Рішення № 62497282, 01.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.11.16р. Справа № 904/8848/16

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Нікополь, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ", м.Дніпро

про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: представник Подолінська Т.В. - довіреність № б/н від 28.09.16р.

СУТЬ СПОРУ:

05.10.2016р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Нікополь, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ", м.Дніпро (далі по тексту - відповідач) про стягнення 4200,98грн. пені; 268,28грн. трьох відсотків річних; 1059,63грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви від 03.10.2016р. за вих.№1 ухвалою суду від 06.10.2016р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 01.11.2016р.

Суд оголошував перерву з 11 години 45 хвилин 01.11.2016р. до 14 години 00 хвилин 01.11.2016р.;

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 18.10.2016р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 12.10.2016р.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 21.10.2016р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 17.10.2016р. та явкою представника в судове засідання.

01.11.2016р. стороні, яка бере участь у розгляді справи, роз'яснено її процесуальні права та обов'язки, в тому числі заявляти відводи. Відводи не заявлені.

Інших усних та письмових заяв і клопотань не заявлено.

Господарський суд продовжив розгляд справи по суті.

Повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, клопотанням просить суд розглянути справу без його участі і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Суд заслухав пояснення представника відповідача щодо предмету позову.

В судовому засіданні дослідженні надані сторонами та наявні в матеріалах справи докази.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Пунктом 3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

На думку суду неявка у судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Судом враховано. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

В силу вимог статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 01.11.2016р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015р. по справі №904/9641/15, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016р. по справі №904/9641/15 та постановою Вищого господарського суду України від 04.05.2016р. по справі №904/9641/15 залишено без змін, 01.08.2014р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ" (далі - Орендар, Відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01/08/14 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору за даним договором орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар прийняти у тимчасове платне користування (далі - оренда) на строк та на умовах даного договору нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, далі за текстом - Приміщення.

Приміщення передається в оренду орендодавцем строком на 2 роки та 11 місяців до 30.06.2017 року (пункт 1.5. договору).

Згідно з пунктом 2.1. договору приміщення передається в оренду орендарю за "Актом № 1 приймання-передачі приміщення в оренду", який підписується сторонами або уповноваженими особами в день підписання договору і який є його невід'ємною частиною з моменту підписання. Дата підписання Акту № 1 приймання-передачі є початком перебігу строку оренди. Акт № 1 приймання-передачі приміщення має містити посилання на цей договір, відомості щодо складу і переліку майна, його стан, виявлені недоліки, встановлене в приміщенні інженерне обладнання та його стан, серійні номери лічильників та їх показники на день підписання.

Пунктом 3.1. договору встановлена щомісячна орендна плата за користування приміщенням, яка сплачується в безготівковій формі та складає:

- у період з 01.08.2014 року до 31.01.2015 року - 7 000,00 грн. без ПДВ;

- у період з 01.02.2015 року до 31.07.2015 року - 8 000,00 грн. без ПДВ;

- у період з 01.08.2015 року до повернення приміщення з оренди (згідно розділу 2 договору) - 8 500,00 грн. без ПДВ. Зазначені розміри орендної плати підлягають щорічній індексації (коефіцієнт індексації дорівнює 1 (одиниці).

Оплата орендної плати здійснюється у гривнях, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, у строки та на умовах, зазначених у цьому договорі (пункт 3.2. договору).

Відповідно до пункту 3.4. договору оплата оренди здійснюється орендарем в безготівковій формі шляхом перерахування передоплати на поточний рахунок орендодавця наступним чином:

- передоплата за перший місяць оренди у розмірі 7 000,00 грн. без ПДВ та за останній місяць у розмірі 8 500,00 грн. без ПДВ сплачується протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня укладення цього договору;

- за другий і наступні (окрім останнього) місяця оренди орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше 02 (другого) числа поточного місяця в національній грошовій одиниці України.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом 2 років та 11 місяців, а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного їх виконання (пункт 7.1. договору).

Відповідно до договору приміщення було передане позивачем в оренду відповідачеві за актом приймання - передачі від 01.08.2014 року (а.с. 17 том 1).

Причиною виникнення спору, який вирішувався в рамках справи №904/9641/15 було невиконання відповідачем договірних зобов'язань з орендної плати у заявленій до стягнення сумі, а саме 25500,00грн. за період із жовтня 2015 року по грудень 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.4. договору щомісячна орендна плата складає 8500,00грн. і має сплачуватися не пізніше 02 (другого) числа поточного місяця в національній грошовій одиниці України.

За умовами договору строк виконання зобов'язань з орендної плати за жовтень - грудень 2015 року є таким, що настав. Доказів сплати орендної плати за вказаний період відповідач суду не надав, а відтак заявлена позивачем до стягнення заборгованість у сумі 25500,00грн. (8500,00 х 3 = 25500,00) підлягає задоволенню у повному обсязі і була стягнута рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015р. по справі №904/9641/15.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.3. договору орендар у разі порушення строку розрахунків сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день оплати від простроченої суми за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Заявлена у справі господарського суду Дніпропетровської області №904/9641/15 позивачем до стягнення з відповідача пеня у сумі 1332,05грн. нарахована за загальний період з 02.10.2015 року по 14.12.2015 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені встановлено, що він здійснений без дотримання вимог статті 253 Цивільного кодексу України щодо визначення початку строку виконання зобов'язання.

Тому заявлена до стягнення пеня, за результатами перерахування склала 1301,32грн. і стягнута рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015р. по справі №904/9641/15.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У справі господарського суду Дніпропетровської області №904/9641/15 заявлені позивачем до стягнення 3% річних нараховані за загальний період з 02.10.2015 року по 14.12.2015 року у сумі 90,82 грн. За результатом перевірки здійсненого розрахунку встановлено, що позивачем не дотримано вимог статті 253 Цивільного кодексу України щодо визначення початку строку виконання зобов'язання.

Тому заявлені до стягнення 3% річних, за результатами перерахування склали 88,72грн. і стягнуті рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015р. по справі №904/9641/15.

Предметом справи №904/8848/16 є стягнення з відповідача пені, 3% річних за період з 15.12.2015р. по 17.03.2016р. та інфляційні втрати, пов'язані з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання за період з 03.10.2015р. по 17.03.2016р.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав відзив на позов.

Відповідач стверджує, що позивач в періоди, за які просить стягнути з відповідача три відсотки річних включив періоди, за які вже стягнуто рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/9641/15.

Щодо стягнення інфляційних втрат відповідач посилається на розрахунок позивача, який останнім долучено до матеріалів справи №904/9641/15 і в якому визнано наявність дефляції, отже, на думку відповідача сума інфляційних втрат складає 0,00грн.

Щодо стягнення пені відповідач констатує, що не знайдено жодної постанови Верховного суду України в якій би задовольнялися вимоги про стягнення пені за період після винесення судового рішення.

Відповідач додатково надав суду копію рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. по справі №904/1637/16, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р. у справі №904/1637/16 та постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2016р. залишено без змін.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. по справі №904/1637/16 встановлено порушення відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за період з січня 2016 року по березень 2016 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 25 500 грн. 00 коп. визнано судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Судом по справі №904/1637/16 встановлено наступне:

- по орендній платі за січень 2016 року в сумі 8 500 грн. 00 коп. граничний термін сплати - 04.01.2016, а отже, в період прострочення з 05.01.2016 по 10.03.2016 пеня складає 674 грн. 43 коп.;

- по орендній платі за лютий 2016 року в сумі 8 500 грн. 00 коп. граничний термін сплати - 02.02.2016, а отже, в період прострочення з 03.02.2016 по 10.03.2016 пеня складає 378 грн. 09 коп.;

- по орендній платі за березень 2016 року в сумі 8 500 грн. 00 коп. граничний термін сплати - 02.03.2016, а отже, в період прострочення з 03.03.2016 по 10.03.2016 пеня складає 81 грн. 75 коп., а всього 1 134 грн. 27 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1 134 грн. 27 коп.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаними періодами, судом по справі №904/1637/16 встановлено наступне:

- по орендній платі за січень 2016 року в сумі 8 500 грн. 00 коп. граничний термін сплати - 04.01.2016, а отже, в період прострочення з 05.01.2016 по 10.03.2016 3% річних складають 46 грн. 68 коп.;

- по орендній платі за лютий 2016 року в сумі 8 500 грн. 00 коп. граничний термін сплати - 02.02.2016, а отже, в період прострочення з 03.02.2016 по 10.03.2016 3% річних складають 25 грн. 78 коп.;

- по орендній платі за березень 2016 року в сумі 8 500 грн. 00 коп. граничний термін сплати - 02.03.2016, а отже, в період прострочення з 03.03.2016 по 10.03.2016 3% річних складають 5 грн. 57 коп., а всього 78 грн. 03 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 78 грн. 03 коп.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд, здійснивши власний перерахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме 3038,70грн. пені; 202,83грн. трьох відсотків річних; 390,75грн. інфляційних втрат.

Відповідач просить суд зменшити розмір пені на 80% та стягнути лише 20% посилаючись на те, що останній в добровільному порядку виконав рішення господарського суду в частині погашення основної заборгованості.

Відповідач з 24.11.2015р. не провадить господарську діяльність в приміщенні позивача. Обставини, на які посилається відповідач встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2016р. по справі №904/5984/16. Відповідач змушений піди з приміщення, у зв'язку зі зростанням збитків. Вказані обставини встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/10692/15.

При здійсненні перерахунку пені та трьох відсотків річних господарський суд прийняв до уваги рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015р. по справі №904/9641/15, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016р. по справі №904/9641/15 та постановою Вищого господарського суду України від 04.05.2016р. по справі №904/9641/15 залишено без змін та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. по справі №904/1637/16, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р. у справі №904/1637/16 та постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2016р. залишено без змін.

Таким чином, за прострочення сплати орендної плати за жовтень 2015 року в сумі 8500,00грн. господарський суд нарахував пеню та три відсотки річних за період з 15.12.2015р. по 16.03.2016; за прострочення сплати орендної плати за листопад 2015 року в сумі 8500,00грн. господарський суд нарахував пеню та три відсотки річних за період з 15.12.2015р. по 16.03.2016; за прострочення сплати орендної плати за грудень 2015 року в сумі 8500,00грн. господарський суд нарахував пеню та три відсотки річних за період з 15.12.2015р. по 16.03.2016; за прострочення сплати орендної плати за січень 2016 року в сумі 8500,00грн. господарський суд нарахував пеню та три відсотки річних за період з 11.03.2016р. по 16.03.2016; за прострочення сплати орендної плати за лютий 2016 року в сумі 8500,00грн. господарський суд нарахував пеню та три відсотки річних за період з 11.03.2016р. по 16.03.2016; за прострочення сплати орендної плати за березень 2016 року в сумі 8500,00грн. господарський суд нарахував пеню та три відсотки річних за період з 11.03.2016р. по 16.03.2016.

Інфляційні втрати розраховано наступним чином:

- за прострочення сплати орендної плати за жовтень 2015 року в сумі 8500,00грн. за період з листопада 2015р. по лютий 2016р.;

- за прострочення сплати орендної плати за листопад 2015 року в сумі 8500,00грн. за період з грудня 2015р. по лютий 2016р.;

- за прострочення сплати орендної плати за грудень 2015 року в сумі 8500,00грн. за період з січня 2016р. по лютий 2016р.;

- за прострочення сплати орендної плати за січень 2016 року в сумі 8500,00грн. за період лютого 2016р.

При здійсненні перерахунку інфляційних втрат господарський суд врахував положення пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Господарським судом перерахунок інфляційних втрат здійснено з урахуванням приписів пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. по справі №904/11237/15 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. по справі №904/9336/15 позицію господарського суду підтримано.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як передбачено у п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Так, відповідно до роз'яснень, наданих у підпункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частина 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи сплату боргу відповідачем на користь позивача за спірний період та відсутність збитків у позивача, докази зворотнього суду не надано, господарський суд скористався своїм правом та на власний розсуд частково задовольнив вимогу відповідача про зменшення розміру пені та зменшив розмір пені, який підлягав стягненню з відповідача.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 905,35грн., з урахуванням того, що 65,70% позовних вимог позивача судом задоволено.

При розрахунку розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача господарський суд прийняв до уваги положення пункту 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. за №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", а саме у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 759, 761, 762, 763, 782, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ" (49044, м.Дніпро, узвіз Селянський, 3а; ідентифікаційний код 36439904) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (53213, АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2000,00грн. (дві тисячі грн. 00 коп.) пені; 202,83грн. (двісті дві грн. 83 коп.) трьох відсотків річних; 390,75грн. (триста дев'яносто грн. 75 коп.) інфляційних втрат; 905,35грн. (дев'ятсот п'ять грн. 35 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

07.11.2016 року

Суддя І.В. Петренко