Постанова № 62487641, 19.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року 810/733/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Агріатік" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство "Агріатік" (далі – ФГ "Агріатік", позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі – ГУ ДФС у Київській області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.02.2016 №0000232209 та №0000202209.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та пояснив, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ухвалені на підставі висновків, які не відповідають вимогам податкового законодавства та фактичним показникам податкового обліку позивача. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Просив в задоволенні позову відмовити.

16.05.2016 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.02.2014, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21617788 від 18.01.2016 та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21066962 від 25.08.2015, ФГ "Агріатік" (ідентифікаційний код: 24211813) 03.04.1996 зареєстровано як юридичну особу та присвоєно реєстраційний номер юридичної особи в ЄДР: 13301200000000646 (Том 1 а.с.192-197).

Згідно з відомостями зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21747340 від 02.03.2016, видами діяльності ФГ "Агріатік" є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11), виробництво олії та тваринних жирів (10.41), виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості (10.61), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), складське господарство (52.10) (Том 1 а.с.239-241).

Позивач зареєстрований як платник ПДВ у Бориспільській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з 01.11.2000 №200055619, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 242118110040 (Т.1 а.с.198-199).

З 07.12.2015 по 18.12.2015 на підставі наказу в.о. начальника ГУ ДФС у Київській області від 23.11.2015 №514 та повідомлення про початок документальної планової виїзної перевірки від 24.11.2015, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПК), проведено документальну планову перевірку ФГ "Агріатік" за адресою: 8344, Київська область, Бориспільський район, с. Проців, вул. Ватутіна, буд.8 (код за ЄДРПОУ: 24211813) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Київській області складено Акт від 18.01.2016 №6/10-36-22-01-13/24211813 (далі – Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- п.п. 14.1.54, п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п.135.5.4, п. 135.5 ст.135, п.137.10 ст. 137 ПК, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 235751,00 грн., в тому числі по періодам: 2013 рік на суму – 181130,00 грн. та 2014 рік на суму – 54621,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст.200, п.201.6 ст.201 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 35790,00 грн., в тому числі по періодам: вересень 2012 року на суму - 9583,00 грн. жовтень 2013 року на суму - 2917,00 грн., липень 2013 року на суму - 23290,00 грн.;

- п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 167.1 ст. 167, п. 178.5 ст. 178, п. 177.8 ст. 177 ПК, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 760,58 грн., в тому числі по періодам: травень 2013 рік на суму – 344,14 грн., липень 2014 рік – 416,44 грн.;

- п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК від 02.12.2010, встановлено порушення термінів сплати, в результаті чого податкове зобов’язання за утриманими, але не перерахованими сумами (кредиторська заборгованість станом на 31.12.2014) склала 8093,29 грн.;

- п.п. 168.1.5, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК від 02.12.2010, в результаті чого нарахована пеня в сумі 479,71 грн. за порушення термінів перерахування до бюджету ПДФО;

- абз.б п.п 176.2 ст. 176, п.70.16 ст.70 ПК, наказ ДПА України від 24.12.2010 №1020, наказ Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49, в результаті чого порушено порядок заповнення розрахунків Ф №1ДФ за ІІІ-ІV кв.2012 року, І-ІV кв.2013 року, І-ІV кв.2014 року;

- п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Мінюсті України 13.01.2005 за №40/10320 (зі змінами та доповненнями), а саме: встановлено факт перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі ФГ "Агріатік" впродовж перевіряє мого періоду на загальну суму 6766,44 грн.

Щодо податку на прибуток, в Акті перевірки зазначено, що за період з 01.07.2012 по 31.12.2014 ФГ "Агріатік" (код ЄДРПОУ 24211813) задекларовано дохід, що враховується при визначенні об’єкта оподаткування в сумі 90335853,00 грн.

Перевіркою повноти визначення доходу, що враховується при визначенні об’єкта оподаткування за період з 01.07.2012 по 31.12.2014 встановлено його заниження на загальну суму 1256760,00 грн., в тому числі по періодах: 2013 рік на суму – 953311,00 грн. та 2014 рік на суму – 303449,00 грн.

У періоді, що підлягав перевірці, ФГ "Агріатік" отримувало доходи від реалізації зернових культур (пшениця, жито, ячмінь).

За результатами перевірки встановлено, що до складу доходів у 2014р. ФГ "Агріатік" мало віднести доходи від продажу товарів (робіт, послуг) у сумі 46223789,00грн., тобто позивачем занижено дохід на суму 303449,00 грн.

Також, при перевірці встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку "Інші доходи" на загальну суму 953311,00 грн. за 2013р. Позивачем не віднесено до складу доходів від операційної діяльності безнадійну кредиторську заборгованість по контрагентам ТОВ "Рівс" (код 34914473, юридична особа припинена 08.01.2013) та ТОВ "Феррід-Д" (код 36441206, дата припинення юридичної особи – 01.10.2013).

Щодо податку на додану вартість, в Акті перевірки зазначено, що позивачем завищено податковий кредит в сумі 35790,00 у т.ч. за вересень 2012р. в сумі 12500,00 грн., за липень 2013р. в сумі 23290,00 грн. внаслідок не включення податкових накладних, які не зареєстровані в ЄДРПН контрагентами постачальниками ТОВ "Біотех-3000" та ТОВ "Княжицьке".

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких висновки Акта перевірки залишені без змін (Том 1 а.с.63-68).

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.02.2016 №0000232209, відповідно до якого позивачеві збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 29113,00 грн. (за основним платежем – 23290,00 грн. та за штрафними санкціями – 5823,00 грн.), та №0000202209, відповідно до якого позивачеві збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 294689,00 грн. (за основним платежем – 235751,00 грн. та за штрафними санкціями – 58938,00 грн.) (Том 1 а.с. 17,18).

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

З метою всебічного і повного з’ясування обставин справи, судом під час судового розгляду справи витребувано від позивача письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо характеру договірних відносин та фактичного надання послуг за спірними господарськими операціями.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.02.2016 №0000202209 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

Згідно з п.п.2) п. 3.1.1 Акта перевірки зміст порушень, за які позивачу нараховано 294689,00 грн. грошових зобов'язань, в частині, що ним оскаржується, полягає в тому, що всупереч п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4, п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 ПК позивач занизив показник у рядку 03 Декларацій "Інші доходи" на суму 953311,00 грн. за 2013 рік (Том 1 а.с. 25-26).

З огляду на те, що відповідач в Акті перевірки дійшов висновку, що позивач допустив заниження податку на прибуток у 2013 році через не включення до складу доходів від операційної діяльності безнадійну кредиторську заборгованість по своїм контрагентам ТОВ "Ривс" та ТОВ "Ферріт-Д", яка утворилась внаслідок визнання останніх банкрутами або припинення їх як юридичних осіб у зв’язку з їх ліквідацією, необхідно зазначити наступне.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, та складаються з доходу від операційної діяльності та інших доходів.

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 ПК, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Щодо взаємовідносин із контрагентом ТОВ "Ривс", судом встановлено таке.

З матеріалів справи вбачається, що в процесі здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Ривс" було укладено договір на експедиційне обслуговування вантажів №0201-18 від 01.02.2012 та договір поставки №0510-03 від 10.05.2012.

Відповідно до договору на експедиційне обслуговування №0201-18 від 01.02.2012, експедитор (ТОВ "Ривс") за дорученням замовника (позивач) зобов’язується організувати експедирування вантажів (зернової культури) замовника автомобільним транспортом по території України, а замовник зобов’язується оплатити надані послуги (Том 1 а.с. 162-164). Згідно з пунктом 5 Договору вартість послуг визначається протоколом погодження договірної ціни, який є невід’ємною частиною цього Договору (Протокол №1 від 01.02.2012р., Протокол №2 від 02.04.2012, Протокол №3 від 07.05.2012, Протокол №4 від 01.06.2012 (Том 1 а.с.165-168). Відповідно до умов даного Договору замовник оплачує послуги експедитора протягом 30 днів з дня підписання акту здачі-приймання наданих послуг. Пунктом 9.3 розділу 9 Договору встановлений термін дії цього Договору: з моменту його підписання до 31.12.2012, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов’язань його сторонами.

Експедиційне обслуговування за договором №0201-18 від 01.02.2012 було оформлено податковими накладними: №660 від 27.02.2012, №661 від 28.02.2012, №662 від 29.02.2012, №495 від 26.04.2012, №496 від 27.04.2012, №497 від 28.04.2012, №715 від 22.05.2012, №716 від 23.05.2012, №717 від 24.05.2012, №718 від 25.05.2012, №719 від 28.05.2012, №708 від 29.05.2012, №709 від 30.05.2012, №710 від 31.05.2012, №669 від 22.06.2012, №670 від 25.06.2012, №671 від 26.06.2012, №672 від 27.06.2012, №673 від 27.06.2012 (Том 1 а.с.137-155) та актами здачі-приймання наданих послуг по договору №0201-18: №1276 від 27.02.2012, №1277 від 28.02.2012, №1278 від 29.02.2012, №2630 від 26.04.2012, №2631 від 27.04.2012, №2632 від 28.04.2012, №3606 від 29.05.2012, №3607 від 30.05.2012, №3608 від 31.05.2012, №4308 від 22.06.2012, №4309 від 25.06.2012, №4310 від 26.06.2012, №4311 від 27.06.2012, №4312 від 27.06.2012 (Том 1 а.с.207-220), а також рахунками-фактурами (Том 2 а.с.79-83, 89-102).

Відповідно до договору поставки №0510-03 від 10.05.2012, постачальник (ТОВ "Ривс") зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність покупця (позивач) продукцію виробничо-технічного призначення (запасні частини для ремонту та обслуговування автомобілів), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар, найменування, вартість та кількість якого вказані у рахунках, які є невід’ємною частиною цього Договору. Згідно з пунктом 5.1 Договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника протягом 20 днів з моменту отримання товару. Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2012 (Том 1 а.с. 200-201).

Поставка товарів за договором №0510-03 від 10.05.2012 продукції виробничо-технічного призначення (запасні частини для ремонту та обслуговування автомобілів) була оформлена накладними (Том 1 а.с.202-206).

Щодо взаємовідносин із контрагентом ТОВ "Феррід-Д", судом встановлено наступне.

Відповідно до договору поставки №0510-01 від 10.05.2012, постачальник (ТОВ"Ферріт-Д") зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність покупця (позивач) продукцію виробничо-технічного призначення (запасні частини для ремонту та обслуговування автомобілів), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар, найменування, вартість та кількість якого вказані у рахунках, які є невід’ємною частиною цього Договору. Згідно з пунктом 5.1 Договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника протягом 20 днів з моменту отримання товару. Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2012 (Том 1 а.с. 169).

Поставка товарів за договором №0510-01 від 10.05.2012 продукції виробничо-технічного призначення (запасні частини для ремонту та обслуговування автомобілів) була оформлена податковими накладними: №875 від 18.05.2012, №876 від 21.05.2012, №877 від 22.05.2012, №878 від 23.05.2012, №879 від 24.05.2012, №880 від 25.05.2012, №881 від 28.05.2012, №882 від 29.05.2012, №883 від 30.05.2012, №884 від 31.05.2012 (Том 1 а.с. 127-136) та видатковими накладними: № 3356 від 18.05.2012, №3357 від 21.05.2012, №3358 від 22.05.2012, №3359 від 23.05.2012, №3360 від 24.05.2012, №3361 від 25.05.2012, №3362 від 28.05.2012, №3363 від 29.05.2012, №3364 від 30.05.2012, №3365 від 31.05.2012 (Том 1 а.с.170-178), а також рахунками-фактурами (Том 2 а.с.138-147).

Відповідно до наданих представником позивача оборотно-сальдових відомостей по рахунку з ТОВ "Ривс" та ТОВ "Феррид-Д" за 2012р., 2013р. станом як на 01.01.2013, так і на 01.01.2015, в бухгалтерському обліку підприємства позивача рахувалась заборгованість за вказаними договорами перед ТОВ "Ривс" на суму у розмірі 563029,64 грн. та ТОВ "Феррід-Д" - у розмірі 390281,02 грн. (Том 1 а.с.156,157).

В письмових запереченнях відповідача зазначено, що позивачем не віднесено до складу доходів у 2013 році від операційної діяльності безнадійну кредиторську заборгованість по ТОВ "Ривс" в сумі 563030,00 грн. та по ТОВ "Феррід-Д" в сумі 390281,00 грн.

Представник позивача з даним висновком податкового органу не погодився з тих підстав, що підприємству було невідомо про припинення юридичних осіб ТОВ "Ривс" та ТОВ "Феррід-Д", окрім того, строки позовної давності по зобов’язанням не сплинули у 2013 році, а тому не було підстав для включення до складу "інших доходів" суми безнадійної кредиторської заборгованості перед вказаними контрагентами. Про припинення вказаних юридичних осіб позивачу стало відомо з Акта перевірки. Позивачем було віднесено кредиторську заборгованість перед ТОВ "Ривс" та ТОВ "Ферріт-Д" до складу "інших доходів" у 2015 році як безнадійну у зв’язку зі спливом строку позовної давності за зобов’язаннями по вищезазначеним договорам.

Суд не погоджується з висновком відповідача про те, що кредиторська заборгованість позивача перед контрагентами ТОВ "Ривс" та ТОВ "Феррид-Д" є безнадійною саме у 2013 році та її слід було включати в рядок " 03" Податкової декларації з податку н прибуток підприємства за 2013 рік як "Інші доходи", виходячи з наступного.

Інші доходи відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК включають суми безнадійної кредиторської заборгованості. Підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 ст. 14 ПК передбачено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Так, дійсно, якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари (послуги), сума його заборгованості за цими товарами (послугами) набуває статусу безнадійної заборгованості, яка в силу положень пп. 14.1.257 ПК є безповоротною фінансовою допомогою і відповідно до пп. 135.5.4 ПК вважається доходом з інших джерел (інші доходи) і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.

Умовами укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (ч.1 ст.251, ст.256 Цивільного кодексу України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 статті 261 ЦК передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як випливає з матеріалів справи, у відносинах з ТОВ "Ривс" згідно з умовами Договору №0201-18 на експедиційне обслуговування від 01.02.2012, замовник оплачує послуги експедитора протягом 30 днів з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг. Останній акт здачі приймання послуг датований 27.06.2012. Договором поставки №0510-03 від 15.05.2012 було передбачено здійснення оплати товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 20 днів з моменту отримання товару. Остання поставка товару, по якому є заборгованість за зазначеним договором мала місце у травні 2012 року – партія товару була поставлена за накладною №3621 від 28.05.2012 (Том 1 а.с.206).

У відносинах з ТОВ "Ферріт-Д" за умовами договору поставки №0501-01 від 01.05.2012 оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 20 днів з моменту отримання товару. Остання поставка товару, по якому є заборгованість за зазначеним договором, мала місце у травні 2012 року – партія товару була поставлена видатковою накладною №3365 від 31.05.2012 (Том 1 а.с.178).

Тобто, строки позовної давності за зобов’язаннями стосовно оплати спірної кредиторської заборгованості сплинули лише у 2015 році.

Суд вважає, що позивачем правомірно віднесено кредиторську заборгованість перед ТОВ "Ривс" та ТОВ "Ферріт-Д" до складу "інших доходів" у 2015 році як безнадійну у зв’язку зі спливом строку позовної давності за зобов’язаннями по вищезазначеним договорам.

Таким чином, на час проведення перевірки, строки проведення розрахунків по договорам з ТОВ "Ривс" та ТОВ "Ферріт-Д" не сплинули, що виключає можливість ставити питання про віднесення даної кредиторської заборгованості до інших видів доходів як безнадійну заборгованість.

Також, положення п.п. 14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК, за однією з ознак для визначення безнадійної заборгованості, визначають безнадійну заборгованість як заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією.

Зі спеціального витягу з "Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 19.05.2016 вбачається, що юридичну особу ТОВ "Ривс" на підставі судового рішення Господарського суду Запорізької області від 25.12.2012 припинено у зв’язку з визнанням його банкрутом 08.01.2013 (Том 2 а.с.173-174).

Згідно з даними "Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", юридичну особу ТОВ "Феррід-Д" 01.10.2013 припинено у зв’язку з ліквідацією, правонаступником якого є ПП "Панір" (Том 1 а.с.181-183).

Положеннями статті 110 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Статтею 111 ЦК визначено порядок ліквідації юридичної особи, а саме з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов’язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується,та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

При цьому судом встановлено, що позивач не був повідомлений про ліквідацію його контрагентів ТОВ "Ривс" та ТОВ "Феррит-Д", вимог про стягнення заборгованості не отримував, а тому не міг здійснити заходи щодо повернення боргу.

Таким чином, відповідачем не доведено суду наявність обставин, передбачених пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, як підстави для включення до складу "інших доходів" кредиторську заборгованість позивача по контрагентам ТОВ "Ривс" та ТОВ "Ферріт-Д" та віднесену до безнадійної.

Помилковість висновків перевірки та недоведеність відповідачем факту заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 953311,00 грн. за 2013 рік, свідчить про неправомірність здійсненого відповідачем грошового нарахування, що є підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2016 №0000202209 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 294689,00 грн. (за основним платежем – 235751,00 грн. та за штрафними санкціями – 58938,00 грн.) та задоволення позову в цій частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.02.2016 №0000232209 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 3.2.2 Акта перевірки зміст порушень, за які позивачу нараховано суму 29113,00 грн. (за основним платежем – 23290,00 грн. та за штрафними санкціями – 5823,00 грн.) грошових зобов'язань, полягає в тому, що всупереч п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.6 ст.201 ПК позивач завищив податковий кредит в сумі 35790,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року – в сумі 12500,00 грн., за липень 2013 року – в сумі 23290,00 грн. (Том 1 а.с. 32-34).

Відповідач в Акті перевірки дійшов висновку, що позивач допустив завищення податкового кредиту за вересень 2012 року в сумі 12500,00 грн. та за липень 2013 року в сумі 23290,00 грн. через те, що безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми по податкових накладних за реквізитами, які не співпадають з даними контрагентів ТОВ "Біотех-3000" (податкова накладна №14 від 11.09.2012) та СТОВ "Княжицьке" (податкова накладна №1 від 23.07.2013).

З розрахунку фінансових санкцій вбачається, що у зв’язку зі спливом строку позовної давності, за встановлене в Акті перевірки порушення щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми по податковій накладній №14 від 11.09.2012 по взаємовідносинам з ТОВ "Біотех-3000", відповідач фінансових санкцій не застосовував (Том 1 а.с.19).

Згідно з пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що фінансово-господарські відносини між позивачем (покупець) та СТОВ "Княжицьке" (продавець) здійснювались на підставі договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №16/07/13 від 16.07.2013, відповідно до якого продавець зобов’язується продати та передати у власність покупця зерно жита, а покупець зобов’язується оплатити та прийняти товар в кількості 150 метричних тонн +/- 10% в заліковій вазі, який знаходиться на зберіганні в зерновому складі продавця в селі Княжичі Броварського району Київської області на умовах, передбачених цим Договором (Том 1 а.с. 100).

Реальність здійснення господарської операції між позивачем та СТОВ "Княжицьке" підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом наявними в матеріалах справи копіями накладних: №77 від 16.07.2013, №78 від 20.07.2013, №79 від 21.07.2013, №80 від 22.07.2013 (Том 1 а.с. 101, 103, 105, 107), податкових накладних на загальну суму 116450,00 грн.: №1 від 16.07.2013, №2 від 20.07.2013, №3 від 21.07.2013, №4 від 25.07.2013 (Том 1 а.с. 70-73), товарно-транспортних накладних (Том 1 а.с. 102, 104, 106, 108), що не заперечувалось представником відповідача.

Судом при дослідженні первинних бухгалтерських та розрахункових документів встановлено, що вони є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при складенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було використано Акт перевірки, який містить посилання на проведену перевірку показників з метою встановлення наявності розбіжностей реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних за назвою контрагента ТОВ "Княжицьке" за липень 2013 року.

Так, перевірка за липень 2013 року показала, що ФГ "Агріатік" віднесено до складу податкового кредиту загальну суму з ПДВ 139749,00 грн. по податковій накладній №1 від 23.07.2013 в сумі ПДВ 23290,00 грн., отриманої від СТОВ "Княжицьке" (код ЄДРПОУ 32277523), що не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних контрагентом постачальником.

Норми ст. 201 ПК, до яких відсилають правила п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у п. 201.1 ст. 201 ПК зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

За п. 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Абзацом восьмим п. 201.10 ст. 201 ПК покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Реєстрі і зобов'язано покупця включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Слід також зазначити, що згідно зі ст. 201 ПК обов'язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів (послуг), а не платника податку, який формує податковий кредит, і при цьому зазначена стаття не містить імперативних приписів про неприйнятність цих документів через не внесення їх до Реєстру.

18.09.2013 Бориспільською ОДПІ на адресу позивача було направлено лист №1273/10/15-1 "Про надання інформації", в якому позивачу запропоновано протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту надати письмові пояснення та підтверджуючі документи щодо включення податкової накладної №1 від 23.07.2013, отриманої від ТОВ "Княжицьке" на суму ПДВ 23290,00 грн., до податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2013 року(Том 1 а.с.62).

На виконання вимог податкових органів позивачем було направлено на адресу відповідача лист №09/25-П від 25.09.2013 з поясненнями щодо виправлення розбіжностей податкових накладних за липень 2013р. та відповідні підтверджуючі документи, а саме: копії податкових накладних на загальну суму 116450,00 грн., уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ від 20.09.2013 №9059113972, додаток №5 до нього від 20.09.2013 №9059114360, реєстр виданих та отриманих податкових накладних від 20.09.2013 №9059112754) (Том 1 а.с.69-79).

Судом встановлено, що надані позивачем копії податкових накладних по взаємовідносинах з СТОВ "Княжицьке" недоліків не мають та порядок їх заповнення відповідає встановленим вимогам норм чинного законодавства.

Як вбачається з наданої позивачем копії реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2013 року, ФГ "Агріатік" податкова накладна №1 від 23.07.2013 відображена в рядку №119 в сумі 116450,00 грн. – ПДВ 23290,00 грн. (Том 1 а.с.97).

Факт отримання позивачем податкових накладних за результатами придбання товару дає право віднести суму сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту.

Жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює. І лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту та валових витрат сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту та валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Суд вважає, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Таким чином, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Княжицьке" у липні 2013 року суму ПДВ у розмірі 23290,00 грн. по податковій накладній від 23.07.2013, яка не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, як того вимагають норми податкового законодавства, у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000232209 від 10.02.2016 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість також є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов’язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв’язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб’єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що контрагент СТОВ "Княжицьке", можливо, порушували вимоги податкового законодавства, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відровідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позов є обґрунтованим і його належить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати, а саме сплачений ним судовий збір, підлягає присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.02.2016 №0000232209 та від 10.02.2016 №0000202209.

Стягнути на користь Фермерського господарства «Агріатік» судові витрати у розмірі 4857,03 грн. (чотири тисячі вісімсот п’ятдесят сім грн. 03 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.