Постанова № 62495811, 02.11.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 р. Справа №805/3094/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Нестеренко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” до Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги №3954-17 від 04.08.2016 року, обгрунтовуючи тим, що 25.02.2016 року ПАТ “Родовід Банк” визнано неплатоспроможним та призначено тимчасову адміністрацію, зазначене було повідомлено податковому органу, у зв'язку з чим у цей період неможливе нарахування штрафів та пені, з огляду на зазначене вважає, що податковим органом неправомірно винесене податкову вимогу.

Відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав заперечення, відповідно до якого зазначає, що позивачем подано податкову звітність з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 15.02.2016 року, згідно до якої платник визначив суму податкового зобов’язання на суму 2 044,95 грн, щоквартально (1-3 квартал) по 511,24 грн, а за 4 квартал 511,23 грн, та податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік на суму 1034,19 грн, щомісячні платежі 86,43 грн та у грудні 86,46 грн, з огляду на існування податкового боргу, податковим органом сформовано та направлено позивачу податкову вимогу про сплату боргу від 04.08.2016 року форми «Ю» № 3954-17.

Представник позивача через відділ документообігу та архівної роботи суду надав клопотання про зупинення провадження у справі для надання додаткових доказів по справі.

З огляду на зазначене клопотання суд зазначає, що у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом. Перевіривши матеріали справи та клопотання позивача про зупинення провадження у справі на наявність підстав з якими вказана вище норма процесуального закону пов’язує необхідність зупинення провадження у справі, дійшов висновку щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі. Крім того,зауважує, що представником позивача неодноразово надавалися клопотання про відкладання розгляду справи для надання додаткових доказів, однак документів до суду не надходило.

Враховуюче викладене, суд залишає клопотання представника позивача про зупинення провадження по справі без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, з заявами та клопотаннями про відкладання розгляду справи до суду не звертався.

З урахуванням ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Родовід Банк” ( код ЄДРПОУ 14349442, вул.. Півнично-Сирецька, 1-3,м. Київ, 04136 ), згідно ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Маріупольська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження,згідно ст. 48 КАС-України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу подано податкову звітність, а саме:

- 15.02.2016 року податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з самостійно визначеною сумою податкового зобо’язання на суму 2 044,95 грн, щоквартально (1-3 квартал) по 511,24 грн, а за 4 квартал 511,23 грн.

- 19.02.2016 року податкову декларацію з плати за землю(земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки держаної та комунальної власності) з самостійно визначеною сумою податкового зобо’язання на суму 1034,19 грн, щомісячні платежі 86,43 грн та у грудні 86,46 грн.

04.08.2016 року податковим органом було сформовано та направлено позивачу податкову вимогу №3954-17 від 04.08.2016 року про сплату суми податкового боргу за грошовими зобов'язаннями на загальну суму 597,68 грн., а саме: з податку на нерухоме майно за основним платежем на суму 511,25грн.; з земельного податку за основним платежем на суму 86,43 грн.

Спірним питанням у справі є правомірність формування податковим органом податкової вимоги.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартальна (п.п.266.7.5 п.266.7ст. 267 ПК України).

Згідно до пп.266.10.1 п.266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Згідно п.296.1 ст. 269 ПК України, платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток(паїв) та землекористувачі. Об’єктом оподаткування є:земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності(ст. 270 ПК України).

Відповідно до п.п.285.1, 285.2 ст.285 ПК України, базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Як раніше судом встановлено, позивачем до податкового орагну подано податкову звітність з самостійно визначеною сумою податкового зобов’язання яке підлягає сплаті у передбачені законодавством строки.

З інтегрованої карти платника податку вбачається, що станом на 04.08.2016 року за позивачем обліковувався борг у сумі 597,68 грн.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ііим вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства усфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно вимог пп. 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Згідно статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог ст. 59 ПК України, податковим органом було сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу №3954-17 від 04.08.2016 року про сплату суми податкового боргу за грошовими зобов'язаннями на загальну суму 597,68 грн.

У позовній заяві позивач посилається на безпідставність винесення податковим органом спірної податкової вимоги від 04.08.2016 року зазначаючи, що Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осбі від 25.02.2016 року ПАТ “Родовід Банк” визнано неплатоспроможним та призначено тимчасову адміністрацію.

Однак, суд не приймає зазначені доводи позивача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VІ (далі Закон № 4452) ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Пунктом 16 ч. 1 ст. 1 Закону № 4452, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом

Положенями ч.1 та ч.4 ст. 34 Закону № 4452, що Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує один місяць. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 3-5 частини другої статті 39 цього Закону, тимчасова адміністрація може бути продовжена на строк до одного місяця. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 1 і 2 частини другої статті 39 цього Закону, строк тимчасової адміністрації може бути продовжений на п’ять днів з припиненням не пізніше дня отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Згідно ч.5 ст. 36 Закону № 4452, під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також зобов’язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов’язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов’язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Суд зауважує та матеріалами справи підтверджено, що податковий борг у сумі 597,68 грн утворився за позивачем внаслідок несплати узгодженого грошового зобов’язання, отже податковим органом сформовано податкову вимогу №3954-17 від 04.08.2016 року з урахуванням наявного основного боргу та за відсутності штрафних санкцій та пені.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірно сформована податкова.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Судовий збір розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України,

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-11, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” до Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено у судовому засіданні 02.11.2016 року.

Повний текст постанови виготовлено 04.11.2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Христофоров А.Б.