Рішення № 6249427, 01.07.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2009 р. Справа № 4/51/09

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг”

юридична адреса: вул. М. Гринченко, 4, оф. 130, м. Київ, 03038

поштова адреса: вул. Леваневського, 6, оф. 85, м. Київ, 03058

Відповідач 1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2,

АДРЕСА_1

2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3,

АДРЕСА_1

Суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача- Фомін А.А. довіреність № 77 від 10.06.09р.

Від відповідача-1: - ОСОБА_5 довіреність № 352 від 15.02.08р.

Від відповідача-2: - ОСОБА_5 довіреність № 352 від 15.02.08р.

СУТЬ СПОРУ: зобовязання повернути предмет лізингу за договором № 0139 екскаватор гусеничний HYUNDAI ROBEX320LC-7, шасі №НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_4, вартістю 458532,02 грн., за актами приймання-передачі та стягнення в сумі 277173,07 грн., з яких: 221230,70 грн. основного боргу, 35459,66 грн. лізинговий платіж за період розторгнення договору лізингу, 20482,71 грн. пені.

Заявою від 26.06.09р. позивач зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідачів солідарно суму 273793,27 грн., з яких: 256690,36 грн. основного боргу по лізинговим платежам за період з травня 2008 року по лютий 2009р., 17102,91 грн. пені за період з 14.05.08р. по 09.02.09р.

Враховуючи, що відповідно до ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом до прийняття рішення, заяву вручив представнику відповідачів особисто, справа розглядається за заявою від 26.06.2009р.

Відповідачі надали відзив, в якому позов не визнали з наступних підстав:

На час отримання предмету лізингу було сплачено 408000,00 грн. авансу, та у звязку з тяжким фінансовим становищем частково сплачено лізингові платежі у сумі 78088,00 грн. за період з травня 2008 року по листопад 2008р.

Відповідач-1 надав письмові пояснення, якими позов заперечив, посилаючись на те, що він повинен був сплатити позивачу заборгованість з серпня 2008 по січень 2009 року в сумі 131559,27 грн. за договором № ЭЛ/Кив-0139/ДЛ, про що свідчить акт звірки розрахунків. Крім того, суму плати за лізинг за лютий 2009 року у розмірі 35459,66 грн. вважає не підлягаючій задоволенню з тих підстав, що вона заявлена передчасно, оскільки відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Також, відповідно до умов договору сума сплати за лізинг за лютий складала 23526 грн., а не 35459,66 грн. При формуванні вимог позовної заяви позивач не врахував додаткову угоду і керується старим додатком № 3 від 28.01.08.

Відповідач-1 не визнав суму нарахованої позивачем пені, посилаючись на п. 5.1 договору, згідно якого, на його думку пеня сплачується з дати одержання від лізингодавця вимоги про сплату. Крім того, п.5.10 договору, згідно якого пеня нараховується на суму

боргу без врахування ПДВ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачів заборгованість у сумі 273793,27 грн., з яких: 256690,36 грн. основного боргу по лізинговим платежам за період з травня 2008 року по лютий 2009р., 17102,91 грн. пені за період з 14.05.08р. по 09.02.09р. за порушення умов договору лізингу.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, але підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

28.01.08р. сторони уклали договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0139/ДЛ (арк.спр. 13-17), згідно якого позивач був зобовязаний передати за плату у тимчасове володіння відповідачу-1 та користування майно на умовах договору, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість й загальна вартість якого визначена в специфікації до договору, а відповідач-1 своєчасно сплачувати лізингові платежі за отримане майно відповідно до графіків платежів.

Згідно акту прийому-передачі від 14.04.08р. (арк.спр. 19), підписаного представниками позивача та відповідача-1 та скріпленого печатками обох сторін, відповідно до умов договору позивач передав, а відповідач-1 прийняв майно, а саме: екскаватор гусеничний HYUNDAI ROBEX320LC-7, шасі № НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_4, вартістю 458532,02 грн.

Відповідно до п.5.6. договору № ЭЛ/Кив-0139/ДЛ відповідач-1 був зобов'язаний щомісячно сплачувати лізингові платежі у сумі та строки, що вказані у графіках, по курсу національного банку України на день оплати. Ціна договору формувалась і вказувалась у національній валюті України - гривні з урахуванням відповідного еквіваленту долару США по курсу національного банку України на день підписання договору та складала 1349219,87грн., у тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 3.1.6. додатку № 1 до договору, відповідач зобов'язаний вчасно, відповідно до графіку лізингових платежів оплачувати лізингові платежі.

Відповідач-1 свої зобов'язання за договором щодо оплати майна належним чином не виконував, порушуючи терміни перерахування лізингових платежів на суму 78088,00 грн. з травня 2008р. по серпень 2008 року, про що визначено в позові та визнано відповідачем (арк.спр.36), починаючи з 14 серпня 2008р. по лютий 2008р. припинив перерахування лізингових платежів, заборгованість склала 256690,36 грн.

Посилання відповідача-1 на безпідставне включення до суми боргу лізингового платежу за лютий 2009р. не приймається судом до уваги, оскільки на час розгляду справи заборгованість відповідачем в цій частині не сплачена, а у позивача є підстави для стягнення визначеного боргу.

Після подачі позову відповідач-1 погасив заборгованість частково в сумі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 51 від 14.04.09р. (арк.спр.64).

Тому, провадження в частині основного боргу на суму 10000,00 грн. слід припинити в зв'язку з відсутністю предмету спору, стягнути залишок боргу в сумі 246690,36 грн., судові витрати в цій частині віднести на відповідачів, оскільки погашення відбулось після звернення позивача з позовом до суду 19.02.09р. (арк.спр. 2).

Посилання відповідача-1 на додаток № 3 до договору в новій редакції , згідно якого було змінено розмір лізінгових платежів , теж не приймаються судом до уваги, оскільки за поясненнями позивача додаткова угода від 01.07.08 до договору дійсно направлялась відповідачу 1, однак всупереч ч.3 ст.188 ГКУ один примірник не було повернуто відповідачем у встановлений законом строк.

На вимогу ухвали суду від 15.06.09 відповідач не надав доказів надіслання її позивачу рекомендованим листом або інші докази укладення додаткової угоди відповідно до ст. 188 ГК України та ст. 11 ГПК України;

Таким чином, залишок боргу станом на час розгляду справи склав 246690,36 грн.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок укладення договору та дій відповідача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.806 ЦК України, згідно якої одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати іншій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності було набуте ним без попередньої згоди домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” позивач має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору або вимог ЦК України. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідач свої обовязки за договором належним чином не виконав, доказів погашення заборгованості в повному обсязі станом на час розгляду справи не надав.

За прострочення виконання грошового зобовязання позивачем за період з 14.05.08р. по 09.02.09р. нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 17102,91 грн. від сум заборгованості лізингових платежів без врахування ПДВ. Отже, позивач зменшив позовні вимоги в цій частині, враховуючи заперечення відповідача-1.

Оскільки розмір пені узгоджений сторонами в п.5.1, 5.10 додатку №1 до договору, порушення грошових зобовязань відповідачем доведено матеріалами справи, пеня нарахована в межах подвійної ставки НБУ, тому позов в цій частині підлягає задоволенню повністю на підставі ст.ст. 549-551 ЦК України.

Щодо посилань відповідача на те, що право позивача нараховувати пеню виникає з дати одержання від лізингодавця вимоги про її сплату, то відповідно до ст.ст.546, 548 ЦКУ, неустойка це один з видів забезпечення виконання зобов»язання і право на неї виникає в разі порушення боржником зобов»язання, а не в разі отримання вимоги про її сплату.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язання, відповідно до вимог ст. 546 ЦК України, був укладений договір поруки між позивачем та відповідачем-2 за № 3Л/Кив-0139/ДП від 28 січня 2008 року.

Відповідно до ст.ст. 553, 554 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки, порушення відповідачем-1 зобов»язань за договором№ ЭЛ/Кив-0139/ДЛ доведено матеріалами справи, обидва відповідача повинні нести солідарну відповідальність за невиконання умов цього договору.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Позивач належним чином довів свої вимоги, заперечення відповідачів не можуть бути прийняті судом до уваги, як підстава у відмовленні в позові.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести за рахунок відповідачів, оскільки спір виник з їх вини.

Керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Cтягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг” (вул. М. Гринченко, 4, оф. 130, м. Київ, код 34832663) суму 246690,36 грн. основного боргу, 17102,91 грн. пені, 2737,93 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу.

На суму 10000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Рішення може бути оскаржене у 10-денний строк.

Суддя Т.М.Дубова

Рішення підписано та оформлено суддею згідно ст. 84 ГПК України 09.07.2009р.