Постанова № 62498092, 02.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2016 р. Справа№ 910/5471/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Бичков В.В. - дов. № 50 від 15.01.2016р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2016р.

у справі № 910/5471/16 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний

комерційний промислово-інвестиційний банк"

про стягнення 260 331, 00 грн.

В судовому засіданні 02.11.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк України" про стягнення пені (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду) у розмірі 778 406,78 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем платіжних доручень на переказ коштів з банківського рахунку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2016р. у справі №910/5471/16 позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" 778 406, 78 грн. пені та 11 676,10 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права (ст.ст.4-2, 4-7, 43 ГПК України), без всебічного дослідження доказів та обставин справи.

Апелянт вважає, що станом на 18.05.2016р. платіжних доручень, виставлених позивачем та невиконаних банком не має, відповідно відсутні порушення договору банківського рахунку і підстави для нарахування пені відсутні.

На думку апелянта, якщо суд дійшов висновку, що пеня підлягає розрахунку за 15 днів за вказаний період, відповідно сума пені до стягнення має бути зменшена.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача 22.06.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, відповідно до ст. 77 ГПК України у справі оголошувалась перерва на 02.11.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 02.11.2016р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 02.11.2016р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки явка представника відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21.08.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було укладено договір банківського рахунку № 249/01-15.

На виконання договору відповідач відкрив позивачу низку поточних рахунків, в тому числі поточний рахунок в гривні №26003620970364 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012, а також низку рахунків в іноземній валюті.

Згідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Станом на 15.02.2016р. позивач мав залишок коштів на своєму поточному рахунку № 26003620970364 в розмірі 9 321 048,15 грн.

15.02.2016р. позивач виготовив та направив відповідачу електронний розрахунковий документ № 17 від 15.02.2016р. на суму 3 821 044,15 грн., прийнятий банком 15.02.2016р. (а.с.54).

26.02.2016р. позивач мав достатній залишок коштів на своєму поточному рахунку № 26003620970364. В межах цього залишку 26.02.2016р. позивач виготовив та направив відповідачу електронний розрахунковий документ № 21 від 26.02.2016р. на суму 5 500 000, 00 грн., прийнятий банком 29.02.2016 р. (а.с.55).

04.03.2016р. у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем попередніх платіжних розрахункових документів позивач мав залишок коштів на своєму поточному рахунку № 26003620970364 в розмірі 9 419 567,46 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с.57).

В межах цього залишку позивач виготовив та направив відповідачу електронний розрахунковий документ № 22 від 04.03.2016р. на суму 98 517,31 грн., який був отриманий банком 14.03.2016р., однак залишений без виконання.

Про отримання банком вказаних платіжних доручень свідчать відмітки банку на паперових формах платіжних доручень, у вигляді штампів банку із зазначенням дати одержання паперових доручень та підпису відповідальної особи.

Станом на день прийняття рішення вказані платіжні доручення банком не виконані, у зв'язку з чим позивачем нараховано у відповідності до п.32.2 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» пеню в розмірі 778 406,78 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з наявності правових підстав нарахування пені у зв'язку з невиконанням банком платіжних доручень позивача.

Відповідно до статті 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно ст. ст. 1091, 1092 ЦК України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення.

Згідно ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Згідно пункту 2.2 Загальних умов надання банківських послуг юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, затвердженими рішенням Правління Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" від 25.03.2011 №106/1 (із змінами та доповненнями) Розрахункові документи Клієнта можуть бути паперовими або електронними. Електронні Розрахункові документи мають однакову юридичну силу з паперовими документами. Подання електронного Розрахункового документа на переказ коштів здійснюється за допомогою Комплексу, порядок обслуговування та користування яким визначається у відповідному Договорі банківського рахунка. Клієнт доручає Банку списувати кошти зі свого Поточного Рахунка та зараховувати кошти на нього на підставі паперових та/або електронних Розрахункових документів.

Згідно пункту 3.2 Загальних умов надання банківських послуг юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, Банк виконує протягом Банківського дня електронні Розрахункові документи Клієнта, що відповідають вимогам законодавства України та відповідного Договору банківського рахунка, та які надійшли до Банку засобами Комплексу протягом Операційного часу Банку, відповідно до вимог законодавства України та внутрішніх процедур Банку щодо проведення відповідних розрахункових операцій за допомогою Комплексу.

Згідно Загальних умов надання банківських послуг юридичним особам та фізичним особам-підприємцям:

"Операційний день" - частина Банківського дня, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання та, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання. Тривалість Операційного дня встановлюється наказом керівника Банку та зазначається у внутрішніх документах Банку.

"Операційний час" - частина Операційного дня, протягом якої від Клієнтів приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що повинні бути оброблені, передані та виконані Банком протягом цього ж Банківського дня. Тривалість Операційного часу встановлюється наказом керівника Банку та зазначається у внутрішніх документах Банку. Операційний час встановлюється Банком за видами валют та операцій, оприлюднюється на Інтернет-сторінці Банку, а також шляхом розміщення оголошень в операційних та касових відділах Банку та/або за допомогою Комплексу. Договором банківського рахунка може бути передбачений індивідуальний Операційний час.

Згідно частини 2 ст. 1066 ЦК України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

В той же час, обставини передбачені ст. 1074 ЦК України щодо позивача відсутні.

Згідно п.22.7 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Станом на 04.03.2016р. у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем попередніх платіжних розрахункових документів позивач мав залишок коштів на своєму поточному рахунку № 26003620970364 в розмірі 9 419 567,46 грн., що підтверджується випискою по рахунку, наявною в матеріалах справи.

Відповідно до положень ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Це правило є винятком із загальної норми, встановленої ст. 525 ЦК України про те, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до ст. 1075 ЦК України 04.03.2016р. позивач наприкінці операційного дня через відсутність будь-яких письмових роз'яснень причин порушення умов договору банківського рахунку та тривале невиконання доручень позивача, як клієнта, подав, а відповідач прийняв від позивача заяви на закриття всіх поточних рахунків, в тому числі в іноземній валюті, на яких відсутній залишок валюти, належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи.

В заяві про закриття поточного рахунку №26003620970364 позивач просив залишок коштів в сумі 9 419 567,46 грн. перерахувати на свій рахунок № 26002001302752 в АТ "ОТП Банк", МФО 300508 (а.с.62).

Положеннями п. 20.6 постанови Правління Національного банку України від 12.11.2003р. №492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" передбачено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо. Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку. У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення позивача з позовом до суду, відповідач рахунки позивача, на яких відсутній залишок валюти не закрив, доручення позивача про перерахування залишку коштів в сумі 9 419 567,46 грн. на його рахунок № 26002001302752 в АТ "ОТП Банк", МФО 300508, не виконав.

Таким чином, відповідач своє зобов'язання за договором банківського рахунку належним чином та у встановлений строк не виконав.

В силу ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до п.32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346 від 05.04.2001р. у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Договором банківського рахунку № 249/01-15 від 21.08.2015р. інший розмір пені не обумовлений, а тому позивач правомірно просить стягнути неустойку (пеню) в силу приписів п.32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відповідач (апелянт), заперечуючи проти позову, визнає прийняття в системі дистанційного обслуговування ПІБ-онлайн спірних платіжних вимог, однак зазначає про їх повернення клієнту без виконання у зв'язку з закінченням строку їх виконання згідно п.3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні і національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ №22 від 21.01.2004р.

Колегія суддів критично оцінює зазначені доводи виходячи з наступного.

Оскільки п.3.5 вказаної Інструкції, яким передбачено прийняття платіжного доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки та день оформлення платіжного доручення не враховується, застосовується лише на стадії прийняття банком платіжних доручень до виконання, вільне тлумачення відповідачем п.3.5 Інструкції як можливість тримання у себе без виконання отриманих від позивача платіжних доручень та безпідставне їх повернення без виконання, не свідчить про відсутність відповідальності відповідача за їх невиконання згідно п.32.2 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Разом з цим, як вбачається з наданої позивачем роздруківки з сайту, інформація про таке ніби-то повернення платіжних доручень вперше з'явилася в платіжній системі клієнт- банк 17.05.2016р. під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Однак, офіційних листів у будь-якому вигляді чи повідомлень позивач від відповідача не отримував, матеріали справи не містять відповідних доказів.

При цьому, положення п.22.7 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» мають імперативний характер, а відтак не дають право в інший спосіб повертати платіжне доручення з підстав, не передбачених законодавством.

В той же час, платіжні доручення, оформлені позивачем з дотриманням вимог гл.2 Інструкції №22, подані банку та прийняті ним, про що свідчать відповідні відмітки банку на них про прийняття, засвідчені підписами уповноважених осіб.

З огляду на викладене, доводи апелянта про відсутність станом на 18.05.2016р. невиконаних платіжних доручень позивача не узгоджуються з матеріалами справи.

Згідно п.18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/344 від 11.04.2005р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Обгрунтовуючи заявлений до стягнення розмір пені, позивач посилається на невиконання платіжних доручень від 15.02.2016р. на суму 3 821 044, 15 грн., від 26.02.2016р. на суму 5 500 000, 00 грн., від 04.03.2016р. на суму 98 517, 31 грн., та нарахування пені відповідно за період 16.02.2016-16.05.2016р. в сумі 347 715, 02 грн., 01.03.2016 - 16.05.2016р. в сумі 423 500, 00 грн., 05.03.2016- 16.05.2016р. в сумі 7 191, 76 грн. (а.с.99-101).

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням прострочення відповідачем виконання вказаних платіжних доручень у вказані періоди, з огляду на положення ст.8.1, п.32.2 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», колегія суддів погоджється з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову про стягнення 778 406, 78 грн. пені.

Апелянтом (відповідачем) не наведено свого контррозрахунку розміру пені, а посилання на висновок суду про розрахунок пені не за 91, 77 та 73 дні, а за 14 днів, не узгоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову в повному обсязі в розмірі 778 406, 78 грн., що не перевищує 10% суми переказу, як це передбачено п.32.2 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Описки суду першої інстанції в рішенні про те, що «пеня підлягає розрахунку за 15 днів за вказаний період» не узгоджується з встановленими та дослідженими судом обставинами справи, а тому не є підставою для скасування цілком законного рішення суду, та відповідного зменшення розміру пені.

Порушень судом першої інстанції ст.ст.4-2, 4-7, 43 ГПК України під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2016р. у справі №910/5471/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського міста Києва від 25.05.2016р. у справі №910/5471/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5471/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська