Постанова № 62496862, 12.10.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року о 16 год. 34 хв.Справа № 808/2564/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Семененко М.О.,

суддів Лазаренка М.С., Стрельнікової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідачів - Парфьонової О.В., Єлісеєва Д.С.,

третьої особи - Єлісеєва Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Державної міграційної служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Ленінський районний відділ у місті Запоріжжі УДМС в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_4 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Ленінський районний відділ у місті Запоріжжі УДМС в Запорізькій області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення, викладене в висновку за результатами службового розслідування щодо законності оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_5 №69/2016 від 13.05.2016, яким начальником Управління ДМС України в Запорізькій області відмінено рішення начальника ВПР та МР Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про оформлення та видачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 громадянці ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки Республіки Казахстан.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у 1998 році у встановленому порядку пройшла процедуру виходу з громадянства Казахстану, після чого звернулась до ВПР та МР Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області для отримання паспорта громадянина України, оскільки вважала, що має належність до громадянства України. Зазначає, що після одержання паспорту громадянина України з квітня 2001 року проживала та на сьогоднішній день проживає в Україні, придбавала нерухоме майно, як громадянин України, має безперервний стаж роботи на підприємствах України, отримала закордонний паспорт громадянина України, за яким виїжджала за межі України, у тому числі у Шенгенську зону, та жодних зауважень щодо її статусу, як громадянина України, не виникало. Крім того, позивач зазначає, що під час отримання паспорту громадянина України нею не вчинялось жодних протиправних дій, спрямованих на подання неправдивих відомостей, фальсифікацію документів, приховування будь-яких фактів, у зв'язку з чим вважає, що підстави для анулювання паспорту громадянина України, який виданий на її ім'я, відсутні. В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили. В обґрунтування заперечень зазначили, що за результатами проведеного службового розслідування встановлено неправомірність видачі ОСОБА_4 паспорту громадянина України, оскільки позивач у встановленому законодавством порядку не набула громадянства України. Вказали, що за результатами проведеного службового розслідування встановлено порушення норм чинного законодавства посадовою особою органу, який видав паспорт позивачу, у зв'язку з чим УДМС в Запорізькій області звернулось до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення, що пов'язане з прийняттям незаконного рішення про оформлення та видачу позивачу паспорту громадянина України. В судовому засіданні представники відповідачів додатково зазначили, що позивач має право на набуття громадянства України, проте, дане право не було реалізоване позивачем у встановленому законодавством порядку, у зв'язку з чим паспорт громадянина України виданий позивачу незаконно, що зумовило прийняття рішення про визнання паспорту недійсним.

В судовому засіданні представники відповідачів просили відмовити в задоволенні позовних вимог з урахуванням письмових заперечень та наданих пояснень.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав заперечення відповідачів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, народилася у с. Перекатне Жаксинського району Целіноградської області Казахської РСР, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Від дня народження до 1982 року позивач проживала на території Казахської РСР, а з 1989 по 1998 проживала на території Республіки Казахстан.

З 23.07.1982 по 21.06.1986 ОСОБА_4 проживала на території Української РСР за адресою АДРЕСА_1.

19.01.1999 позивач звернулась до Відділу паспортної, реєстраційної та міграційної роботи УМВС України у Запорізькій області із заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні.

30.03.1999 позивачу видано тимчасову посвідку на проживання в Україні серії НОМЕР_1, термін дії до 30.03.2001.

08 квітня 1999 ОСОБА_4 зареєстрована за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 по тимчасовій посвідці серії ЗП №002369.

Судом встановлено, що позивач звернулась до Ленінського РВ УМВС України в Запорізькій області із заявою про видачу паспорту у, за результатами розгляду якої 03.04.2001 ВПР та МР Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_4 видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2.

04 грудня 2015 року позивач звернулася до Ленінського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області з заявою про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Під час розгляду поданих позивачем документів Ленінським РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області призначено службове розслідування щодо законності оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_4, за результатами якого складено висновок №69/2016.

Згідно з висновками службового розслідування вирішено паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, оформлений 03.04.2001 Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вважати таким, що оформлений з порушенням чинного законодавства, отже є недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню відповідно до п.10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13.04.2012 №320.

Вищевказаний висновок службового розслідування затверджений директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України 13.05.2016.

Не погодившись з висновком службового розслідування в частині визнання недійсним паспорту громадянина України серії НОМЕР_2, оформленого 03.04.2001 Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області на ім'я ОСОБА_4, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного рішення став висновок службового розслідування, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити його обґрунтованість.

Так, з висновку службового розслідування судом встановлено, що підставою для визнання недійсним паспорту громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_4, став висновок службового розслідування про порушення колишнім начальником ВПР та МР Ленінського РВ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_9 статті 8 Закону України «Про громадянство», вимог пункту 21 Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженої наказом МВС України від 17.08.1994 №316, в частині безпідставного прийняття рішення про оформлення і видачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 громадянці ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки Республіки Казахстан.

Також зазначено, що ОСОБА_4 прибула на територію України з території Республіки Казахстан в якості громадянки Республіки Казахстан та протягом перебування на території України до підрозділів УДМС з питання набуття громадянства України не зверталась.

З урахуванням того, що позивачем у встановленому законодавством порядку не набуто громадянства України, відповідачі дійшли висновку про безпідставність прийняття рішення про оформлення і видачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_2, та наявність підстав визнання такого документу недійсним.

Суд зазначає, що правовідносини з питання набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства на момент виникнення спірних правовідносин регулювались Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-ІІІ; Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 №215; Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Статтею 4 Закону України «Про громадянство України» визначено, що питання громадянства України регулюється Конституцією України, Законом України «Про громадянство України», міжнародними договорами України. При цьому, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в Законі, застосовуються правила міжнародного договору.

Набуття громадянства України громадянами Республіки Казахстан здійснюється по спрощеному порядку на підставі Угоди між Україною і Республікою Казахстан про спрощений порядок набуття і припинення громадянства громадянами України, які постійно проживають у Республіці Казахстан, та громадянами Республіки Казахстан, які постійно проживають в Україні, і запобігання випадків безгромадянства та подвійного громадянства, підписаної 19.05.2000 та ратифікованої 14.09.2000 (далі - Угода).

На виконання Угоди прийнято Порядок реалізації Угоди між Україною і Республікою Казахстан про спрощений порядок набуття і припинення громадянства громадянами України, які постійно проживають у Республіці Казахстан, та громадянами Республіки Казахстан, які постійно проживають в Україні, і запобігання випадкам безгромадянства та подвійного громадянства, затверджений спільним наказом МВС України, МЗС України, Мінюсту України від 09.08.2001 №664/146/45/5 (далі - Порядок №664).

Вказана Угода цілком кореспондується з положеннями Закону України «Про громадянство України», Порядком реалізації Угоди чітко визначені підстави набуття Українського громадянства, які є такими, що передбачені цим Законом.

Суд звертає увагу, що на момент отримання позивачем паспорта громадянина України (03.04.2001) Угода була чинною, проте порядок її реалізації (Порядок № 664) не був прийнятий та затверджений, отже його положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін судом встановлено, що оскільки ОСОБА_4 на законних підставах постійно проживала на території Української РСР у період з липня 1982 року по червень 1989 року, вона має право на набуття громадянства України у спрощеному порядку за територіальним походженням.

Відповідно до положень статті 1 Угоди кожна Сторона надасть громадянам іншої Сторони, які постійно проживають на законних підставах на її території, право на спрощений порядок набуття громадянства, а своїм громадянам, які постійно проживають на законних підставах на території іншої Сторони, - спрощений порядок припинення громадянства за наявності однієї з таких умов:

а) якщо заявник постійно на законних підставах проживає на території Сторони, громадянство якої набувається, незалежно від терміну проживання;

б) якщо заявник або хоча б один з його батьків (усиновителів), дід чи баба народилися або постійно на законних підставах проживали на території Сторони, громадянство якої набувається, або за наявності у заявника хоча б одного з близьких родичів, які постійно проживають на законних підставах на території Сторони, громадянство якої набувається, і є її громадянами: чоловіка (дружини), одного з батьків (усиновителів), дитини (у тому числі усиновленої), сестри, брата, діда чи баби, онука (онуки).

Заявник подає заяву про набуття громадянства однієї Сторони і одночасне припинення громадянства іншої Сторони.

Дія положень цієї статті не поширюється на осіб, які: 1) вчинили злочини проти людства чи здійснювали геноцид, або вчинили злочини проти держави чи тяжкі злочини проти особи; 2) засуджені до позбавлення волі до зняття судимості; 3) перебувають під слідством або уникають покарання, чи вчинили злочин на території однієї зі Сторін або третьої держави; 4) набули громадянство іншої держави.

Статтею 2 Угоди визначено перелік документів, необхідних для набуття громадянства однієї Сторони і припинення громадянства іншої Сторони особи, зазначені у частині першій Статті 1 цієї Угоди, які подаються за місцем постійного проживання до компетентних органів Сторони, громадянство якої набувається.

Компетентні органи Сторони, громадянство якої набувається, оформлюють набуття громадянства протягом не більше трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Компетентні органи Сторони, громадянство якої набувається, відмовляють заявникові у оформленні набуття ним громадянства, за наявності обставин, передбачених частиною третьою Статті 1 цієї Угоди.

Протягом десяти днів після оформлення набуття особою нового громадянства компетентні органи Сторони, громадянство якої набуто, видають особі документ, що підтверджує набуте громадянство, вилучають документ, який підтверджує громадянство, що припиняється, і надсилають цей документ по дипломатичних каналах Стороні, громадянство якої припиняється, разом з повідомленням про факт оформлення набуття нового громадянства із зазначенням його дати.

Протягом двох місяців після одержання повідомлення про оформлення набуття особою нового громадянства Сторона, громадянство якої припиняється, оформлює припинення громадянства і сповіщає про це Сторону, громадянство якої набувається.

Дата оформлення набуття громадянства однієї зі Сторін буде датою припинення громадянства іншої Сторони.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що держава взяла на себе обов'язок при оформленні громадянства України громадянину Казахстану самостійно вчинити дії щодо вилучення паспорта, який підтверджує громадянство, що припинилось, та сповістити про даний факт компетентні органи іншої Сторони Угоди.

Відповідно до пункту 101 розділу V Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 № 215, у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України головне управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління МВС України в області, місті Севастополі, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України. Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.

Таким чином, єдиною підставою для оформлення паспорта громадянина України є довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка видається лише після встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України.

З матеріалів справи встановлено, що у 2001 році позивач звернулась до ВПР та МР Ленінського РВ ЗМУ УМВС в Запорізькій області заявою про видачу паспорту громадянина України, у зв'язку з обміном паспорта серії НОМЕР_3, виданого 12.09.1993 відділом внутрішніх справ Жаксинського району Тургайської області Республіки Казахстан.

При цьому у період часу з 1998 року позивач у встановленому законодавством порядку до підрозділів УМВС України та після змін у законодавстві підрозділів УДМС з питань набуття громадянства України не зверталась.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано процедуру набуття громадянства України, у зв'язку з чим громадянство України позивачем фактично набуто не було, та, як наслідок, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, оформлений 03.04.2001 Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області на ім'я ОСОБА_4 виданий за відсутності передбачених чинним законодавством підстав.

Згідно з пунктами 45, 46 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, паспорт вважається недійсним у разі:

1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації);

2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);

3) непридатності паспорта для подальшого використання;

4) припинення особою громадянства України;

5) коли він заявлений як втрачений або викрадений;

6) смерті особи, якій було видано паспорт;

8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

Недійсні паспорти підлягають списанню та знищенню.

У разі оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства керівник територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку, за результатами якої складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному підрозділі ДМС.

Разом з тим, суд вважає висновок відповідачів про необхідність визнання паспорту позивача нечинним протиправним з огляду на наступне.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України» рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

З оскаржуваного висновку за результатами службового розслідування встановлено, що не дотримання у повній мірі визначеної процедури щодо видачі паспорту громадянина України мало місце виключно з боку посадової особи державного органу.

Відповідачами не надано доказів та судом не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорту громадянина України завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України.

Паспорт громадянина України отримано позивачем на підставі Закону України «Про громадянство України». Відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Отримавши паспорт громадянина України ОСОБА_4 у подальшому добросовісно вважала, що нею додержано вимог закону щодо набуття громадянства України, та з виданим паспортом громадянина України проживала на території України понад 15 років, вчиняла юридично значущі дії, набувала прав на обов'язків, як громадянин України.

Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 висловив правову позицію, відповідно до якої, рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи підтвердили наявність підстав для отримання позивачем громадянства України.

Отже, за даних обставин справи, виявивши допущене порушення процедурних норм посадовою особою державного органу та не довівши жодним чином протиправності дій позивача, відповідач прийняв рішення, яким створив негативні наслідки саме для позивача, що порушує принцип пропорційності втручання держави у права особи у співвідношенні з цінностями демократичної держави.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного висновку відповідач діяв непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, викладене у висновку за результатами службового розслідування щодо законності оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_5 №69/2016 від 13.05.2016.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.), присудити на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Суддя М.С. Лазаренко

Суддя Н.В. Стрельнікова