Постанова № 62496282, 19.10.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 р. Справа № 804/4075/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В. при секретарі - Музиці Я.І. за участю: представника позивача - Никоненко О.О. представника відповідача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профи" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, третя особа 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет", третя особа 2: фізична особа-підприємець ОСОБА_3, третя особа 3: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-Н", третя особа 4: Товариство з обмеженою відповідальністю "РАСТКОН" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Профи» (далі - ТОВ «Профи», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Спеціалізована ДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську), третя особа 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі - третя особа 1, ТОВ «АТБ-маркет»), третя особа 2: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - третя особа 2, ФОП ОСОБА_3.), третя особа 3: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-Н" (далі - третя особа 3, ТОВ «КОМФОРТ-Н»), третя особа 4: Товариство з обмеженою відповідальністю "РАСТКОН" (далі - третя особа 4, ТОВ «РАСТКОН»), в якому просить:

- визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, які полягають у викладені в Акті № 78/28-01-39-30487219 від 28.04.2016 протиправних висновків про недостовірність відомостей у первинних документах, про визнання операцій такими, що не здійснювалися та не мали реального товарного характеру, про безтоварність господарських операцій, вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю «Профи» з Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, з 01.03.2015 по 31.03.2015 таз 01.05.2015 по 31.05.2015.

- виключити з Акту № 78/28-01-39-30487219 від 28.04.2016 р. інформацію про недостовірність відомостей у первинних документах, про визнання операцій такими, що не здійснювалися та не мали реального товарного характеру, про безтоварність господарських операцій, вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю «Профи» з Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, з 01.03.2015 по 31.03.2015 та з 01.05.2015 по 31.05.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, висновки податкової перевірки є хибними, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2016 відкрито провадження у справі №804/4075/16.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в поданих раніше письмових запереченнях зазначив, що посадові особи СДПІ у м. Дніпропетровську як державного органу діяли лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституціями та законами України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.01.2015 між ТОВ «Профи» та третьою особою ТОВ «АТБ-маркет» було укладено договір поставки № 53158, згідно з яким позивач зобов'язувався поставити на адресу ТОВ «АТБ-маркет» товар, яким були набори прикрас для волосся.

На виконання зазначеного договору у січні, березні та травні 2015 року товар було поставлено на адресу ТОВ «АТБ-маркет», що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товаро-транспортними накладними.

В свою чергу товар, який був поставлений на адресу ТОВ «АТБ-маркет» було придбано у двох контрагентів, а саме: ТОВ «Комфорт-Н» та ТОВ «Раеткон», що підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними.

На початку червня 2016 року на адресу ТОВ «Профи» надійшла вимога № 02/06-17 від 02.06.2016 від ТОВ «АТБ-маркет», в якій повідомлялось про те, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «АТБ-маркет», що була проведена Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників в м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби було складено Акт № 78/28-01 -39-30487219 від 28.04.2016.

На підставі вказаного Акту, податковим повідомленням-рішенням № 0000293902 18.05.2016 було донараховано ТОВ «АТБ-маркет» податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 21235132,50 грн. В дані сумі податкові зобов'язання з ПДВ по операціях з ТОВ «Профи» по вказаному договору було збільшено на 126974,76 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в Акті перевірки зроблені наступні висновки: взаємовідносини між ТОВ «Профи» та ТОВ «АТБ-маркет» у січні, березні та травні 2015 року свідчать про невідповідність задекларованим даним учасників цих господарських операцій, тобто визначено ряд обставин, які у сукупності дозволяють зробити висновок про недостовірність відомостей у первинних документах, на підставі яких платником сформовано дані бухгалтерського та податкового обліку; реальність операцій між ТОВ «Профи» та ТОВ «АТБ-маркет» не доведена, оскільки товари, які «постачались» на адресу ТОВ «АТБ-маркет» не мають первинного походження, у постачальника взагалі відсутні матеріальні та трудові ресурси, виробниче, транспортне та інше обладнання, необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Відтак, господарські операції, що відбулись, оформлені лише формально; документальне оформлення операцій в наданні товарів, робіт (послуг) від ТОВ «Профи» до ТОВ «АТБ-маркет» позбавлене юридичної сили та є безпідставними, фактично ці господарські операції не здійснювалися та не мали реального товарного характеру.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 того ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, в т.ч. з придбання або виготовлення товарів та послуг.

З матеріалів справи вбачається, що на думку позивача, джерелом його права на зобов'язану поведінку СДПІ у м. Дніпропетровську є договір поставки №53158 від 21.01.2015, який укладено між ТОВ «Профи» та ТОВ «АТБ - маркет», що прямо суперечить принципам права.

Проте, суд зазначає, що відповідач не є зобов'язаною особою відносно позивача, не порушувало його прав через відсутність між ними будь-яких правовідносин та не може відповідати за включення тих чи інших положень до договорів цивільного права в яких не є стороною.

Загальне поняття акта перевірки наведено у п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Мінфіну України від 20.08.2015 №727 (зареєстровано в Міністерстві юстиції від 26.10.2015 №1300/27745), згідно з яким акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд звертає увагу позивача, що у даному випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії в розумінні ч.1 ст.17 КАС.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Отже, предметом оскарження відповідно до ст.13 закону №2939-ХІІ є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особі

Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, втому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Така правова позиція співпадає також із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.09.2013 р. у справі № 21-237а13.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Діяльність із складання актів перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що дії контролюючого органу щодо виключення в акті перевірки певних висновків, а також щодо використання складеного за результатами проведеної перевірки акту в службовій діяльності, зокрема, при проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання не порушують права чи інтереси особи, не впливають на її суб'єктивні права та обов'язки, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що, у разі якщо платник податків вважає, що викладена в акті перевірки інформація є такою, що не відповідає дійсності та/або зашкоджує його діловій репутації, такий платник не позбавлений можливості здійснити захист своєї ділової репутації в порядку цивільного або господарського судочинства.

Такі висновки також викладені в правовій позиції Вищого адміністративного суду України в постанові від 27.03.2014 К/9991/67409/11.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Профи" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, третя особа 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет", третя особа 2: фізична особа-підприємець ОСОБА_3, третя особа 3: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-Н", третя особа 4: Товариство з обмеженою відповідальністю "РАСТКОН" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2016 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 24.10.2016 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді Н.В. Захарчук-Борисенко Н.В. Захарчук-Борисенко В.В.Кухар