Постанова № 62500012, 04.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2016 року № 826/15764/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаФонду гарантування вкладів фізичних осіб уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» Остапенко Ірини Вікторівни публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк»провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» Остапенко Ірини Вікторівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк», в якому просить:

- визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» щодо не включення ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» подати до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1, як кредитора, який має право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Південкомбанк», та зобов'язати виконавчу дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів шляхом внесення інформації щодо ОСОБА_1, як кредитора, який має право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Південкомбанк».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з урахуванням виплати позивачу гарантованої суми відшкодування за вкладом, відповідачами не включено решту кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк», чим порушено права позивача.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши про те, що позивач у встановлений строк (з 01.10.2014 по 01.11.2014) не зверталась із заявою про включення ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк», відтак, вимога позивача є погашеною у силу положень статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Розгляд справи №826/15764/15 здійснено у порядку письмового провадження відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладено договори банківського вкладу від 03.02.2014 №16854Д-59Ф, від 25.11.2013 №15129Д-59Ф, від 09.04.2013 №11721Д-59Ф, від 17.02.2014 №17249Д-59Ф, від 25.11.2013 №15130Д-59Ф, 04.11.2013 №14706Д-59Ф, 21.01.2014 №16493Д-59Ф, 01.10.2012 №7255Д-59Ф, у відповідності до умов яких вкладник передає, а банк приймає на депозитний вклад на умовах даних договорів грошові кошти.

У той же час, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 №598 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 26.09.2014 №101 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ "ПІВДЕНКОМБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на 1 рік з 26.09.2014 по 26.09.2015 включно (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/49-pivdenkombank/1101-835-oholoshennya-pro-pochatok-procedury-likvidacii-ta-pryznachennya-upovnovagenoi-osoby-fondu-na-likvidaciyu-banku-pat-kb ).

У зв'язку з призначенням провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК», рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) від 24.11.2014 №126 повноваження уповноваженої особи на ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 19358767, МФО 335946, місцезнаходження: пл. Солом'янська, буд. 2, м. Київ, 03035) передано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування Остапенко Ірині Вікторівні (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/49-pivdenkombank/2265-oholoshennia-pro-zminu-upovnovazhenoi-osoby-fondu-na-likvidatsiiu-pat-kb-pivdenkombank ).

Листом від 17.12.2014 №02-036-15945/14 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодовуються кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку, що становить на даний час 200 000,00 грн. За твердженням Фонду, інформація про ОСОБА_1, як вкладника, була включена до зазначеного переліку із визначеною розрахунковою сумою, яка була отримана позивачем 29.10.2014. Зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації та суми, що перевищує гарантовану, задовольняється відповідно до черговості, встановленої статтею 52 Закону, за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку.

Листом від 23.03.2015 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивачау, що відомості про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду опубліковано у газеті «Голос України» 01.10.2014. 29.12.2014 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк», а також зазначено, що частиною першою статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними.

Вважаючи протиправним факт невключення до реєстру акцептованих вимог кредиторських вимог позивача, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд одразу звертає увагу на наступне.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 16.02.2016 у справі №21-484а15, на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. До вказаних висновків Верховний суд України прийшов за наслідками розгляду справи за позовом управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ліквідації публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича про визнання протиправними дії та зобов'язання уповноважену особу Фонду визнати та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги управління Пенсійного фонду України.

Водночас, у силу частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, висновок Верховного Суду України у зазначеній постанові зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вказані спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку Господарського процесуального кодексу України.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність визначена також частиною 1 вказаного Закону як неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

З наведеного слідує, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, частиною третьою статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дійсно встановлено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Однак, суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який містить у собі спеціальні норми, якими, у свою чергу, врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України (стаття 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Так, статтею 52 зазначеного Закону передбачено порядок та черговість задоволення кредиторських вимог.

Системний аналіз вказаних положень, дає підстави суду дійти до висновку, що у даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки, зокрема, у силу положень статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у суді господарської юрисдикції.

Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким, у свою чергу, не передбачено порушення справи про банкрутство у суді господарської юрисдикції, а тому у спірних правовідносинах приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» застосуванню не підлягають.

Окремо, суд звертає увагу на пункт 25 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», відповідно до якого адміністративним судам роз'яснено, що спори, які виникають за участю Фонду у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані висновки кореспондуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 у справі №К/800/21063/15, №К/800/21185-15 (ЄДРСР №57283527), та позицією Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною в ухвалах від 13.07.2016 у справі №826/5998/16 та від 13.07.2016 у справі №810/968/16 (ЄДРСР №58952538).

Враховуючи наведене в сукупності, а також з метою дотримання положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі №21-484а15, та вирішення даної справи у порядку адміністративного судочинства.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, суд виходить з такого.

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин - ліквідацію банку (24.09.2014).

Згідно з частиною четвертою статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

У відповідності до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються (частина 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, зокрема, здійснює повноваження зі складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів (пункт 4 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

У силу частини першої статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина друга статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (частина третя статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

За твердженнями відповідачів, в офіційному друкованому органі-газеті «Голос України» від 01.10.2014 №188 сторінка №9 було опубліковано оголошення про ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду.

Вказане також підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» (http://www.pivdencombank.com/index.php?id=news&tx_ttnews[tt_news]=1451&cHash=2aa1bef0f8c1ac08c6c8af46b8b8e99a).

При цьому, у період з 01.10.2014 по 01.11.2014, тобто у 30 днів з дня опублікування вказаних відомостей, відповідної заяви позивача про включення останньої до реєстру акцептованих вимог кредиторів до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» не надходила. Вказане позивачем під час судового розгляду справи не заперечувалось.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що законодавством у галузі гарантування вкладів фізичних осіб регламентовано чіткий порядок звернення кредиторів із вимогами про забезпечення відшкодування коштів за вкладами, зокрема, щодо включення їх до реєстру кредиторів на повернення банківських вкладів і відсотків, та правові підстави задоволення Фондом таких вимог.

Виходячи із системного аналізу положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», останні дають підстави стверджувати про те, що порушення кредитором установленого законодавством тридцятиденного строку для звернення з вимогами про забезпечення відшкодування коштів за вкладами виключає наявність правових підстав для їх прийняття уповноваженою особою Фонду за умови дотримання Фондом порядку оповіщення кредиторів про ліквідацію банку.

При цьому, за твердженнями позивача, остання не звернулась раніше з відповідною заявою через необізнаність про винесення постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 №598 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 26.09.2014 №101 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», а також про те, що у разі коли сукупна сума вкладів перевищує 200 000,00 грн., остання повинна виступати в якості кредитора.

Водночас, суд вважає вказані твердження позивача необґрунтованими, оскільки не обізнаність останньої із законодавчо встановленою процедурою задоволення вимог кредиторів банку не є підставою для порушення наведених правових норм, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 68 Конституції України визначено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка у даному випадку полягає у визнанні кредиторської вимоги погашеною.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» Остапенко І.В. із заявою про внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредитора, згідно з договорами банківського вкладу, від 06.02.2015 (яка у відповідності наявного у матеріалах справи чеку відділу поштового зв'язку, направлена на адресу уповноваженої особи 10.02.2015), тобто з порушенням строку визначеного у частині першій статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, приписами пункту 4.30 глави 4 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, передбачено, що у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі: рішення суду, яке набрало законної сили; свідоцтва про право на спадщину за вимогами кредиторів, які визнані уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів; документів, які відповідно до законодавства України підтверджують правонаступництво юридичної особи внаслідок реорганізації, за вимогами кредиторів, яких включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів; письмової відмови кредитора від вимог; клопотання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку про виправлення помилки, допущеної нею чи попередньою уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку під час акцептування вимог кредиторів. Фонд за потреби має право вимагати від уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку додаткову інформацію щодо внесення змін до реєстру вимог.

Разом з тим, позивачем під час судового розгляду даної справи не надано суду доказів, які б підтверджували об'єктивну та непереборну неможливість звернення позивача з кредиторськими вимогами до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» у період з 01.10.2014 по 01.11.2014, а також неможливість звернення уповноваженого представника позивача з такої заявою. Інших доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для внесення змін до реєстру акцептованих вимог в частині кредиторських вимог позивача, у відповідності до наведених приписів Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, у матеріалах справи не міститься, а позивачем не доведено.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем було пропущено строк пред'явлення вимоги про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої суми відшкодування вкладів за вкладами, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.