Ухвала суду № 62496910, 31.10.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 жовтня 2016 року Житомир Справа № 806/1605/16

Категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Токаревої М.С.

секретар судового засідання Мельниченко О.В.

за участю: представників позивача та відповідача

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.05.2014

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.05.2014.

Представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки з наявної у матеріалах справи копії заяви від 21.07.2014, представника ОСОБА_1, вбачається, що ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження ВП №42350573 ще 22.07.2014, тобто це свідчить, що позивач звернувся до суду з даним позовом більше ніж через два роки після того, як йому стало відомо про існування рішення, яке на його думку порушує його права.

Представник позивача заперечував щодо задоволення клопотання представника відповідача та залишення позовної заяви без розгляду, зазначив, що вважає поважними причини пропуску строку звернення до суду, вказує, що позивач довідався про наявність арешту на його майно у 2016 році.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду присутніх у судовому засіданні дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача та залишення позовної заяви без розгляду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом 29.08.2016 та просить визнання дій протиправними та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.05.2014.

З наявної у матеріалах справи копії заяви від 21.07.2014, представника ОСОБА_1, вбачається, що ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження ВП №42350573 ще 22.07.2014.

Відповідно до частин 1,2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовна заява з приводу рішень, дій або бездіяльності виконавчої служби може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Додатково суд звертає увагу при вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Справі "Пономарьов проти України", Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа "Мельник проти України") погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано доказів, які були об'єктивно непереборними, на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.

На думку суду наведені позивачем обставини не можуть вважатися поважною причиною пропуску строків звернення до суду, оскільки не доведено об'єктивної неможливості звернення з даним позовом в строки передбачені ст.99 КАС України.

Відтак доводи позивача про поважність пропущеного строку звернення до Житомирського окружного адміністративного суду оцінюються критично.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, а тому вважає, що слід задовольнити клопотання представника відповідача та позовну заяву залишає без розгляду.

Керуючись статтями 99, 100, 160, 165, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.С. Токарева

Повний текст ухвали виготовлено 07 листопада 2016 року.