Окрема ухвала № 62492750, 31.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

31 жовтня 2016 р. Справа № 917/914/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В. , суддя Могилєвкін Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір"я молокопродукт" (вх. № 2476 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.16 р. у справі № 917/914/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір"я молокопродукт", Полтавська область, м. Гадяч,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001", Хмельницька область, смт. Теофіполь,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Траст", Полтавська область, Гадяцький район, м. Гадяч

про стягнення заборгованості в розмірі 130074,33 грн.

ВСТАНОВИЛА:

31 жовтня 2016 року Харківським апеляційним господарським судом була розглянута апеляційна скарга позивача на рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2016 р. у справі № 917/914/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір"я молокопродукт", Полтавська область, м. Гадяч до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001", Хмельницька область, смт. Теофіполь та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Траст", Полтавська область, Гадяцький район, м. Гадяч про стягнення 130074,33 грн.

За результатами зазначеного розгляду апеляційним господарським судом було прийнято постанову, якою оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог залишено без змін.

Під час апеляційного перегляду колегією суддів було встановлено наступне.

06 березня 2013 року між позивачем - ТОВ “Білогір"я молокопродукт” (поклажодавець) та першим відповідачем - ТОВ “Україна 2001” ( зберігач) було укладено договір відповідального зберігання № 11/44, за умовами якого зберігач зобов'язується безоплатно зберігати передане поклажодавцем на відповідальне зберігання обладнання, а саме: холодильна установка, модель HGM 028S106 серія UC 240329836, об"єм 1200 л, 220 вт, насос молочний BGM-6 та шланг молочний довжиною 10 м., в подальшому-обладнання.

На виконання умов Договору позивач передав першому відповідачу обладнання по акту приймання-передачі.

Статтею 953 Цивільного кодексу України та п. 3.1., 3.2., 3.5 Договору встановлено обов’язок зберігача повернути передану на зберігання річ поклажодавцю на першу вимогу останнього.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 532 Цивільного кодексу України якщо місце виконання зобов’язання з передачі майна не встановлено у договорі, виконання провадиться за місцем зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов’язання.

Із суті зобов’язань сторін у спірних правовідносинах вбачається, що необхідними умовами виконання першим відповідачем свого обов’язку за Договором відповідального зберігання з повернення майна за першою вимогою позивача є: повідомлення останнього про місце зберігання обладнання (з матеріалів справи вбачається, що таке місце не визначене в Договорі відповідального зберігання та Акті приймання- передачі обладнання, тобто невідомо позивачу), прибуття до цього місця позивача для того, щоб забрати вказане майно, надання позивачу доступу до майна.

Позивач двічі звертався до першого відповідача з вимогами про повернення обладнання листом від 01.10.2015 р. №570 та листом від 17.12.2015 р. №688/7.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з частиною 2 цієї статті відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або Договором.

Виходячи зі змісту цих норм вина у невиконанні (порушенні) зобов’язання –це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов’язання або для запобігання заподіянню шкоди.

Матеріалами справи підтверджується отримання першим відповідачем зазначених вимог позивача про повернення обладнання зі зберігання, їх невиконання та відсутність відповідей на них, неповідомлення позивача про місцезнаходження майна і про час виконання обов’язку з його повернення, що свідчить про порушення першим відповідачем з його вини зобов’язання за Договором відповідального зберігання щодо повернення майна на першу вимогу позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач помилково вважає місцезнаходженням майна с. Сморшки, Хмельницької області, в той час як перший відповідач заперечує знаходження майна за наведеною адресою, надав довідку про те, що майно там не зберігається.При цьому перший відповідач не повідомляв позивача про дійсне місце зберігання спірного обладнання як після отримання вимог про його повернення, такі і під час розгляду даної справи в господарському суді першої інстанції. Про місце зберігання майна перший відповідач повідомив суд апеляційної інстанції 27.10.2016 р. на виконання вимог ухвали суду від 10.10.2016 р.

Стаття 4 Цивільного кодексу України встановлює такі засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Поведінка першого відповідача щодо невиконання двох вимог позивача про повернення майна зі зберігання за відсутності будь-яких відповідей на ці вимоги та умовчування інформації про місце зберігання майна свідчить про невжиття відповідними службами певних заходів щодо договірної дисципліни.

Така їх недобросовісна поведінка призвела до судового розгляду спору у цій справі.

Згідно зі статтею 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Таким чином, на думку колегії суддів, вищевказані обставини є підставою для висновку про наявність недоліків в роботі посадових осіб та працівників першого відповідача, відповідальних за договірну та правову роботу, недотримання ними договірної дисципліни та є підставою для винесення окремої ухвали, якою керівника першого відповідача має бути повідомлено про вказані недоліки з метою вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

Керуючись статтею 90 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Окрему ухвалу надіслати керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю " Україна 2001".

Повідомити керівника Товариства з обмеженою відповідальністю " Україна 2001" про зазначені недоліки в роботі посадових осіб та працівників, відповідальних за договірну та правову роботу для вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

Про вжиття вказаних заходів повідомити Харківський апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Могилєвкін Ю.О.