Постанова № 62490388, 11.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2016 року Справа № 810/952/16

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Харченко С.В., суддів: Василенко Г.Ю., Волкова А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"до1) Києво-Святошинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, 2) Державної фіскальної служби України, 3) заступника керівника Києво-Святошинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_1,провизнання протиправними дій та рішення, його скасування,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 17.05.2016 № 86 (а.с. 154-156), просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 10.03.2016 № 1 про невідповідність платника податку критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України, а також визнати протиправними дії заступника керівника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_1 щодо його винесення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган всупереч вимогам податкового законодавства невірно обчислив коефіцієнт (відсоток) операцій з вивезення позивачем товарів з митної території України у митному режимі експорту (без ПДВ) по відношенню до загального обсягу постачання (без ПДВ) за останні 12 послідовних місяців, що стало підставою для висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" не відповідає критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України, та, як наслідок, призвело до прийняття оскаржуваного рішення.

Представники Києво-Святошинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України позов не визнали, надали суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначили, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване рішення прийнято контролюючим органом правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 11.08.2016, особи, які беруть участь у справі, не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Цією ж статтею встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи особи, які беруть у ній участь, повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (ідентифікаційний код 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1) зареєстроване в якості юридичної особи 19.03.1999, на момент виникнення спірних правовідносин перебувало на податковому обліку, у тому числі як платник податку на додану вартість, в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 47).

У лютому 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до територіального органу доходів і зборів у складі податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, відповідно до якої позивач визначив суму бюджетного відшкодування у розмірі 92113,00 грн.

У поданій декларації позивач, відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, заявив про відповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу.

За результатами перевірки відповідності Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" наведеним вище критеріям контролюючим органом прийнято рішення від 10.03.2016 № 1 про невідповідність позивача критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

З оскаржуваного рішення вбачається, що висновок про невідповідність позивача критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України, прийнято контролюючим органом з тих підстав, що коефіцієнт (відсоток) операцій з вивезення товарів з митної території України у митному режимі експорту (без ПДВ) по відношенню до загального обсягу постачання (без ПДВ), обчислений на підставі податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" з податку на додану вартість за останні 12 послідовних звітних податкових періодів, дорівнює "0".

На думку позивача, контролюючий орган невірно визначив відсоток обсягу постачання позивача по операціях з вивезення товарів з митної території України у митному режимі експорту (без ПДВ) до загального обсягу постачання (без ПДВ), оскільки розрахунок проведено з порушенням Порядку визначення відповідності платника податку на додану вартість критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1128.

Так, у позовній заяві позивач зазначає, що у період з січня по грудень 2015 року він декларував здійснення операцій з постачання товарів/послуг за межі митної території України, до яких застосовується нульова ставка оподаткування податком на додану вартість, а самостійно розрахований підприємством показник питомої ваги експортних операцій протягом вказаного періоду у загальному обсязі постачання складає 88,91 %.

За таких обставин, на думку представника позивача, підприємство має право на включення його заяви про повернення суми бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.

Пунктами 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

У свою чергу, пункт 200.19 статті 200 Податкового кодексу України містить перелік критеріїв платників податку, одночасна відповідність яким є підставою для внесення заяви про повернення суми бюджетного відшкодування такого платника до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, зазначеного у підпункті "а" підпункту 200.7.1 пункту 200.7 цієї статті, а саме до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19.

Так, визначеним критеріям відповідають платники податку на додану вартість, які: не перебувають у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; юридичні особи та фізичні особи-підприємці, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і до цього реєстру стосовно них не внесено записів про: а) відсутність підтвердження відомостей; б) відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання); в) прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця; г) визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи; ґ) припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та стосовно таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Крім того, відповідно до підпункту 200.19.3 пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України, наявність у платника податків необоротних активів, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує у три рази суму податку, заявлену до відшкодування, або отримання платником терміном на один рік від банківської установи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, фінансової гарантії, що діє з дня подачі відповідної заявки про повернення суми бюджетного відшкодування (у разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення норм податкового законодавства в частині зайво заявлених сум податку до бюджетного відшкодування, така фінансова гарантія має бути продовжена додатково на термін до двох років), а також здійснення таким платником операцій з вивезення товарів з митної території України у митному режимі експорту, питома вага яких протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів) також є необхідними умовами щодо оцінки відповідності встановленим критеріям.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що однією з умов, за наявності яких заява платника про повернення суми бюджетного відшкодування може бути включена до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, зазначеного у підпункті "а" підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, є коефіцієнт (відсоток) операцій з вивезення товарів з митної території України у загальному обсязі поставок, який за останні 12 послідовних місяців має становити ? 40%.

Водночас, норми вказаної статті не поширюються на операції з надання послуг, а також на інші операції, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Як вбачається з матеріалів справи, задекларований Товариством з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" обсяг операцій з вивезення товарів з митної території України за період січень-грудень 2015 року складає 0,00 грн.

Разом з тим, позивач у податковій звітності з податку на додану вартість задекларував у вказаному періоді проведення інших операцій (не повязаних з вивезенням товарів за межі митної території України), які оподатковуються за нульовою ставкою: у січні 2015 року на суму 1408691,00 грн.; лютому 2015 року на суму 2376705,00 грн.; березні 2015 року на суму 2789812,00 грн.; квітні 2015 року на суму 2300135,00 грн.; травні 2015 року на суму 1913547,00 грн.; червні 2015 року на суму 2315409,00 грн.; липні 2015 року на суму 2043908,00 грн.; серпні 2015 року на суму 1810272,00 грн.; вересні 2015 року на суму 2120156,00 грн.; жовтні 2015 року на суму 2220539,00 грн.; листопаді 2015 року на суму 1867741,00 грн.; грудні 2015 року на суму 1937943,00 грн.

Вказані показники податкових зобов'язань за операціями, що оподатковуються за нульовою ставкою, стали підставою для самостійного визначення позивачем коефіцієнту (питомої ваги) операцій з вивезення товарів з митної території України у загальному обсязі поставок.

За поясненнями представника позивача, викладеними у позовній заяві, під час проведення розрахунку вказаного показника підприємством враховані методичні рекомендації, викладені у Порядку визначення відповідності платника податку на додану вартість критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1128 (далі Порядок № 1128).

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, критерії оцінки платника ПДВ, відповідність яким надає такому платнику ПДВ право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування сум ПДВ, побудовані на аналізі даних його звітних показників та наявної податкової інформації.

Так, приписами абзацу другого підпункту 3 пункту 4 Порядку № 1128 передбачено, що дані, на підставі яких формуються критерії, та порядок їх обрахунку визначають платники податку на додану вартість, які, зокрема, здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників ПДВ з квартальним звітним періодом протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів).

Для формування критерію, зазначеного в абзаці другому цього підпункту, використовують дані податкових декларацій з ПДВ платника ПДВ (як декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, так і декларації з ПДВ підприємств, що застосовують спеціальні режими оподаткування ПДВ) за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) / попередні 4 послідовних звітних податкових періоди (квартали) та уточнюючих розрахунків з ПДВ (як до декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, так і до декларації з ПДВ підприємств, що застосовують спеціальні режими оподаткування ПДВ) у зв'язку із самостійним виправленням помилок у таких звітних періодах (абзац дев'ятий підпункту 3 пункту 4 Порядку № 1128).

Цим же підпунктом Порядку № 1128 встановлено, що коефіцієнт обсягу постачання товарів/послуг (Коп) визначається як співвідношення обсягу постачання товарів/послуг (без ПДВ) за операціями, що оподатковуються за нульовою ставкою, за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) / попередні 4 послідовних звітних податкових періоди (квартали) до загального обсягу постачання товарів/послуг (без ПДВ) за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) / попередні 4 послідовних звітних податкових періоди (квартали) за формулою: Коп = (ОП 0 %) / (ОП 0 % + ОП) х 100, (де ОП 0 % сума обсягу постачання товарів/послуг (без ПДВ) за операціями, що оподатковуються за нульовою ставкою, за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) / попередні 4 послідовних звітних податкових періоди (квартали); ОП загальний обсяг постачання товарів/послуг (без ПДВ) за операціями, що підлягають оподаткуванню ПДВ та звільненими від оподаткування ПДВ, за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) / попередні 4 послідовних звітних податкових періоди (квартали). Показник (Коп) не повинен бути меншим за 40 %.

Оцінюючи доводи представника позивача щодо відповідності здійсненого розрахунку нормам чинного податкового законодавства та твердження про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Порядок № 1128 (який набрав чинності з 01.01.2015) розроблено відповідно до пункту 200.20 статті 200 Податкового кодексу України.

При цьому, приписи вказаного Порядку на час набрання ним чинності, повністю відповідали нормам Податкового кодексу України, які регулювали правовідносини між платником податку та контролюючим органом з приводу обчислення показників та перевірки відповідності критеріям, які надавали платникам право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, деталізували та уточнювали їх зміст.

З 01.01.2016 правове регулювання змінилось у звязку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII, відповідно до якого підпункт 200.19.3 пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, та зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Таким чином, на законодавчому рівні відбулись зміни у правовому регулюванні методики обчислення критеріїв, відповідність позивача яким є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Так, у редакції Податкового кодексу України, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, одним з показників щодо оцінки відповідності встановленим критеріям є здійснення платником операцій з вивезення товарів з митної території України у митному режимі експорту, в той час як згідно з нормами Порядку № 1128 такий показник обчислювався виходячи з обсягу постачання товарів/послуг (без ПДВ) за операціями, що оподатковуються за нульовою ставкою.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, в силу приписів статті 58 Конституції України законодавчі акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тобто, законодавчі акти застосовуються до відносин, які виникли з дня набрання ними чинності.

Органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Конституції України).

З огляду на те, що приписи пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України складаються з процесуальних норм, які визначають порядок встановлення критеріїв, одночасна відповідність яким є підставою для внесення заяви платника податку на додану вартість про повернення суми бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, зазначеного у підпункті "а" підпункту 200.7.1 пункту 200.7 цієї статті, виходячи з принципу дії закону в часі, вирішення питання про відповідність платника податку критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України, має відбуватись на підставі норм закону, які є чинними на момент вчинення таких дій.

Враховуючи, що закони України мають вищу юридичну силу ніж підзаконні нормативно-правові акти, суд дійшов висновку, що Порядок № 1128 в частині, яка не відповідає приписам Податкового кодексу України, застосуванню не підлягає.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про невідповідність передбаченої Порядком № 1128 методики визначення відповідності платника податку на додану вартість критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, вимогам Податкового кодексу України, та помилковість її застосування Товариством з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" при складанні податкової звітності за січень 2016 року, що у свою чергу призвело до помилок у показниках обчислених критеріїв.

Таким чином, рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 10.03.2016 № 1 про невідповідність платника податку критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України, а також дії посадової особи контролюючого органу щодо його винесення, є правомірними, у звязку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єктів владних повноважень, а доказів понесення ними витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати у цій частині стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 72, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: Харченко С.В.

Судді: Василенко Г.Ю.

ОСОБА_2