Ухвала суду № 62493906, 03.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/937/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Чернецького А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства «ГОРІЗОНТ» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року мале приватне підприємство «ГОРІЗОНТ» (далі - МПП «ГОРІЗОНТ») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС в якому просило визнати протиправним та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів №500060006/2015/000033/2 від 03 вересня 2015 року;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2015/00060 від 03 вересня 2015 року.

В обґрунтування позову зазначено про порушення митним органом вимог Митного кодексу України, які регулюють визначення митної вартості товарів, що потягло незаконне витребування суб'єктом владних повноважень додаткових документів та прийняття необґрунтованого рішення про відмову в прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року позов задоволено повністю.

Суд визнав протиправними та скасував рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000033/2 від 03 вересня 2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00060 від 03 вересня 2015 року.

В апеляційній скарзі Одеська митниця ДФС, посилаючись на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до винесення незаконного рішення, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між МПП «ГОРІЗОНТ» та company «UNMAK ISITMA SISTEMPLERI MARINA SANAYI VE TIC. AS.» укладено зовнішньоекономічний контракт № UK2015-1006 від 10 червня 2015 року на придбання товару (а.с.29-31).

За умовами контракту Продавець продає, а Покупець купує на умовах EXW, AFYON/Туреччина (Інкотермс 2010) сталеві панельні радіатори, рушники осушки, котли та бойлери. Найменування та кількість товару, ціна, вказані в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту.

На виконання умов даного контракту «UNMAK ISITMA SISTEMPLERI MAKINA SANAYI VE TIC. AS.» поставило МПП «ГОРІЗОНТ» товар, а саме: сталеві панельні радіатори в асортименті у кількості 1223 одиниць, загальною вартістю 28 968,25 доларів США, яка підтверджена комерційним інвойсом № 0266017 від 14 липня 2015 року.

Позивачем 03 вересня 2015 року до Одеської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію № 500060006/2015/007162.

Митну вартість товару позивачем було визначено із застосуванням ч.1 ст. 57 Митного кодексу України, на рівні 1,17 долара США за кг нетто, тобто за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості товару, разом з митною декларацією були подані наступні документи:

- інвойс № 0266017 від 14 липня 2015 року;

- контракт № UK2015-1006 від 10 червня 2015 року;

- довідку TOB «ПРАЙМ СТАР ШИППІНГ» про транспортні витрати № 07\28-15 від 28 липня 2015 року;

- прайс-лист «UNMAK ISITMA SISTEMPLERI MAKINA SANAYI VE TIC. AS.» від 29 травня 2015 року;

- експортну митну декларацію № 15343100ЕХ142781 від 14 липня 2015 року;

- сертифікат походження товару №0997991 від 20 липня 2015 року та інші товаросупровідні документи.

Під час опрацювання митним органом поданих декларантом документів, спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиків, а саме критерію 105-2, 106-2 щодо можливого заниження митної вартості товару.

Так, митним органом встановлено, що подані декларантом документи містять розбіжності, зокрема:

- у наданому інвойсі № 0266017 від 14 липня 2015 року номер відрізняється від номеру, який зазначений у сертифікаті походження товару № 0997991 від 20 липня 2015 року та у експортній митній декларацій №15343100ЕХ142781 від 14 липня 2015 року (замість 0266017 зазначено 266017);

- умови поставки, які зазначені у довідці TOB «ПРАЙМ СТАР ШИППІНГ» № 07/28-15 від 28 липня 2015 року: «EXW Стамбул-Одеса», відрізняються від умов поставки, які зазначені в інвойсі № 0266017 від 14 липня 2015 року, наданій митній декларації № 500060006/2015/007162, п. 1.1. контракту №UK2015-1006 від 10 червня 2015 року, а саме: «EXW, AFYON»;

- ціна на товар, яка зазначена у прайс-листі «UNMAK ISITMA SISTEMPLERI MAKINA SANAYІ VE TIC. AS.», надана на 29 травня 2015 року, контракт № UK 2015-1006 датований 10 червня 2015 року, що ставить під сумнів належність наданого прайс-листа до вказаного контракту;

- у наданому інвойсі № 0266017 від 14 липня 2015 року наявна позиція № 18 (500 22 0 600 steel panel radiator .с.v.), яка відсутня у наданому прайс-листі від 25 травня 2015 року, що унеможливлює перевірити складові митної вартості;

- згідно п. 2.3. контракту № UK2015-1006 від 10 червня 2015 року існують додаткові витрати: «Продавец обеспечивает таможенное оформление товара на территории Турции за свой счет», крім вказаних у п. 1.1. контракту, та які не включені до вартості товару.

Крім цього, митним органом вказано, що під час проведення митного огляду товару за актом №500060006/2015/007031 від 02 вересня 2015 року співробітниками митниці встановлено, що маркування на упаковці товару та на самому виробі відрізняється від маркування, яке зазначено у наданих до митного оформлення документах (митна декларація №500060006/2015/007031, інвойс №0266017 від 14 липня 2015 року, прайс-лист від 29 травня 2015 року), а саме: крім цифрового значення присутній символ «EXTRA», що може визначати іншу модель (модифікацію), яка володіє іншими технічними та експлуатаційними характеристиками, що впливає на вартість виробу.

На підставі цього, Одеською митницею ДФС позивачу висунута вимога щодо необхідності надання підтверджуючих документів складової митної вартості товару, а саме:

- виписки з бухгалтерської документації;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.

Позивачем надано переклад експортної митної декларації № 15343100ЕХ142781 від 14 липня 2015 року та висновок експерта TOB «ОДЕСЬКИЙ АУКЦІОННИЙ ЦЕНТР» від 01 вересня 2015 року № 20-06/09-2015, інших запитуваних документів надано не було.

Враховуючи дані обставини, Одеською митницею ДФС 03 вересня 2015 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000033/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00060 (а.с.23-26).

З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в митному органі, між декларантом та митницею шляхом проведення консультації було обрано метод визначення митної вартості - резервний.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись рішеннями Європейського суду з прав людини, виходив із того, що позивачем надано достатню кількість документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Саме по собі ненадання документів чи надання неналежних документів не може бути самостійною підставою для коригування заявленої митної вартості у випадку, коли обмеження для застосування 1-ого методу відсутні.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Перелік документів, які декларант має надати митному органу для підтвердження митної вартості товару визначений у ст.53 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.2 цієї статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Згідно з ч.4 ст.53 Кодексу, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому, ч.5, 6 ст.53 Кодексу визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Аналіз апеляційної скарги свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень не погоджується з рішенням суду першої інстанції, у зв'язку з неприйняттям його доводів, які стосуються того, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів Одеською митницею ДФС встановлено розбіжності в поданих документах.

На думку митного органу, надані позивачем документи містять розбіжності, які суттєво впливають на митну вартість товару.

Проаналізувавши апеляційну скаргу, матеріали справи, низку рішень Європейського суду з прав людини, колегія суддів зазначає наступне.

Сертифікат походження товару та експортна митна декларація готуються та надаються митними органами Турецької Республіки, а не безпосередньо продавцем товарів. Електронна система, за допомогою якої готуються вказані документи, не надає фактичної змоги зазначити « 0» на початку номеру інвойсу в тексті документу та автоматично його анулює до наступної цифри від « 1». Видавником вказаних документів є іноземна компанія, яка керується нормами національного законодавства своєї країни. На підставі цього, номер інвойсу від 14 липня 2015 року у сертифікаті походження товару № 0997991 від 20 липня 2015 року відрізняється від номеру зазначений у експортній митній декларації № 15343100ЕХ142781 від 14 липня 2015 року.

Що стосується умов поставки, зазначених у довідці TOB «ПРАЙМ СТАР ШИППІНГ» №07/28-15 від 28 липня 2015 року, яка відрізняється від умов поставки в інвойсі та контракту суд першої інстанції зазначив, що це була виключно помилка TOB «ПРАЙМ СТАР ШИППІНГ».

В свою чергу, МПП «ГОРІЗОНТ» надало Одеській митниці ДФС відкориговану довідку TOB «ПРАЙМ СТАР ШИППІНГ» про транспортні виграти № 07\28-15 від 28 липня 2015 року, а також рахунок на оплату № 70 від 31 липня 2015 року та платіжне доручення № 447 від 20 серпня 2015 року, що підтверджують здійснення МПП «ГОРІЗОНТ» фактичної оплати наданих послуг.

Щодо різних календарних дат прайс-листа «UNMAK ISІTMA SISTEMPLERI MARINA SANAYI VE TIC. AS.» та контракту JV «IJK2015-1006» суд зазначає наступне.

Компанія «UNMAK ISITMA SISTEMPLERI MARINA SANAYI VE LIC. AS.» надіслало комерційну пропозицію співробітництва та прайс-лист своїх товарів до МПП «ГОРІЗОНТ» 29 травня 2015 року. Контракт на поставку продукції не може бути укладено в день отримання комерційної пропозиції, його укладання можливо лише після детального ознайомлення та вивчення отриманих документів, здійснення збору інформації про продавця та відгуки щодо якості його продукції. Тільки після здійснення вказаних дій керівництвом МПП «ГОРІЗОНТ» було прийнято рішення про вигідність встановлення господарських контактів із вказаною компанією. Результатом цього стало укладання 10 червня 2015 року вказаного вище контракту № UR2015-1006.

Доводи що у наданому інвойсі № 0266017 від 14 липня 2015 року наявна позиція № 18 (500 22 0 600 steel panel radiator .с.v.), яка відсутня у прайс-листі від 25 травня 2015 року, що унеможливлює перевірити складові митної вартості спростовується наступним.

Прайс-лист «UNMAR ISITMA SISTEMPLERI MARINA SANAYI VE TIC. AS.» датований 29 травня 2015 року, а не 25 травня 2015 року. Згідно додатку до прайс-листа від 29 травня 2015 року вартість радіаторів типу c.v. є більшою від радіаторів даного типу на 4,5 доларів США.

Що стосується зауваження про не включення до вартості товару додаткових витрат слід зазначити, що відповідно до додатку до прайс-листа «UNMAR ISITMA SISTEMPEERI MARINA SANAYI VE TIC. AS.» від 29 травня 2015 року до вартості товару враховано митне оформлення на території Турецької Республіки. У зв'язку з цим, дане зауваження апелянта є безпідставним.

Щодо доводу наявності символу «EXTRA» на упаковці товару, колегія суддів погоджується з рішенням суду, що додатком до прайс-листа «UNMAR ISITMA SISTEMPLERI MARINA SANAYI VE TIC. AS.» від 29 травня 2015 року визначено, що символ «EXTRA» не впливає на вартість радіаторів або їх технічну та експлуатаційну характеристику.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вказані зауваження митного органу, а також ненадання документів чи надання неналежних документів не може бути самостійною підставою для коригування заявленої митної вартості у випадку, коли обмеження для застосування 1-ого методу відсутні.

Крім цього, колегія суддів вважає, що позивач надав достатню кількість документації, з якої можливо обчислити та підтвердити ціну товару, а тому висновок митного органу щодо застосування другорядного (резервного) методу обчислення митної вартості товару є необґрунтованим.

Як визначено в ст.49 Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним та другорядними методами.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною контракту (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наведені норми свідчать, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить необхідність обґрунтування неможливості обрання першого методу визначення митної вартості.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Митницею не доведено наявності підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року, в якій суд дійшов висновку, що Митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до абз.2 ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

В апеляційній скарзі Одеська митниця ДФС посилається на доводи, які судом першої інстанції були розглянуті та надана відповідна правова оцінка.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Також, судом апеляційної інстанції ухвалою від 02 липня 2016 року апелянту було відстрочено недоплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги до винесення судового рішення.

Суд, на підставі ст.88 КАС України, стягує відстрочений судовий збір з Одеської митниці ДФС у розмірі 1515,80 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства «ГОРІЗОНТ» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації - залишити без змін.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (код за ЄДРПОУ 39441717) судовий збір у розмірі 1515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова