Рішення № 6249286, 13.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.09 р. Справа № 7/119

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгари Е.В.

при секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь

До відповідача: КП „Маріупольське виробниче Управління водопровідно-каналізаційного господарства” м. Маріуполь

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_2 м. Маріуполь

2. Відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Провіта” м. Київ

Предмет спору: стягнення 5928, 79 грн. втрата товарної вартості, 985, 00 грн. суми сплати за проведення товарознавчої експертизи, 510, 00 грн. сума франшизи.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: Пефти О.К. предст.за довір.

від третьої особи 1: не зявився

від третьої особи 2: не зявився

У судовому засіданні 25.06.2009р. в порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 02.07.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

ФОП ОСОБА_1 м. Маріуполь звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до КП „Маріупольське виробниче Управління водопровідно-каналізаційного господарства” м. Маріуполь про стягнення 5928, 79 грн. втрата товарної вартості, 985, 00 грн. суми сплати за проведення товарознавчої експертизи, 510, 00 грн. сума франшизи.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на постанову Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області №3-8416/08 від 11.11.2008р.; звіт №713/3-Д від 21.10.2008р.; акт технічного огляду дорожнього транспортного засобу №713 від 21.10.2008р.; договір на проведення товарознавчої оцінки ДТЗ від 21.10.2008р.; договір оренди від 25.03.20008р. №1303; договір про внесення змін до договору оренди від 18.08.2008р. №4199; лист б/н; лист №5 від 06.01.2009р.; претензію №47 від 03.12.2008р.; довідку №1 від 23.04.2009р.

Відповідач у клопотанні №1564 від 24.06.2009р. позовні вимоги визнав у повному обсязі, просить розстрочити виконання рішення, у тому числі судові витрати, строком на 3 місяці.

Позивач проти розстрочення виконання рішення не заперечив, що зафіксовано протоколом судового засідання від 25.06.2009р.

Ухвалою суду від 18.05.2009р. у справу як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ОСОБА_2 м.Маріуполь.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, письмових пояснень по справі не надав, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвалою суду від 02.06.2009р. у справу як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Провіта”.

Третя особа Ват „СК „Провіта” у судове засідання не прибув, письмових пояснень по справі не надав, вимоги ухвал суду не виконав.

В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи №3-8416/08 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлені Приморським районним судом м. Маріуполя, відповідно до ухвали господарського суду від 18.05.2009р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

17.10.2008р. о 10:00 год. у м.Маріуполь по пр. Нахімова в районі пл. Визволення сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля ГАЗ 3307, державний номер 474-52ЕВ, під керуванням ОСОБА_2, який належить відповідачу КП „МПУ ВКХ” (далі по тексту ГАЗ), та автобуса Богдан НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, який належить позивачу ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди №1303 від 25.03.2008р. та договору про внесення змін до договору оренди №4198 від 18.08.2008р.

Згідно протоколу серії ДО №884274 від 20.10.2008р. про адміністративне правопорушення, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 пунктів 10.1, 10.3 та 10.4 Правил дорожнього руху.

Відповідно до цього ж протоколу, матеріали передані до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області.

З матеріалів справи вбачається, що пошкоджений у дорожньо-транспортній пригоді автобус Богдан, належить позивачу на підставі договору оренди №1303 від 25.03.2008р. та договору про внесення змін до договору оренди №4198 від 18.08.2008р.

Між ПП „Авто-Люкс” та ОСОБА_1 укладений договір оренди №1303 від 25.03.2008р. (далі по тексту Договір оренди).

Згідно р.1 Договору, орендодавець (ПП „Авто-люкс”) передає орендарю (ОСОБА_1) в користування за плату на встановлений цим договором строк автомобіль марки Богдан НОМЕР_3 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ АНС №НОМЕР_4, виданого РЕВ 4 МРВ м.Маріуполя 28.07.2007р.

Строк дії Договору оренди встановлений сторонами 5 років (розділ 3 Договору оренди).

Між ПП „Авто-Люкс” та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін до договору оренди №4199 від 18.08.2008р. (далі по тексту Договір про зміну).

Згідно умов Договору про зміну, у звязку з розірванням шлюбу ОСОБА_1 та присвоєнням після розірвання шлюбу прізвища ОСОБА_1, і отриманням ОСОБА_1 свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця в новій редакції, читати з 18.08.2008р. преамбулу договору оренди, посвідченого Ніконенко Т.В., приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області 25.03.2008р. за номером 1303 в іншій редакції, відповідно до якої орендодавцем по договору оренди є ПП „Авто-люкс”, а орендатором ОСОБА_1

Внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, позивач зазнав наступні витрати:

- Втрата товарної вартості автомобіля Богдан 5928, 79 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи звітом про вартість вартості матеріальної шкоди заподіяної власнику дорожнього транспортного засобу №713/3-Д від 21.10.2008р., виданого ТОВ „Експертна компанія „Укравтоекспертиза” м.Маріуполь;

- Сума сплати за проведення товарознавчої експертизи 985, 00 грн., що підтверджується договором від 21.10.2008р. на проведення товарознавчої оцінки ДТЗ, укладеного між позивачем та ТОВ „Експертна компанія „Укравтоекспертиза” м.Маріуполь та платіжним дорученням № 33 від 06.11.2008р.;

- Сума франшизи 510, 00 грн., яка покладається на ОСОБА_1 у разі настання страхового випадку у відповідності до п.3.2 Договору обовязквого страхування цивільного-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів №17/712-14948 від 04.08.2008р., укладеного між позивачем та ВАТ „СК „Провіта.

У звязку з понесеними витратами, позивач звернувся до відповідача із листом б/н про відшкодування 5928, 79 грн. втрати товарної вартості автомобіля Богдан, 510, 00 грн. франшизи, 985, 00 грн. за проведення товарознавчої експертизи.

У відповідь на лист позивача, листом від 06.01.2009р. №5 відповідач зазначив, що 04.08.2008р. між КП „МПУ ВКХ” та ВАТ „СК „Провіта” укладений договір обовязкого страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу №17/712-14948, у звязку з чим питання щодо відшкодування позивачу зазначених сум знаходиться на розгляді в ВАТ „СК „Провіта”.

Претензією від 03.12.2008р. №47 позивач вдруге звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати 12825, 70 грн.

У звязку з несплатою відповідачем зазначених сум, позивач звернувся до суду та просить стягнути 5928, 79 грн. втрата товарної вартості, 985, 00 грн. сума сплати за проведення товарознавчої експертизи, 510, 00 грн. сума франшизи в примусовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

З матеріалів справи, у тому числі з довідки постанову Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області №3-8416/08 від 11.11.2008р., вбачається, що ДТП сталося саме з вини водія відповідача ОСОБА_2

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ по пр.Нахімова в районі пл..Визволення в м.Маріуполі, перед початком напрямку руху не переконався в безпеці та при повороті праворуч не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, не пропустивши автобус Богдан під керування ОСОБА_5, що рухався по правій смузі. Тобто, ОСОБА_2 діяв в порушення приписів п.10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху України, його дії знаходились у причинному звязку з виникненням зіткнення транспортних засобів автомобіля ГАЗ та автобуса Богдан.

Відповідач підтвердив факт вини робітника (водія) КП „МПУ ВКХ” ОСОБА_2 у скоєнні вищезазначеного ДПТ, суму позову визнав у повному обсязі.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

ОСОБА_2 з 14.01.2008р. працює водієм 3 класу на КП „Маріупольське виробниче Управління водопровідно-каналізаційного господарства”, що підтверджено наявним в матеріалах справи витягом з наказу №6к від 14.01.2008р.

Згідно пояснень сторін та матеріалів справи, під час скоєння ДТП ОСОБА_2 виконував трудові обовязки.

Пунктом 1 ст.1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що матеріальну шкоду автомобілю Богдан завдано внаслідок дій ОСОБА_2, яка є працівником КП „Маріупольське виробниче Управління водопровідно-каналізаційного господарства”. У звязку із вищезазначеним, у позивача виникло право вимагати відшкодування матеріальної шкоди у відповідача КП „Маріупольське виробниче Управління водопровідно-каналізаційного господарства”, як підприємства, на якому на момент скоєння ДТП працював винний у заподіянні шкоди.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, позовні вимоги визнані відповідачем у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення (у тому числі судових витрат) на 3 місяці.

В обґрунтування свого клопотання відповідач надав суду довідки б/н, баланс станом на 31.03.2009р.

Позивач проти розстрочення виконання рішення терміном на 3 місяці не заперечив, що зафіксовано протоколом судового засідання від 25.06.2009р.

Враховуючи обставини, викладені відповідачем, той факт, що відповідач є комунальним підприємством, негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку, що існують обставини, які ускладнюють негайне виконання рішення і вважає можливим на підставі п.6 ст.83 ГПК України клопотання відповідача задовольнити та розстрочити виконання рішення строком на 3 місяці з виплатами по 2547, 93 грн. щомісячно.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст.526, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 21, 22, 31, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Маріуполь задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства „Маріупольське виробниче Управління водопровідно-каналізаційного господарства” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул..Варганова, 7, п/р 26007480047000 у ЦВ ЗАТ „Донгорбанк” м.Маріуполя, МФО 334970, ЄДРПОУ 03361508) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (87500, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_5 у від.ЗАТ „Сбербанк Росії”, МФО 320627, ІПН НОМЕР_2) 5928, 79 грн. втрата товарної вартості, 985, 00 грн. сума сплати за проведення товарознавчої експертизи, 510, 00 грн. сума франшизи, 102, 00 грн. державне мито, 118, 00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розстрочити виконання рішення терміном на 3 місяці з виплатами по 2547, 93 грн. щомісячно.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя