Ухвала суду № 62494948, 28.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3184/16 Справа № 174/575/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ілюшик І. А. Доповідач - Лисична Н.М.

Категорія 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Дніпро

Провадження № 22-ц/774/3184/16 Головуючий у 1 інстанції Ілюшик І.А.

Справа № 174/575/15-ц Доповідач Лисична Н.М.

Категорія 43

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого Лисичної Н.М.

суддів Баранніка О.П., Прозорової М.Л.

при секретарі Сахарову Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком та за зустрічним позовом ОСОБА_3, яка діє від свого імені, а також від імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4, до ОСОБА_2, третя особа - виконком Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, про захист права користування житловим приміщенням та вселення в житлове приміщення, -

В С Т А Н О В И Л А :

25.06.2015 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком.

22.10.2015 р. ОСОБА_3 подала зустрічний позов від свого імені, а також від імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про захист права користування житловим приміщенням та вселення в житлове приміщення.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 р. в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Вселено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 в житлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вільний доступ до АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_3 ключів від вхідних дверей до житла та від хвіртки до садиби. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та відмову в задоволенні зустрічного позову на тій підставі, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог колегія суддів вважає необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

При розгляді справи судом встановлено, що з 14.11.2003 р. сторони по справі перебували у шлюбі, від якого мають доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. За рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16.03.2015 р., яке набрало законної сили 27.03.2015 р., шлюб між подружжям розірвано (а.с. 15-18).

Згідно договору дарування житлового будинку від 19.05.2006 р. позивачу на праві власності належить будинок № 9 по вул.Криничанській в м.Вільногірську Дніпропетровської області , в якому прописани - позивач, відповідачка та їх донька.

Позивач в позові посилався на те, що після розірвання шлюбу відповідачка, не зважаючи на те, що домоволодіння належить йому, постійно перешкоджає у користуванні домоволодінням, вчиняє незаконні дії. У зв'язку з зазначеним він вимушений був орендувати житло.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачкою та ОСОБА_5 існує конфлікт, однак надані з цього проводу докази суд правильно визнав неналежними, оскільки ці обставини не є предметом доказування по даній справі, ОСОБА_5 не є стороною по справі і до суду з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів не зверталась.

Згідно справки ЖЕО № 2187 ОСОБА_2 надано відповідь про те, що з ОСОБА_3 проведено профілактичну бесіду про неприпустимість вчинення будь-яких протиправних дій відносно ОСОБА_2 та належного йому майна у майбутньому (а.с. 197).

В матеріалах справи відсутні дані про те, що до ОСОБА_3 застосовувалися будь-які інші заходи запобігання чи громадського впливу.

Судом встановлено, що з ОСОБА_2 також проводились профілактичні бесіді про недопущення вчинення будь-яких протиправних дій відносно ОСОБА_3 та її майна (а.с. 215). ОСОБА_2 винесено офіційне попередження та роз'яснено, що у разі вчинення протиправних дій, його може бути притягнуто до кримінальної, адміністративної та цивільної відповідальності (а.с. 225).

Крім того, щодо вчинення ОСОБА_3 незаконних дій щодо майна, яке належить позивачу ОСОБА_2, а саме, пошкодження внутрішніх приміщень будинку та врожаю, то суд правильно в цій частині вимог відмовив за надоведеністю.

Питання про виселення ОСОБА_3 з будинку перед судом не ставилось, оскільки у спірному будинку на час розгляду справи вона не проживала.

З метою захисту інтересів дитини суд правильно задовольнив позов ОСОБА_3, який подано в інтересах малолітньої дитини, та вселив ОСОБА_4 в житлове приміщення, розташоване в будинку по АДРЕСА_1 та зобов'язав ОСОБА_2 надати їй вільний доступ до житла.

В судовому засіданні сторони визнали, що замки на воротах домоволодіння по АДРЕСА_1 та на дверях житлового будинку за вказаною адресою були замінені у серпні 2015 р. і з того часу відповідачка ОСОБА_3 та дочка сторін не мають доступу на територію вказаного домоволодіння і тому в ньому не проживають. ОСОБА_2 у належний йому будинок вселився та на теперішній час проживає в ньому.

Згідно зі ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст.383 ЦК України та ст 150 ЖК України, які передбачають право власника користуватися житлом для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства ( ст.ст. 71, 72, 116, 156, ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України). При цьому є вичерпні, встановлені Законом підстави для виселення або визнання таким, що втратив право на користування житлом члена сім'ї, або колишнього члена сім'ї власника будинку.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене суд прйишов до правильно висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та обгрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують. Посилання ОСОБА_2 на те, що реєстрація ОСОБА_3 в належному позивачу будинку зумовлює для нього додаткові витрати на комунальні послуг не може бути прийнято до уваги, оскільки питання щодо сплати комунальних послуг не стосується спірних правовідносин. Те, що відповідачка на теперішній час не проживає у будинку за встановлених в процесі розгляду справи обставин свідчить про наявність перешкод для її користування ним.

Ухвалене по справі рішення суду є законним і обґрунтованим, тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст..ст.303, 307, 308 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М.Лисична

Судді О.П.Бараннік

М.Л.Прозорова