Постанова № 62495928, 26.10.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 р. Справа №805/3585/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - Ламєкіна С.М.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 44 551, 20 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області звернулась до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 44 551, 20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, на момент звернення до суду, має податковий борг з єдиного податку у розмірі 551, 20 грн., який утворився у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної відповідачем у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 08.09.2014 року та адміністративний штраф по штрафним санкціям у розмірі 44 000, 00 грн., яка виникла на підставі податкового повідомлення - рішення № 1825 від 03.02.2016 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв про відкладення або розгляду справи за його відсутності суду не надав.

Відповідно до вимог частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_2 04.07.2013 року зареєстрований як фізична особа-підприємець за № 22770000000027029, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та взятий на облік платника податків у Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з 05.07.2013 року за № 522.

Відповідачем до податкового органу було подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 08.09.2014 року, якою обрано 2 групу єдиного податку зі ставкою податку 20 % до розміру мінімальної заробітної плати.

Як видно з матеріалів справи за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 обліковується податковий борг з єдиного податку у розмірі 551,20 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки відповідача.

Сума боргу у розмірі 521, 20 грн. утворилась у зв'язку з несплатою відповідачем податкових зобов'язань, самостійно визначених відповідачем у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 08.09.2014 року.

20 січня 2016 року Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області була проведена фактична перевірка відповідача з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами, алкогольними напоями та тютюновими виробами.

За результатами перевірки Слов'янською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області був складений акт № 103/05-22-21-0-9-1 від 20.01.2016 року про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами, алкогольними напоями та тютюновими виробами, яким були встановлені порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів без ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та реалізація алкогольних напоїв за ціною нижчою за встановлені мінімальні роздрібни ціни, а саме дві плішки горілки «Medoff» за ціною 49 грн., що є порушенням Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово - відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» № 957 від 30.10.2018.

На підставі акта перевірки № 103/05-22-21-0-9-1 від 20.01.2016 року, позивачем прийняте податкове повідомлення - рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 1825 від 03.02.2016 року на суму 44 000, 00 грн., яке було направлено відповідачу поштою, відповідно до якого було встановлено порушення, а саме:

- ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» реалізація алкогольних напоїв без ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Відповідно до абз. 5 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за порушення статті 17 цього Закону передбачена відповідальність, яка полягає у застосуванні до суб'єктів господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

- ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» реалізація алкогольних напоїв без ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Відповідно до абз. 5 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за порушення статті 17 цього Закону передбачена відповідальність, яка полягає у застосуванні до суб'єктів господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

- постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово - відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» № 957 від 30.10.2008 року - реалізація алкогольних напоїв за ціною нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни. Відповідно до абз. 13 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за порушення статті 17 цього Закону передбачена відповідальність, яка полягає у застосуванні до суб'єктів господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 10 000,00 грн.

Таким чином, станом на момент розгляду справи відповідач має заборгованість з єдиного податку та адміністративний штраф на загальну суму 44 551,20 грн.

Згідно акту опису майна № 65 від 01.04.2016 року, рішенням Слов'янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області № 5866/10/05-22-17 від 01.04.2016 року здійснено опис майна у податкову заставу на суму 44 000, 00 грн.

Статтею 67 Конституції України, визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 110.1 статті 110 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема: фінансову відповідальність (пп. 111.1.1 п. 111.1 ст. 111 ПКУ).

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з Податковим кодексом України та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПКУ).

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Постановою Кабінету міністрів України від 02.06.2003 року № 790 затверджено Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Порядок № 790).

Так, згідно п. 5.цього Порядку підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:

акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;

результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду (п. 10 Порядку № 790).

Податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання ( пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Наведені розрахунки відповідають положенням законодавства, фактичним обставинам справи та відповідачем не спростовані.

Приписами Податкового кодексу України встановлені обов'язки платників податків, такі як, виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів.

Згідно зі п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 291.3 статті 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 291.4 статті 291 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку.

Підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України встановлено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Відповідачем до податкового органу було подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 23 березня 2015 року, згідно якої ставка єдиного податку є 4 відсотка від суми доходу за звітний податковий період (3 група).

Пунктом 293.1 статті 293 ПК України (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

З матеріалів справи видно, що відповідачем самостійно не були вжиті заходи з погашення податкового боргу.

Строки добровільної сплати узгоджених податкових зобов'язань сплинули, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкових зобов'язань, не призвели до їх погашення..

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

З метою погашення податкового боргу на адресу боржника було надіслано податкову вимогу за № 202-17 від 01.04.2016 року, але на адресу податкового органу повернувся поштовий конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Станом на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи судом податкове зобов'язання не сплачене відповідачем, а отже, є податковим боргом.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 цього Кодексу).

На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність податкової заборгованості у відповідача та вжиття заходів її стягнення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 14, 16, 54, 57-58, 95, 113 Податкового кодексу України та статтями 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 44 551, 20 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 84122, АДРЕСА_1) суму податкового боргу з єдиного податку у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок на р/р 31418699700075, код платежу 18050400, одержувач УДКС м. Слов'янську Донецької області, код ЄДРПОУ 37803368, банк одержувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 84122, АДРЕСА_1) суму податкового боргу по штрафним санкціям за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 44 000 (сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок на р/р 31116106700075, код платежу 21081103, одержувач УДКС м. Слов'янську Донецької області, код ЄДРПОУ 37803368, банк одержувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, .

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 26 жовтня 2016 року.

Постанову складено у повному обсязі 31 жовтня 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.