Ухвала суду № 62493976, 31.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

31 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

Охрімчук Л.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11 січня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання незаконним рішення правління,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, визнано незаконним протокол засідання правління ПАТ «Полтаваобленерго» від 30 червня 2015 року № 145 про встановлення директору з правової роботи заробітної плати в розмірі 10 тис. 66 грн 77 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 11 січня 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11 січня 2016 року залишено без змін.

У жовтні 2016 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11 січня 2016 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 6, 15, 21, 22, 29 Закону України «Про оплату праці» та статей 32, 94, 96, 97, 221-241 КЗпП України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування своїх вимог заявник надав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року, а також постанову Верховного Суду України від 4 липня 2012 року.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Постановляючи ухвалу від 20 липня 2016 року, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції, який встановивши, що посадовий оклад позивача змінено відповідно до умов колективного договору товариства та з дотриманням вимог, встановлених статтею 103 КЗпП України та статтею 29 Закону України «Про оплату праці», а відповідачем доведено наявність змін в організації виробництва і праці, відмовив у задоволенні позову.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року, наданій заявником для порівняння, суд погодився з рішенням суду апеляційної інстанції про визнання дій товариства щодо зменшення розміру заробітної плати позивачу незаконним. При цьому суд виходив з того, що оскільки відповідачем не надано належних доказів про зміну в організації виробництва і праці, тому зміну умов трудового договору з позивачем в частині зменшення розміру заробітної плати здійснено з порушенням норм трудового законодавства.

У судовому рішенні, наданому заявником на підтвердження підстави для перегляду судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.

У постанові Верховного Суду України від 4 липня 2012 року міститься висновок про те, що за змістом частини третьої статті 32 КЗпП України зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому разі, якщо буде доведено наявність змін в організації виробництва і праці. Встановивши, що рішення судів у справі, яка переглядалась Верховним Судом України, не містять будь-яких висновків щодо змін в організації виробництва і праці у відповідача, суд скасував ухвалені у справі судові рішення, а справу направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Висновок суду касаційної інстанції в ухвалі, яку просить переглянути заявник, не суперечить правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду України від 4 липня 2012 року, наданій на підтвердження підстави для перегляду судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, оскільки в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року та в справі, за результатами перегляду якої Верховним Судом України прийнято зазначену постанову, наявні різні фактичні обставини.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання незаконним рішення правління за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11 січня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук