Рішення № 62497317, 01.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.11.16р. Справа № 904/8305/16

За позовом Комунального житлового підприємства №9 в особі арбітражного керуючого, ліквідатора Комунального житлового підприємства №9, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області;

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Криворізька міська рада, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №8», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про зобов'язання повернути майно

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Вернигора В.П. - ліквідатор, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016р. №Б24/241-10;

від відповідача: Степанюк Н.М. - представник, дов. від 05.09.2016р. №б/н;

від третьої особа-1: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;

від третьої особи-2: Ольховська А.М. - представник, дов. від 01.12.2015р. №5/26-1009;

Скляр Н.М. - представник, дов. від 30.06.2016р. №7/29-655 (був присутній у судовому засіданні (11.10.2016р.);

Паламарчук Є.П. - представник, дов. від 04.12.2015р. №5/26-1007 (був присутній у судовому засіданні (11.10.2016р.);

від третьої особи-3: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить зобов'язати відповідача повернути майно - автомобіль ЗІЛ 130 А, 1990р. випуску, реєстраційний номер 343-42АА.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №63383/16 від 13.10.2016р.) просить відмовити у задоволенні позовних вимог Комунального житлового підприємства №9 в повному обсязі. Заперечення відповідача обґрунтовано наступним: - відповідно до пункту 1.1 Статуту Комунального житлового підприємства №9, що затверджений наказом фонду комунальної власності міста №58ум від 25.04.2001р., власником майна підприємства є Криворізька міська рада; - суб'єкт визнається власником майна виключно за умови наявності у нього трьох складових права власності - володіння, користування та розпорядження своїм майном за своєю волею на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб; - таким чином, територіальні громада, створюючи позивача та закріплюючи у статуті положення про обмеження правомочності розпорядження майном (за попередньою згодою власника) фактично позбавила позивача третьої складової права власності - розпорядження своїм майном за своєю волею на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб; - з огляду на положення Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», затверджених постановою Кабінету міністрів України №1388 від 07.09.1998р., свідоцтво про реєстрацію машин законодавцем не було внесено до переліку документів, які підтверджують правомірність придбання машин; крім того, реєстрація машин могла здійснюватися на підставі договорів оренди і доручень особам, які від імені власників володіють, користуються цими машинами або діяльність яких пов'язана з їх експлуатацією на території України. Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву в порядку статті 267 Цивільного кодексу України заявлено про сплив позовної давності стосовно вимог позивача, оскільки позивач дізнався про своє порушене право 20.08.2010р. під час прийняття від банкрута товарно-матеріальних цінностей, до ліквідаційної маси якого не увійшло майно, зазначене у позовній заяві (тобто позовна давність закінчилася 20.08.2013р.), в той час як позовна заява датована 12.09.2016р.

Третя особа-1 у клопотанні (вх.№62600/16 від 11.10.2016р.) по справі №904/8305/16 зазначає те, що: - на теперішній час автомобіль ЗІЛ 130А (реєстраційний номер 343-42АА) переданий ТОВ "Перевізник-КР" в орендне користування згідно договору від 11.03.2015р. терміном дії по 10.02.2018р.; - кошти від оренди надходять до міського бюджету та використовуються на потреби територіальної громади м. Кривого Рогу.

Також третя особа-1 у клопотанні (вх.№63083/16 від 13.10.2016р.) заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що: - відповідно до пункту 1.1 статуту КЖП №9, зареєстрованого 03.05.2001р. (номер запису 04052169Ю0050023), власником майна підприємства є Криворізька міська рада, яка представляє територіальну громаду міста Кривого Рогу; - за письмовим зверненням КЖП №9, ураховуючи згоду уповноваженого органу управління - управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради, на виконання наказу управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 08.09.2008р. №139-ум «Про передачу окремих основних засобів від комунальних житлових підприємств міста на балансовий облік управління житлово-комунального господарства виконкому міськради», автомобіль ЗІЛ 130А (реєстраційний номер 343-42 АА, 1190 року випуску) був переданий з КЖП №9 виконкому Криворізької міської ради (за рік до прийняття рішення про ліквідацію підприємства); - автомобіль ЗІЛ 130А (реєстраційний номер 343-42 АА) є власністю територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, перебуває на балансовому обліку управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради (правонаступник управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради); - на теперішній час автомобіль ЗІЛ 130А (реєстраційний номер 343-42 АА) переданий товариству з обмеженою відповідальністю «Перевізник-КР» в орендне користування згідно з договором від 11.03.2015р. терміном дії по 10.02.2018р.

Третя особа-2 у запереченні (вх.№62700/16 від 11.10.2016р.) на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що: - відповідно до приписів пункту 7 Порядку реєстрації транспортних засобів може проводитися як власником транспортного засобу так і особою, що експлуатує такий засіб на законних підставах; - реєстрація спірних транспортних засобів за КЖП 9 не є належним підтвердженням права власності позивача на них.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2016р. з метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, на підставі частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у розгляді справи в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №8».

Третя особа-1 у клопотанні, що надійшло засобами електронного зв'язку (вх. №66745/16 від 01.11.2016р.), просить розглянути справу без участі управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та додатково повідомляє, що договір зберігання від 18.08.2011р. та технічний талон (паспорт) на автомобіль ЗІЛ 130А, реєстраційний номер 343-42 АА в управлінні комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради відсутні.

Третя особа-3 письмових пояснень по суті заявленого позову не надала, представника у судове засідання не направила, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін та третіх осіб заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне житлове підприємство №9 згідно з пунктом 1.1 Статуту підприємства, затвердженого наказом Фонду комунальної власності міста №58-ум від 25.04.2001р., створене виконкомом Криворізької міської ради відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", «Про підприємства в Україні», «Про власність». Власником майна підприємства є Криворізька міська рада (а.с. 14-18).

Комунальне житлове підприємство №9 має право продавати, списувати, обмінювати, здавати в оренду, під заставу основні засоби за попередньою згодою з власником або уповноваженим органом, відповідно до законодавства України (пункт 3.1 Статуту Комунального житлового підприємства №9).

У відповідності до пункту 6.1 Статуту Комунального житлового підприємства №9, підприємство розпоряджається майном на правах повного господарського відання.

Рішенням Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 24.03.2010р. № 3772 "Про ліквідацію комунальних житлових підприємств, розташованих на території Дзержинського району" вирішено ліквідувати Комунальне житлове підприємство №9 (а.с. 72).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2010р. у справі №Б24/241-10 в порядку статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Комунальне житлове підприємство №9 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Вернигору В.П.

20.08.2010р. за актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей (а.с. 22-24), ліквідатором Вернигорою В.П. від директора Комунального житлового підприємства №9 Спивак Л.А. прийнято майно банкрута.

Як вбачається зі змісту даного акту прийому-передачі, у ліквідаційній масі серед іншого майна позивача не було виявлено спірного транспортного засобу.

З метою вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, ліквідатор, листом від 22.09.2011р. за № 1833/9 (а.с. 34), звернувся до Криворізького відділення РЕР ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

20.10.2011р. Криворізьким ВРЕР ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області у листі №14/7-РЕР-4588 повідомлено позивача, що за Комунальним житловим підприємством №9 зареєстровано 3 транспортні засоби, у тому числі й автомобіль ЗІЛ 130А (реєстраційний номер 343-42 АА), дата реєстрації - 17.08.2001р., зареєстровано за договором купівлі-продажу (а.с. 35).

30.08.2012р. ліквідатор листом №2895-9 звернувся до Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради та листом №2896-9 до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради з проханням надати інформацію про місце знаходження транспортного засобу та підстави його не включення до ліквідаційної маси ліквідаційною комісією (а.с. 36-37).

06.09.2012р. Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради у листі №6032/15 на звернення ліквідатора Комунального житлового підприємства №9 Вернигори В.П. було надано відповідь, в якій повідомлено, що спірний транспортний засіб значиться на балансовому обліку Управління благоустрою та житлової політики виконкому міської ради та знаходиться на зберіганні в КП " ЖЕО №8" згідно договору зберігання від 18.08.2011р. (а.с. 38).

20.03.2013р. ліквідатором Комунального житлового підприємства №9 направлено повторний запит до Криворізького відділення РЕР ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про наявність зареєстрованих та не знятих з обліку автотранспортних засобів, що належать позивачу.

Згідно відповіді Криворізького ВРЕР ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області від 03.04.2013р. №14/7РЕР-913 за інформацією комп'ютерної бази даних АІС «Дніпро-ДАІ» станом на 29.03.2013р. за Комунальним житловим підприємством №9 зареєстровано 3 транспортні засоби, у тому числі й автомобіль ЗІЛ 130А (реєстраційний номер 343-42 АА), дата реєстрації - 17.08.2001р., зареєстровано за договором купівлі-продажу (а.с. 40).

Листом від 29.01.2014р. № 02-04/9/226 ліквідатор Комунального житлового підприємства №9 звернувся до Управління благоустрою та житлової політики Криворізької міської ради, в якому просив передати йому транспортний засіб для його долучення до ліквідаційної маси з подальшою оцінкою та реалізацією в рахунок погашення кредиторських вимог КЖП №9 (а.с. 41).

На вищезазначене звернення Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради у листі від 19.02.2014р. №967/15 повідомило, що транспортні засоби значаться на балансовому обліку управління благоустрою та житлової політики виконкому міської ради та використовуються за призначенням для обслуговування житлового фонду (а.с. 42).

30.09.14р. ліквідатором Комунального житлового підприємства №9 до Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради було подано чергове звернення №02-04/9/532 щодо передачі транспортного засобу та його долучення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута з подальшою оцінкою та реалізацією в рахунок погашення кредиторських вимог КЖП №9 (а.с. 45), на яке ліквідатором одержано відповідь від 21.10.2014р. за №7054/15, що спірний транспортний засіб значиться на балансовому обліку управління та використовуються за призначенням для надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій (а.с. 46).

У зв'язку з тим, що Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради на неодноразові звернення ліквідатора не було передано Комунальному житловому підприємству №9 автомобіль ЗІЛ 130А (реєстраційний номер 343-42 АА), позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов'язання відповідача повернути спірне майно.

У відповідності до статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013р.) ліквідатор з дня свого призначення здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, тощо.

Статтею 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013р.) передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до стаття 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено непорушність права власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді; управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У статті 136 Господарського кодексу України визначено поняття права господарського відання як речового права суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами; власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства; щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності; суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 1, 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження; спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини; право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів; об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідач і треті особи-1,-2 заперечують проти позовних вимог із наведених вище підстав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про наявність у Комунального житлового підприємства №9 права власності на спірний транспортний засіб, в підтвердження чого посилається на листи Криворізького відділення РЕР ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області про зареєстровані за Комунальним житловим підприємством транспортні засоби, у тому числі автомобіль ЗІЛ 130А (реєстраційний номер 343-42АА).

Відповідно до пункту 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 07.09.1998р. №1388 (надалі - Порядок), державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), та т.ін.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що реєстрація транспортних засобів може проводитися як власниками транспортних засобів, так і особами, що експлуатує такі засіб на законних підставах або їх представниками.

Отже, сам факт реєстрації автомобіля ЗІЛ 130А (реєстраційний номер 343-42АА) за Комунальним житловим підприємством №9 не є належним доказом наявності у позивача права власності на спірний транспортний засіб.

Згідно з вимогами частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження права його власності на спірне майно, наявності майна у незаконному володінні відповідача та відсутності у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

В той же час, у відповідності до наказу Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області «Про передачу окремих основних засобів від комунальних житлових підприємств міста на балансовий облік управління житлово-комунального господарства виконкому міськради» від 08.09.2008р. №139-ум прийнятий на балансовий облік Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради, що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 23.01.2009р., та на теперішній час переданий товариству з обмеженою відповідальністю «Перевізник-КР» в орендне користування на підставі договору від 11.03.2015р.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, викладеної у відзиві на позовну заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами 4 та 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

У зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог, господарський суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної даності, про яку заявлено відповідачем.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„07" листопада 2016р.