Ухвала суду № 62493863, 02.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 654/3830/15-а

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Сіянко В.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарях Кіселик Д.С., Левицькій З.С., Мадюді В.В.

за участю представника позивача Проценко Л.С., представника відповідача Чернухи О.О., представників 3-х осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та ОСОБА_6 на постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 06 травня 2016 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс» до Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, 3-х осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідвін», Об'єднання співвласників багатокімнатного будинку «Берег», ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6 про визнання незаконними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

03.11.2015р. ТОВ «Херсонавтотранс» звернулося до Голопристанського районного суду Херсонської області із адміністративним позовом до Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та 3-х осіб ТОВ «Сідвін», ОСББ «Берег», ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, в якому просило суд визнати незаконними та скасувати рішення 42 сесії 6 скликання Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 23.10.2015р. №480 «Про припинення права користування земельною ділянкою та визнання такого, що втратив чинність державного акту на право користування землею» та №481 «Про розроблення детального плану території бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваними рішеннями сільрада незаконно визнала не чинним державний акт, виданий райрадою, та припинила право підприємства позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою площею 5,2 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка тривалий час знаходиться у його фактичному користуванні, як кінцевого правонаступника ХТВО «Херсонавтотранс».

Постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 06 травня 2016 року адміністративний позов ТОВ «Херсонавтотранс» задоволено повністю. Визнано незаконними та скасовано рішення 42 сесії 6-го скликання Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області №480 від 23.10.2015 року «Про припинення права користування земельною ділянкою та визнання такого, що втратив чинність державного акту на право користування землею» та №481 від 23.10.2015 року «Про розроблення детального плану території бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, Круглоозерський сільський голова - Харитонов С.Л. 16.05.2016р. та 3-я особа ОСОБА_6 - 23.09.2016р., подали апеляційні скарги, в яких зазначили, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.05.2016 року та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Інші 3-і особи по справі постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.05.2016 року в апеляційному порядку не оскаржили.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник позивача Проценко Л.С. проти задоволення апеляційних скарг категорично заперечувала з підстав, викладених в її письмових запереченнях та численних поясненнях та, в свою чергу, відповідно, повністю підтримала позовні вимоги і наполягала на залишенні без змін постанови Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.05.2016р.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судових засіданнях суду 2-ї інстанції підтримав апеляційну скаргу та відповідно, заперечував проти задоволення позову, пояснивши при цьому, що приймаючи 23.10.2015р. оскаржувані рішення про припинення права користування ліквідованого ще у 1996р. ХТВО «Херсонавтотранс» спірною земельною ділянкою, сільрада, як фактичний власник цієї земельної ділянки, діяла правомірно та у відповідності до вимог ст.141 ЗК України.

Представники 3-х осіб - ОСОБА_13 і ОСОБА_15 - ОСОБА_4, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 - ОСОБА_5, ОСББ «Берег» - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - ОСОБА_17 у судових засіданнях суду 2-ї інстанції підтримали апеляційні скарги відповідача та 3-ї особи ОСОБА_6 і відповідно, наполягали на їх задоволенні і скасуванні постанови Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.05.2016р. з підстав, викладених в їх письмових поясненнях і запереченнях на позов.

Треті особи - ТОВ «Сідвін», ОСОБА_7 в судові засідання суду апеляційної інстанції не прибули та, в свою чергу, надіслали на адресу суду письмові заяви, в яких підтримали доводи апеляційної скарги і просили розглянути справу за їх відсутності.

3-і особи - ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_14 в судові засідання суду 2-ї інстанції жодного разу з невідомих причин не прибули, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені.

Не прибув без поважних причин в останнє судове засідання і 3-я особа по справі (т.б. 2-й апелянт) ОСОБА_6 та не забезпечив, в свою чергу, явку до суду 2-ї інстанції одного зі своїх 2-х представників.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

27.07.1988 року наказом Міністра транспорту УРСР №3 створено Державне підприємство - Херсонське територіально - виробниче об'єднання автомобільного транспорту (ХТВО «Херсонавтотранс», юридична адреса: м.Херсон, вул.Радянська,39), якому розпорядженням Голови Ради Міністрів УРСР №301-р від 26.07.1990р. було надано в «постійне користування» земельну ділянку площею 5,2 га під будівництво пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні «Каркініт», яка, в свою чергу, була вилучена із земель радгоспу «Чорноморський» Голопристанського району Херсонської області. Цю земельну ділянку було виділено в натурі і на місцевості (акти від 26.04.1988р. і 16.11.1988р., висновки-згоди, т.4 а.с. 8-18) та підприємству, відповідно, в цьому ж 1990 році, виконавчим комітетом Голопристанської райради народних депутатів було видано державний акт на право постійного користування серії НОМЕР_2, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №3.

В 1996 році, на підставі рішення Фонду державного майна по Херсонській області, ХТВО «Херсонавтотранс» в результаті приватизації (накази РВ ФДМ у Херсонській області №635 від 28.05.1996р. і №9220 від 29.07.1996р., т.4 а.с.36,37,115,119) було реорганізовано у ВАТ «Херсонавтотранс» (юридична адреса: м.Херсон, вул.Радянська,39), до якого, в свою чергу, як правонаступника, перейшло як право власності на всі основні матеріальні засоби ХТВО, так і право постійного користування земельною ділянкою площею 5,2га, яка розташована в межах с.Більшовик Голопристанського району Херсонської області.

04.09.1996 року Фондом державного майна передано ВАТ «Херсонавтотранс» цілісний майновий комплекс ХТВО «Херсонавтотранс». Так, згідно акту прийому-передачі №187 від 04.09.1996р. та доповнення до нього, Фондом державного майна, зокрема, було передано підприємству - ВАТ «Херсонавтотранс» і майно (т.б. усі основні матеріальні засоби: трансформаторну підстанцію, артсвердловину, водопровід, п/цистерну, мусорозбірник, їдалню, бетонну огорожу, туалет, будинки та інш.) бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (яка знаходиться в с.Більшовик Голопристанського району Херсонської області та є відокремленим підрозділом без права юридичної особи), а також усі об'єкти незавершеного будівництва, які знаходилися на даній базі загальною вартістю 192 920 грн. (т.2 а.с.15,16).

В подальшому, 27.05.2008 року, відповідно до Статутів від 01.08.1996р. і 26.07.2013р. та витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т.1 а.с.7-15), ВАТ «Херсонавтотранс» було реорганізовано (шляхом перетворення) у ТОВ «Херсонавтотранс» (юридична адреса: м.Херсон, вул.Радянська,39) з усіма правами правонаступника.

Згідно з Витягом з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру від 18.06.2009 року (який, в свою чергу, видавався у відповідності до вимог п.13 діючого та той час «Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель», затв. наказом Держкомзему України №174 від 02.07.2003р. та за реєстр. в МЮУ 25.07.2003р. за №641/7962), земельній ділянці площею 5,2 га, яка зареєстрована ДП «Центр ДЗК» (з внесенням відомостей до АС ДЗК) за ВАТ «Херсонавтотранс» на підставі державного акту на право користування землею 1990р. серії НОМЕР_2, присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 із цільовим призначенням: « 1.17 землі рекреації» (т.1 а.с.89,180).

23.10.2015 року Круглоозерською сільською радою Голопристанського району прийнято рішення №480 «Про припинення права користування земельною ділянкою та визнання такого, що втратив чинність державного акту на право користування землею» та №481 «Про розроблення детального плану території бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, якими припинив право ХТВО «Херсонавтотранс» на постійне користування земельною ділянкою площею 5,2га, кадастровий НОМЕР_1, яке належить ХТВО «Херсонавтотранс» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_2 1990 року, визнав вищевказаний державний акт таким, що втратив чинність та вирішив розробити детальне планування території бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, з урахуванням перейменування вулиці.

Підставами для прийняття оскаржуваних рішень стало звернення декількох громадян та юридичних осіб, які у різний спосіб набули право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на вказаній вище земельній ділянці, припинення діяльності ХТВО «Херсонавтотранс» та приписи ст.ст.12,20,50,51,116,120,122,123,141 ЗК України.

Не погоджуюсь з зазначеними вище рішеннями сільської ради, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності та передчасності спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.

Згідно із приписами ст.ст.3,4 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, Законами України «Про землеустрій» і «Про оренду землі», а також прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами.

Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими нормативно-правовими актами, Держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади право розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної власності, а також делегувала їм і право вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.

У відповідності до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.12 ЗК України, питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної або міської ради.

Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та вже зазначалося вище, 23.10.2015 року Круглоозерською сільською радою Голопристанського району прийнято рішення №480, яким було припинено право ХТВО «Херсонавтотранс» (яке, в свою чергу, ще в 1996 році було реорганізовано у ВАТ) на постійне користування земельною ділянкою площею 5,2га, кадастровий НОМЕР_1, яке належить ХТВО «Херсонавтотранс» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_2 1990 року та визнано вищевказаний державний акт (виданий районною радою, т.б. вищім органом) таким, що втратив чинність.

В той же день, т.б. 23.10.2015р., Круглоозерською сільською радою прийнято друге рішення №481, яким було вирішено розробити детальне планування території бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1.

Як вже зазначалося вище, підставами для прийняття оскаржуваних рішень було: 1) звернення громадян та юридичних осіб, які набули право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на вказаній вище земельній ділянці; 2) припинення діяльності ХТВО «Херсонавтотранс» та 3) приписи ст.ст.12,20,50,51,116,120,122,123,141 ЗК України.

Так, дійсно, як вбачається зі змісту вимог ч.2 ст.120 діючого ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти, до набувача переходить і право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містяться і в ч.1 ст.377 діючого ЦК України, згідно якої, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, 26.07.1990р. на підставі розпорядження Голови Ради Міністрів УРСР №301-р Державному підприємству - ХТВО «Херсонавтотранс» було надано в «постійне користування» земельну ділянку загальною площею 5,2га під будівництво пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні «Каркініт», яка, в свою чергу, була вилучена із земель радгоспу «Чорноморський» Голопристанського району Херсонської області. Далі, в цьому ж 1990 році, виконавчим комітетом Голопристанської райради народних депутатів ХТВО «Херсонавтотранс» було видано державний акт на право постійного користування цією земельною ділянкою - серії НОМЕР_2, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №3 (т.2 а.с.42).

В подальшому, як встановлено матеріалами справи, у вересні 1996 року, на підставі рішення Фонду державного майна по Херсонській області, ХТВО «Херсонавтотранс», в результаті приватизації було реорганізовано у ВАТ «Херсонавтотранс», до якого, в свою чергу, як правонаступника, перейшло як право власності на всі основні матеріальні засоби ХТВО, так і право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 5,2 га (що також підтверджується витягом з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру від 18.06.2009р., а.с.41 т.2), на якій, зокрема, розташована база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» з об'єктами незавершеного будівництва (с.Більшовик Голопристанського району Херсонської області).

Далі, як видно з матеріалів справи, 27.05.2008 року ВАТ «Херсонавтотранс» було реорганізовано (перетворено) у ТОВ «Херсонавтотранс» з усіма правами правонаступника, до якого, в свою чергу, також перейшло як право власності на весь цілісний майновий комплекс, так і право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 5,2 га.

Даний факт правонаступництва між ХТВО «Херсонавтотранс» та ВАТ «Херсонавтотранс», а потім між ВАТ «Херсонавтотранс» та ТОВ «Херсонавтотранс» (т.б. позивачем) повністю підтверджується наявними в матеріалах справи беззаперечними доказами, а саме, Статутами вказаних підприємств, витягом з ЄДР ЮО та ФОП від 27.10.2015р. та численними рішеннями судів різних інстанцій, які набрали законної сили.

Одночасно при цьому, необхідно зазначити, що у відповідності до змісту приписів діючих на момент реорганізації вказаних підприємств (т.б. станом на 1996р.) ст.ст.37,38 ЦК УРСР, ст.34 Закону України «Про підприємства України», ст.28 Закону України «Про приватизацію державних підприємств», при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі без виключень майнові права та обов'язки колишнього підприємства і будь-яких обмежень обсягу прав, які переходять при реорганізації, чинне законодавство не встановлює.

До того ж, згідно зі змісту вимог ст.30 ЗК України (чинного на момент реорганізації), при переході права власності на будівлю і споруду разом із цими об'єктами переходить і право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, без зміни цільового призначення.

Згідно з положеннями ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

При чому, слід вказати, що ця норма Конституції повністю узгоджуються як з приписами ст.5 ЦК України, так і з вимогами ст.5 КАС України.

Як слідує зі змісту приписів ст.92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування цією з/ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

При цьому, одночасно необхідно зазначити й про те, що стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований ст.ст.13,14,22,41,55 Конституції України.

Таким чином, враховуючи викладене та наведені вище норми діючого як на той час, так і чинного на цей час законодавства, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що підприємство позивача - ТОВ «Херсонавтотранс» фактично є дійсним та належним правонаступником всіх прав і обов'язків ВАТ «Херсонавтотранс», а останнє, в свою чергу, правонаступником ХТВО «Херсонавтотранс», а тому відповідно, до позивача перейшли усі без виключень майнові права, в тому числі, зокрема, і на всі передані реорганізованими (а не ліквідованими) підприємствами будівлі бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також і право, відповідно до державного акту 1990р., постійного користування спірною земельною ділянкою, на якій знаходиться ця база відпочинку та 2 (два) літніх будинки (пл.98 кв.м), придбаних 29.08.2014р.

При цьому, слід звернути увагу на те, що обов'язку для новоствореного (реорганізованого) підприємства переоформити право постійного користування земельною ділянкою як діюче, так і чинне на момент реорганізацій цих підприємств, законодавство не встановлює.

Вказані вище висновки узгоджуються і з правовою позицією Конституційного Суду України (рішення від 22.09.2005р. №1-17/2005) та Вищого господарського суду України, висловленою в постанові від 23.12.2008р. по справі №10/57-0-08.

Отже, за таких обставин, судова колегія вважає доводи представників відповідача та 3-х осіб про те, що позивач - ТОВ «Херсонавтотранс» не є належним правонаступником ВАТ «Херсонавтотранс» та ХТВО «Херсонавтотранс» і до нього, відповідно, юридично не перейшло право користування спірною земельною ділянкою, помилковими, недоведеними та не заснованими на законі.

Відсутність же реєстрації права землекористування саме за ТОВ «Херсонавтотранс» (як правонаступником ВАТ «Херсонавтотранс»), яке з 2009р. по 2016р. систематично сплачує земельний податок (т.3 а.с.201), не свідчить про взагалі відсутність у нього будь-якого права на користування вказаною земельною ділянкою, оскільки це право виникло у позивача ще до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а положення п.6 розділу ІХ Перехідних положень Земельного кодексу України щодо необхідності переоформлення права постійного користування землею, в свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №1-17/2005 визнані такими, що не відповідають Конституції України, а тому втратили свою силу.

Що ж стосується інших об'єктів нерухомого майна (більшість з яких не введено в експлуатацію), які розташовані на спірній земельній ділянці та належать 3-м особам по справі на підставі численних договорів купівлі-продажу (в т.ч. після декількох перепродажів їм іншими 3-ми особами), первісні з яких були вчинені в «простій письмовій формі» (т.б. не нотаріально і в період «рейдерського захоплення» підприємства позивача) і рішеннями суду (які, в свою чергу, в подальшому були скасовані) визнані дійсними, то між ТОВ «Херсонавтотранс» та вказаними третіми особами з 2008 року і по цей час існують та фактично тривають численні майнові спори, які розглядаються судами різних інстанцій та юрисдикцій (т.1 а.с.79,93,100,101,106,199-200, т.2 а.с.17,165,168-183, т.3 а.с.20, 24, 30, 42, 49, 56, 60, 61, 67, 73, 74, 79, 82, 84, 87, 89, 91, 93, 96, 99, 102-104, 109, 111, 124, 126, 128, 151, 239, т.4 а.с.192), про що, в свою чергу, було завчасно повідомлено Голопристанське БТІ (лист №2\3 від 16.04.2009р., т.4 а.с.179) та сільського голову листом від 15.10.2015р. (т.1 а.с.16), на який відповідач належним чином не відреагував та вже 23.10.2015р. прийняв оскаржувані рішення.

Так, відповідно до вимог ст.141 діючого ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Як слідує зі змісту положень п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це виключно лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст.ст.140-149 ЗК України.

Так, за загальним правилом, у випадках, визначених вказаними вище нормами Земельного кодексу України, питання припинення права постійного користування земельною ділянкою або її вилучення без згоди землекористувача вирішується в судовому порядку, недодержання якого, є підставою для визнання рішення органу місцевого самоврядування та виданих ним на підставі такого рішення державних актів недійсними.

Як вже зазначалося вище, ч.2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, за вказаних обставин, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що чинним законодавством України відповідача - Круглоозерську сільську раду Голопристанського району не наділено правом визнавати нечинним виданий органом вищого рівня (а саме - виконкомом Голопристанської райради) державний акт на землю, т.б. який сільрада безпосередньо не видавала, та самостійно припиняти право користування реорганізованого (а не ліквідованого) ще в 1996 році ХТВО «Херсонавтотранс» (право якого фактично і так вже припинилося з моменту закінчення процедури реорганізації та перейшло до правонаступника) всією земельною ділянкою пл.5,2 га за відсутності добровільної згоди на це фактичного і постійного (на протязі 2008-2016р.р.) землекористувача-правонаступника, який, протягом 2008-2016р.р. постійно сплачує земельний податок та, в свою чергу, як і 3-і особи, на даний час має на цій земельній ділянці у власності об'єкти нерухомості (пл.98 кв.м).

В даному випадку, орган місцевого самоврядування наділено лише правом ініціювати вирішення цього питання лише шляхом звернення до суду із відповідним позовом, а з урахуванням факту оспорювання позивачем в судовому порядку прав третіх осіб на об'єкти нерухомості, які розташовані на спірній земельній ділянці, навіть таке ініціювання питання про припинення права користування підприємством позивача на цю земельну ділянку до вирішення питання законності належності прав на нерухоме майно в судовому порядку, на думку суду, є передчасним.

Факт не укладення договору оренди теж, в свою чергу, не є належною і достатньою підставою втрати позивачем права користування спірною земельною ділянкою або для її вилучення без його, як фактичного користувача, згоди.

Також, одночасно судова колегія звертає увагу й на той факт, що Круглоозерська сільська рада Голопристанського району раніше вже приймала аналогічні рішення - №51 від 20.12.2002р. - про припинення права постійного користування ВАТ «Херсонавтотранс» цією спірною земельною ділянкою пл.5,2 га і скасування державного акту на право постійного користування землею №065660 1990р. та №72 від 21.09.2006р. - про вилучення у ВАТ «Херсонавтотранс» з користування земельної ділянки пл.0,80 га, однак, ці рішення були скасовані рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.03.2008р. (справа №10/57-0-08), яке в подальшому було залишено без змін постановами Запорізького апеляційного господарського суду від 23.09.2008р. та Вищого господарського суду України від 23.12.2008р.

Як вбачається зі змісту положень ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, при розгляді даної справи по суті та прийнятті остаточного рішення, судова колегія також вважає за необхідне ще врахувати наступне.

Так, як слідує зі змісту приписів ч.3 ст.140 та ч.1 ст.144 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

У відповідності до змісту п.п.4,6 рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р., ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому, вони не можуть бути скасовані чи змінені цим самим органом місцевого самоврядування після їх фактичного виконання. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування, юридичними особами та громадянами.

Відповідно ж до ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (а не таким, що втратив чинність, як було вирішено відповідачем в даному випадку).

При чому, такі рішення органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними (нечинними) лише в судовому порядку (ч.10 ст.59 ЗУ №280/97-ВР).

Аналогічне положення закріплене і в частині 1 ст.21 ЦК України, з якої, в свою чергу, також вбачається, що тільки суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, якщо цей акт суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як встановлено судами 1-ї та 2-ї інстанцій, спірні рішення Круглоозерської сільської ради від 23.10.2015р. №480 і №481 на той час суперечили актам цивільного законодавства та грубо порушували права і інтереси ТОВ «Херсонавтотранс», як єдиного законного користувача-правонаступника спірної земельної ділянки та одного із власників об'єктів нерухомого майна, розташованого на цій з/ділянці, та до того ж останні до цього часу фактично ще не виконані, т.б. не реалізовані.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Круглоозерська сільська рада, приймаючи оскаржувані рішення від 23.10.2015р. №480 і №481 діяла неправомірно та передчасно, а тому, відповідно, адміністративний позов ТОВ «Херсонавтотранс» підлягає задоволенню.

Що ж стосується тверджень 3-х осіб про нібито підробку державного акту 1990р. серії НОМЕР_2 на право постійного користування спірною земельною ділянкою та взагалі відсутність у позивача його оригіналу, то судова колегія вважає ці твердження необґрунтованими та недоведеними належними і беззаперечними доказами (а саме: висновками експертиз, вироком суду чи інш.).

До того ж, як встановлено апеляційним судом ці твердження повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме - нотаріально посвідченою ПН Будніковою Ю.С. копією цього державного акту (т.2 а.с.42), листом-відповіддю Приватного нотаріуса Запорізького МНО Буднікової Ю.С. №432/01-16 від 30.08.2016р. (т.4 а.с.130) та відповіддю ст.слідчого СВ Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУ НП в Запорізькій області Березовиченко Ю.О. №5913/44/04/2016 від 06.09.2016р., з якої, в свою чергу, вбачається, що оригінал вказаного вище державного акту знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12016080230001570 від 23.08.2016р., відомості про яке внесено до ЄРДР (т.4 а.с.160).

Окрім того, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, відповідно до ст.200 КАС України, залишає ці апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 06 травня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко