Рішення № 62497966, 02.11.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2016 р. Справа № 910/15304/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Київська обл., м. Бориспіль

про стягнення 5 384,75 гривень

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1І, довіреність №14-96 від 18.04.2014;

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1.23-20 від 01.04.2015.

Позивач, публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення 5 384,75 гривень, з яких 0,01 гривень основного боргу, 1 452,23 гривень пеня, 3 713,33 гривень інфляційних втрат, 219,19 гривень 3% річних

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором купівлі-продажу природного газу від 10.04.2014 №2388/14-ТЕ-41 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором.

01.11.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач протягом лютого-грудня 2014 року передав, а відповідач прийняв та оплатив у повному обсязі природний газ на загальну суму 104 708,53 гривень, що підтверджується актами приймання передачі природного газу та виписками про оплату рахунків на загальну суму 104 708,53 гривень. Також, відповідач зазначає, що на адресу відповідача надійшов акт звіряння розрахунків від 01.10.2016 по договору, складений позивачем, згідно якого сальдо станом на 30.09.2016 на користь позивача становить 0,00 гривень. У звязку з відсутністю предмета спору, просить прийняти рішення про припинення провадження у справі. Письмових заперечень проти позову в частині нарахувань інфляції та пені відповідачем суду надано не було.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. В частині вимог про стягнення інфляційних втрат та пені посилався на відсутність в тексті позовної заяви обґрунтованого розрахунку стягуваних суми та бази для їх нарахування.

Розгляд справи відкладався.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2014 між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та відокремленим структурним підрозділом «Центр авіаційної підготовки та сертифікації» (покупець) було укладено договір №2388/14-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2014 природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ (газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.02.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 163,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб м):

І квартал 60 (січень 0, лютий 30, березень 30), II квартал 22 (квітень 15, травень 5, червень 2), III квартал 6 (липень 2, серпень 2, вересень 2), IV квартал 75 (жовтень 15, листопада 25, грудень 35).

Відповідно до п. 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання передачі.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузлу/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 1 091,00 гривень з урахуванням збору у вигляді цільової до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м природного газу 1 091,00 гривень крім того ПДВ 20% - 218,20 гривень, всього з ПДВ 1 309,2- гривень (п. 5.2. договору).

У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обовязковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п. 5.3. договору).

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 11 договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 лютого 2014 і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2014 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обємі 79,979 тис.куб.м. на загальну суму 104 708,53 гривень, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 за лютий 2014 на суму 24 508,23 гривень, від 31.03.2014 за березень 2014 року на суму 19 630,16 гривень, від 30.04.2014 за квітень 2014 року на суму 4 535,07 гривень, від 31.10.2014 за жовтень 2014 року на суму 3 389,52 гривень, від 30.11.2014 за листопад 2014 року на суму 23 349,58 гривень, від 31.12.2014 за грудень 2014 року на суму 29 295,97 гривень, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Позивач зазначає, що відповідачем частково сплачено кошти за поставлений природний газ у розмірі 104 708,52 гривень. Таким чином, сума основного боргу відповідача складає 0,01 гривень.

На дату звернення з даною позовною заявою до суду заборгованість, в тому числі сума основного боргу відповідачем погашена частково, однак погашення заборгованості відбулося з простроченням виконання зобовязання, так зокрема: 30.04.2014 сплачено 24 508,23 гривень; 30.04.2014 сплачено 18 091,84 гривень; 31.07.2014 сплачено 1 538,32 гривень; 31.07.2014 сплачено 4 535,06 гривень; 02.12.2014 сплачено 3 389,52 гривень; 05.02.2014 сплачено 29 295,97 гривень.

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 0,01 гривень основного боргу, 1 452,23 гривень пеня, 219,19 гривень 3% річних та 3 713,33 гривень інфляційних втрат, які виникли у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання з оплати переданого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу від 10.04.2014 №2388/14-ТЕ-14.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно з частиною першою ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

01.10.2016 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, відокремлений структурний підрозділ «Центр авіаційної підготовки та сертифікації» підписано акт звіряння розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 0,00 гривень.

Враховуючи, що доказів існування у відповідача заборгованості у розмірі 0,01 гривень позивачем суду не надано, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд зазначає наступне.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобовязується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат по періодах, судом встановлено наступне.

Нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобовязань за березень 2014 року, квітень 2014 та грудень 2014 року позивач здійснює не на основну суму простроченого платежу, а на суму основного боргу збільшену на суму інфляційних втрат нарахованих позивачем за попередній період.

Така методика нарахування інфляційних витрат не ґрунтується на положеннях ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник за весь час прострочення зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. А оскільки нараховані позивачем та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати у вказаному періоді не є основним боргом, відтак і нарахування інфляційних втрат на ці суми є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, а також заявлені позивачем періоди нарахування інфляційних втрат, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, згідно якого арифметично вірна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню складає 3 224,55 гривень. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 488,78гривень суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач 30.04.2014 сплатив 24 508,23 гривень; 30.04.2014 сплатив 18 091,84 гривень; 31.07.2014 сплатив 1 538,32 гривень; 31.07.2014 сплатив 4 535,06 гривень; 02.12.2014 сплатив 3 389,52 гривень; 05.02.2014 сплатив 29 295,97 гривень.

Позивач не взяв до уваги п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань в якому розяснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

За зобовязання за лютий 2014 року 3% річних позивачем нараховано в розмірі 94,68 гривень за період з 15.03.2014 по 30.04.2014 на суму заборгованості 24 508,23 гривень, однак, позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено саме 30.04.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні 3% річних. Отже 3% річних на суму 24 508,23 гривень слід нараховувати за період з 15.03.2014 по 29.04.2014, що становить 92,66 гривень.

При нарахуванні 3% річних за зобовязання за березень 2014 року враховуючи, що часткова оплата в сумі 18 091,84 гривень проведена відповідачем 30.04.2014 , відтак 3% від суми боргу 19 630,16 гривень повинні нараховуватись за період з 15.04.2014 по 29.04.2014, що становить 24,20 гривень. На суму заборгованості 1 538,32 гривень позивач нараховує за період з 01.05.2014 по 31.07.2014, однак, позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено саме 31.07.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні 3% річних. Отже 3% річних на суму 1 538,32 гривень слід нараховувати за період з 01.05.2014 по 30.07.2014, що становить 11,51 гривень.

При нарахуванні 3% річних за зобовязання за квітень 2014 року позивачем нараховано в розмірі 29.07 гривень за період з 15.05.2014 по 16.07.2014 на суму заборгованості 4 535,07 гривень, однак позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено 31.07.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні 3% річних. Отже 3% річних на суму заборгованості 4 535,07 гривень слід нараховувати за період з 15.05.2014 по 30.07.2014, що становить 28,70 гривень.

При нарахуванні 3% річних за зобовязання за жовтень 2014 року позивачем нараховано в розмірі 5,01 гривень за період з 15.11.2014 по 02.12.2014 на суму заборгованості 3 389,52 гривень, однак позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено 02.12.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні 3% річних. Отже 3% річних на суму заборгованості 3 389,52 гривень слід нараховувати за період з 15.11.2014 по 01.12.2014, що становить 4,74 гривень.

При нарахуванні 3% річних за зобовязання за грудень 2014 року позивачем нараховано в розмірі 52,97 гривень за період з 15.01.2015 по 05.02.2014 на суму заборгованості 29 295,97 гривень, однак позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено 05.02.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні 3% річних. Отже 3% річних на суму заборгованості 29 295,97 гривень слід нараховувати за період з 15.01.2015 по 04.02.2015, що становить 50,57 гривень.

Тобто підставними та такими, що підлягають задоволенню можна вважати позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 212,38 гривень.

Щодо нарахування позивачем пені суд зазначає наступне.

За зобовязання за лютий 2014 року пеня позивачем нараховано в розмірі 474,72 гривень за період з 15.03.2014 по 30.04.2014 на суму заборгованості 24 508,23 гривень, однак, позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено саме 30.04.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні пені. Отже пеня на суму 24 508,23 гривень слід нараховувати за період з 15.03.2014 по 29.04.2014, що становить 461,96 гривень.

При нарахуванні пені за зобовязання за березень 2014 року враховуючи, що часткова оплата в сумі 18 091,84 гривень проведена відповідачем 30.04.2014, відтак пеня від суми боргу 19 630,16 гривень повинні нараховуватись за період з 15.04.2014 по 29.04.2014, що становить 153,28 гривень. На суму заборгованості 1 538,32 гривень позивач нараховує за період з 01.05.2014 по 31.07.2014, однак, позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено саме 31.07.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні пені. Отже пеню на суму 1 538,32 гривень слід нараховувати за період з 01.05.2014 по 30.07.2014, що становить 76,41 гривень.

При нарахуванні пені за зобовязання за квітень 2014 року позивачем нараховано в розмірі 195,32 гривень за період з 15.05.2014 по 16.07.2014 на суму заборгованості 4 535,07 гривень, однак позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено 31.07.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні пені. Отже пеню на суму заборгованості 4 535,07 гривень слід нараховувати за період з 15.05.2014 по 30.07.2014, що становить 192,21 гривень.

При нарахуванні пені за зобовязання за жовтень 2014 року позивачем нараховано в розмірі 46,80 гривень за період з 15.11.2014 по 02.12.2014 на суму заборгованості 3 389,52 гривень, однак позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено 02.12.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні пені. Отже пеню на суму заборгованості 3 389,52 гривень слід нараховувати за період з 15.11.2014 по 01.12.2014, що становить 44,20 гривень.

При нарахуванні пені за зобовязання за грудень 2014 року позивачем нараховано в розмірі 52,97 гривень за період з 15.01.2015 по 05.02.2014 на суму заборгованості 29 295,97 гривень, однак позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено 05.02.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні пені. Отже пеня на суму заборгованості 29 295,97 гривень слід нараховувати за період з 15.01.2015 по 04.02.2015, що становить 471,95 гривень.

Тобто підставними та такими, що підлягають задоволенню можна вважати позовні вимоги про стягнення пені у загальному розмірі 1 400,01 гривень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 212,38 гривень 3% річних, 3 224,55 гривень інфляційних втрат, 1 400,01 гривень пені.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже судовий сбір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, м. бориспіль. Київська обл., Аеропорт, код 19477064) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний номер 20077720) 212,38 гривень 3% річних, 3 224,55 гривень інфляційних втрат, 1 400,01 гривень пені та 1237,81 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 02.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 04.11.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник