Ухвала суду № 62492773, 03.11.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

03 листопада 2016 р. Справа № 902/10/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" б/н від 15.09.2016 р. на бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна", м.Київ

до: Спільного українсько-ізраїльського комерційно-торгівельно-виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф", м.Вінниця

про стягнення 2 041 158,17 грн

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 13.06.2016 р.

Представники позивача (скаржник), відповідача (боржник) не з'явилися.

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/10/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" до Спільного українсько-ізраїльського комерційно-торгівельно-виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф" про стягнення 2 041 158,17 грн, з яких: 289 705,40 грн основного боргу, 160 874,81 грн індексації, 9 742,67 грн 3 % річних, 34 818,69 грн пені, 357 035,51 грн штрафу за користування товарним кредитом, 550 871,69 грн - збільшення вартості за рахунок коливання курсу долара.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.02.2015 р. позов задоволено частково; стягнуто з Спільного українсько-ізраїльського комерційно-торгівельно-виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" борг в сумі 284 205,40 грн, інфляційні втрати в сумі 59 848,27 грн, 3 % річних в сумі 8 374,49 грн, пеню в сумі 36 016,80 грн, штраф (відсотки за користування товарним кредитом) в сумі 305 435,75 грн, збільшення вартості за рахунок коливання курсу долара США в сумі 1 221 570,95 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 38 309,03 грн; відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 17 389,16 грн, 3% річних в сумі 2 844,17 грн, штрафу в сумі 105 473,18 грн.

11.03.2015 р. на виконання вищевказаного рішення у справі № 902/10/15 видано відповідний наказ.

21.09.2016 р. до Господарського суду Вінницької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" надійшла скарга на бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення у справі яку розподілено для розгляду судді Банаську О.О., в якій скаржник просить: 1) відновити строк подання скарги на бездіяльність Центрального ВДВС м. Вінниця ГУЮ у Вінницькій обл. по виконанню наказу № 902/10/15 Господарського суду Вінницької області; 2) визнати неправомірною бездіяльність Центрального ВДВС м. Вінниця ГУЮ у Вінницькій області по виконанню наказу № 902/10/15 Господарського суду Вінницької області; 3) зобов'язати Центральний ВДВС м. Вінниця ГУЮ у Вінницькій обл. здійснити примусове виконання наказу № 902/10/15 Господарського суду Вінницької області, застосувавши до боржника важелі впливу, передбачені ст.ст. 11, 89, 90 ЗУ "Про виконавче провадження".

Ухвалою суду від 23.09.2016 р. (суддя Банасько О.О.) прийнято справу № 902/10/15 до свого провадження, відновлено ТОВ "Альфаграфік Україна" процесуальний строк та призначено дану скаргу до розгляду на 12.10.2016 р.

Ухвалою суду від 12.10.2016 р. розгляд скарги відкладено до 03.11.2016 р.

Представники позивача (скаржник), відповідача (боржник) в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання останні були повідомлені належним чином - ухвалою суду від 12.10.2016 р. надісланої рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить реєстр вихідної кореспонденції господарського суду Вінницької області.

При цьому, суд враховує подане 10.10.2016 р. клопотання ТОВ "Альфаграфік Україна" (скаржника) про розгляд скарги без участі останнього чи його представника.

Згідно із ч. 2 ст. 121-2 ГПК України скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Представник Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області письмового пояснення, в якому міг висловити свою власну процесуальну позицію з приводу поданої скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" б/н від 15.09.2016 р. на бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення у справі з наданням підтверджуючих власні доводи доказів, витребуваних матеріалів виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 11.03.2015 р. по справі № 902/10/15 та інформаційну довідку відносно вчинених процесуальних дій в рамках виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 11.03.2015 р. по справі № 902/10/15 не надав, причини невиконання вимог суду не надав.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, оцінивши докази, які мають значення для розгляду скарги і її вирішення по суті, суд встановив, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/10/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" до Спільного українсько-ізраїльського комерційно-торгівельно-виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф" про стягнення 2 041 158,17 грн, з яких: 289 705,40 грн основного боргу, 160 874,81 грн індексації, 9 742,67 грн 3 % річних, 34 818,69 грн пені, 357 035,51 грн штрафу за користування товарним кредитом, 550 871,69 грн - збільшення вартості за рахунок коливання курсу долара.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.02.2015 р. позов задоволено частково; стягнуто з Спільного українсько-ізраїльського комерційно-торгівельно-виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" борг в сумі 284 205,40 грн, інфляційні втрати в сумі 59 848,27 грн, 3 % річних в сумі 8 374,49 грн, пеню в сумі 36 016,80 грн, штраф (відсотки за користування товарним кредитом) в сумі 305 435,75 грн, збільшення вартості за рахунок коливання курсу долара США в сумі 1 221 570,95 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 38 309,03 грн; відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 17 389,16 грн, 3% річних в сумі 2 844,17 грн, штрафу в сумі 105 473,18 грн (а.с.87-89, т.1).

11.03.2015 р. на виконання вищевказаного рішення у справі № 902/10/15 видано відповідний наказ (а.с.103, т.1).

26.03.2015 р. стягувач звернувся до Вишенського ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Згідно тверджень заявника, в межах відкритого виконавчого провадження № 74145853 державним виконавцем було проведено відповідну роботу по розшуку майна, грошових коштів і місця перебування відповідача, яка не принесла позитивних результатів.

За наслідками проведення даної роботи державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу, яка була отримана позивачем 16.10.2015 р.

23.10.2015 р. скаржник звернувся до керівника Вишенського ВДВС з вимогою перевірити стан ВП № 47145853.

Наслідком розгляду даної заяви була винесена 04.11.2015 р. заступником начальника Вишенського ВДВС ОСОБА_1 постанова про відкриття виконавчого провадження № 49198142 (а.с.133, т.1).

З інформації з Єдиного державного реєстру виконавчого провадження стягувачу стало відомо, що 18.12.2015 р. дане виконавче провадження № 49198142 18.12.2015 р. було завершено, а виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.134-135, т.1).

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому ст. 116 ГПК України визначено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

У свою чергу умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".

Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Так, згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як наголошено стягувачем у своїй скарзі органом державної виконавчої служби у повному обсязі не вчинено усіх виконавчих дій, наданих йому законодавством, що стало наслідком невиконання судового рішення і безпідстанвого повернення виконавчого документа.

Надаючи оцінку обставинам, що викладені у скарзі суд врахував таке.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час вчинення виконавчих дій) стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, повязаних із забезпеченням ядерної безпеки". Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Детальніше порядок вчинення виконавчих дій врегульований Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 та розробленою відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Так, пунктом 3.12 Інструкції (в редакції чинній на час вчинення виконавчих дій) визначено, що організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

При цьому за приписами п.4.1.2 Інструкції (в редакції чинній на час вчинення виконавчих дій) державні виконавці в процесі виконання рішення можуть вилучати готівкові кошти у боржника в національній та іноземній валютах. Приймання державними виконавцями грошей не дозволяється. Виявлені у боржника готівкові кошти вилучаються, про що державний виконавець складає акт вилучення готівки. Вилучення проводиться у присутності понятих. Цей акт складається у необхідній кількості примірників, з яких перший залишається у виконавчому провадженні, інші вручаються боржнику або його представнику, особі, у якої вилучено, під розписку в першому примірнику. У разі відмови боржника (його представника) від підпису про це зазначається в акті вилучення готівки.

Разом із тим, відповідно до п.4.1.1 Інструкції (в редакції чинній на час вчинення виконавчих дій) у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб державний виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу державний виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органів.

З системного аналізу викладених вище положень нормативно-правових актів в частині, що стосується порядку звернення стягнення на кошти божника та, виходячи із обовязку державного виконавця вживати передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, на переконання суду, з метою реального виконання рішення суду виконавчих дій лише щодо арешту рахунків боржника та направлення запитів до відповідних державних органів не достатньо. Адже, поряд із обовязком знайти та накласти арешт на кошти, що знаходяться на рахунках боржника, у державного виконавця є також обовязок розшукати та вилучити готівкові кошти останнього, принаймні вчинити дії щодо їх розшуку та вилучення. При цьому з метою визначення стану платоспроможності необхідним є також дослідження балансу боржника.

Водночас, як свідчать матеріали справи, державний виконавець жодних дій щодо можливості виявлення готівки в касах божника та отримання балансу не вчинив, з цією метою за його місцезнаходженням не виїздив.

Протилежного матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до чинної на момент вчинення виконавчих дій ч.8 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, органом ДВС вимоги ч.8 ст.52 Закону України не виконано, з моменту звернення стягувачем до органу ДВС та повторного відкриття виконавчого провадження (04.11.2015 р.) і до моменту повернення виконавчого документа (18.12.2015 р.) останнім взагалі не було здійснено заходів щодо виявлення майна боржника, позаяк доказів зворотного матеріали справи не містять.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обовязків цивільного характеру. У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обовязків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обовязкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, говорити про вжиття державним виконавцем в повному обсязі виконавчих дій з метою виконання рішення суду, що належить до його імперативного обовязку, не можна, а відтак не можна вважати правомірною та обґрунтованою постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відповідно до ч.3 ст.121-2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Як наголошується у п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Отже, підсумовуючи усе вище наведене та надаючи оцінку наявним у справі доказам у їх взаємозвязку та сукупності, суд дійшов висновку, що орган державної виконавчої служби в даному конкретному випадку у повній мірі, як того вимагає Закон, не реалізував покладених на себе Законом обовязків, хоча на переконання суду, зобовязаний був діяти у визначений законодавством спосіб. Відтак, фактично мала місце бездіяльність, яка не узгоджується із положеннями Закону України Про виконавчу службу" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, що стало наслідком для прийняття передчасної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

Таким чином, скарга в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи вимогу стягувача стосовно зобов'язання органу ДВС застосувати до боржника заходи примусу передбачені ст.ст.11, 89, 90 ЗУ "Про виконавче провадження" суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги в цій частині виходячи з наступного.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" встановлено, що заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 1212 ГПК. Виходячи зі змісту ст. 24824 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом № 606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст. 35 Закону № 606-XIV), проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (ч. 3 ст. 36 Закону № 606-XIV).

Дії по накладенню штрафу та притягненню до кримінальної відповідальності особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження передбачені ст.ст.89, 90 ЗУ "Про виконавче провадження" покладаються на державного виконавця, а тому суд не вправі зобов'язувати орган ДВС вчинити вказані вище дії.

При цьому суд зауважує, що приписи ст.89 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлюють відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, в той час як рішення у справі № 902/10/15 стосується стягнення заборгованості із відповідача.

Також суд зазначає, що на момент прийняття рішення за скаргою набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII, який взагалі не містить статей 89, 90 тощо.

З огляду на викладене вище скарга підлягає частковому задоволенню.

При розгляді даної скарги судом враховано, що наказом Міністерства юстиції України від 01.10.2015 р. за № 1859/5 утворено Центральний відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, реорганізувавши шляхом злиття Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції та Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції. При цьому пунктом 2 зазначеного наказу встановлено, що новоутворений відділ державної виконавчої служби є правонаступником відповідних реорганізованих шляхом злиття відділів державної виконавчої служби.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" б/н від 15.09.2016 р. на бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення у справі 902/10/15 задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність Центрального Відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області по виконанню наказу Господарського суду Вінницької області від 11.03.2015 р. у справі № 902/10/15.

3. Зобов'язати Центральний Відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області здійснити примусове виконання наказу господарського суду Вінницької області від 11.03.2015 р. у справі № 902/10/15.

4. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" б/н від 15.09.2016 р. на бездіяльність органу державної виконавчої служби в частині вимоги про зобов'язання органу ДВС застосувати до боржника заходи примусу передбачені ст.ст.11, 89, 90 ЗУ "Про виконавче провадження" відхилити.

5. Ухвалу надіслати сторонам та органу ДВС рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2 - скаржнику/стягувачу - пр-т Перемоги, 50, м. Київ, 03047.

3, 4 - боржнику - поштова: вул.Київська, 16, оф.312 м.Вінниця, 21009; юридична: проспект Юності, 75, м. Вінниця, 21030.

5 - Центральному відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області - вул. Соборна, 15-а, м. Вінниця, 21000.