Рішення № 62497191, 02.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.11.16р. Справа № 904/8788/16за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСПРОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ"

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 338 342,87грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача - ОСОБА_1, дов. № 15-1/08 від 15.08.16р.

Відповідача - ОСОБА_2, дов. № 383 від 26.08.16р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 252 226,03 грн. основного боргу, 62 825,68 грн. пені, 5 115,82 грн. - 3 % річних, 18 175,34 грн. збитків від інфляції.

01.11.16р. від Відповідача надійшов відзив, у якому останній повідомив, що відповідно до п.7.5. Договору у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня за кожен день прострочення. Формулювання в Договорі не більше подвійної облікової ставки НБУ дає право стверджувати, що сторонами не визначено розмір та базу нарахування пені, а зазначено лише загальну умову щодо неї. Таке формулювання не означає встановлення Договором права Позивача на нарахування пені у певному розмірі за прострочення виконання грошового зобовязання. За таких обставин Відповідач вважає, що позовні вимоги відносно пені задоволення не підлягають.

У судовому засіданні представник Відповідача визнав позовні вимоги, крім вимог про стягнення пені.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.13р. сторонами укладено Договір поставки №010 (далі Договір), за п.1.1. якого, відповідно до умов, викладених у розділах даного Договору, Постачальник (Позивач) зобовязався поставити, а Покупець (Відповідач) прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі Товар). Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строки поставки Товару зазначені у Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до даного Договору, які є його невідємною частиною.

Датою поставки Товару та датою переходу права власності вважати дату, зазначену представниками Покупця в товарно-транспортній накладній в момент отримання товару та засвідчену його підписом (п.3.9. Договору).

Відповідно до п.7.5. Договору у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за даним Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

На виконання договірних зобовязань, Позивач поставив Відповідачеві товар за наступними видатковими накладними: №РН-0000125 від 04.03.16р. на суму 400 962,00 грн. з ПДВ; №РН-0000126 від 04.03.16р. на суму 108 270,00 грн. з ПДВ; №РН-0000230 від 22.04.16р. на суму 696,00 грн. з ПДВ; №РН-0000231 від 22.04.16р. на суму 1 582,03 грн. з ПДВ.

Відповідно до Специфікацій до Договору, Покупець здійснює розрахунок за поставлений Товар з відстрочкою 15 календарних днів з дати поставки.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши: 05.05.16р. - 40 000,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000125 від 04.03.16р.; 04.05.16р. - 20 000,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000125 від 04.03.16р.; 06.05.16р. - 28 284,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000125 від 04.03.16р.; 10.05.16р. - 20 000,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000125 від 04.03.16р.; 11.05.16р. - 15 000,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000125 від 04.03.16р.; 12.05.16р. - 16 000,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000125 від 04.03.16р.; 13.05.16р. - 20 000,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000125 від 04.03.16р.; 17.05.16р. - 20 000,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000125 від 04.03.16р.; 20.05.16р. - 20 000,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000125 від 04.03.16р.; 23.05.16р. - 20 000,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000125 від 04.03.16р.; 25.05.16р. - 40 000,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000125 від 04.03.16р.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становить: за видатковою накладною №РН-0000125 від 04.03.16р. - 181 678,00 грн. з ПДВ; за видатковою накладною №РН-0000126 від 04.03.16р. 68 270,00 грн. з ПДВ; за видатковою накладною №РН-0000230 від 22.04.16р. 696,00 грн. з ПДВ; за видатковою накладною №РН-0000231 від 22.04.16р. 1 582,03 грн. з ПДВ, а всього - 252 226,03 грн.

29.08.16р. Позивач направив Відповідачеві лист-вимогу №29-1/08 з вимогою погашення боргу.

Дану вимогу Відповідач одержав 08.09.16р., що підтверджується поштовим повідомленням №4950101195093.

За даними Позивача, відповіді на його вимогу Відповідач не надав, за поставлений Товар не розрахувався.

З посиланням на п. 7.5. Договору, Позивач на прострочений борг Відповідача нарахував пеню 62 825,68 грн. за період прострочки з 20.03.16р. до 27.09.16р.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, Позивач на прострочений борг Відповідача нарахував 3 % річних - 5 115,82 грн. за період з 20.03.16р. по 27.09.16р. та збитки від інфляції - 18 175,34 грн. за період з 01.04.16р. по 31.05.16р..

Всього, за розрахунком Позивача, борг Відповідача становить 338 342,87 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов заперечує в частині нарахування пені, решту позовних вимог Відповідач визнав.

Перевіривши розрахунки Позивача, господарський суд визнає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, розрахунки Позивача в частині нарахування основного боргу, річних з простроченої суми й індексу інфляції.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки Договором не визначено порядок нарахування пені (формулювання в Договорі не більше подвійної облікової ставки НБУ, дає право стверджувати, що сторонами не визначено розмір пені, а зазначено лише загальну умову щодо неї. Таке формулювання не означає встановлення Договором права Позивача на нарахування пені у певному розмірі за прострочення виконання грошового зобовязання), то вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 252 226,03 грн. основного боргу, 5 115,82 грн. 3 % річних, 18 175,34 грн. - індексу інфляції, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ", 49051, м. Дніпро, вул. Винокурова, буд. 4 (код 33718431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСПРОМ", 49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 9, (код 30544238) 252 226,03 грн. боргу, 5 115,82 грн. 3 % річних, 18 175,34 грн. збитків від інфляції, 4 132,76 грн. судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Г. Юзіков

Повний текст рішення виготовлено ____