Ухвала суду № 62487257, 27.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 року м.Київ К/800/8759/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Черпіцька Л.Т.,

Швед Е.Ю.,

секретар судового засідання - Зубенко Д.В.,

за участю представників:

прокуратури - Кузнєцової Ю.В.,

третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 в інтересах недієздатної ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» треті особи - Головне управління юстиції у м.Києві в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_3, про визнання нечинним та скасування запису, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ОСОБА_5 в інтересах недієздатної ОСОБА_6 звернувся з позовом до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», треті особи - Головне управління юстиції у м.Києві в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_3, в якому просить скасувати та визнати нечинним запис про право власності на квартиру АДРЕСА_1, яким зареєстровано право власності за ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про незаконність оскаржуваного запису відповідача, оскільки рішенням Печерського районного суду м.Києва від 22 листопада 2013 року у справі №757/7761/13-ц, яке набуло законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 11 травня 2006 року, витребувано з володіння ОСОБА_3 вказану квартиру. Проте, вказана квартира і на даний час зареєстрована за ОСОБА_3, що є порушенням законних прав недієздатної ОСОБА_6 та перешкоджає володінню належним їй нерухомим майном.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року, задоволено клопотання ОСОБА_3; зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №757/19439/15-ц за позовом опікуна за законом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину; зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повідомити суд про усунення обставин, які були підставою для зупинення провадження.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, передати справу для продовження розгляду до окружного адміністративного суду міста Києва.

У касаційній скарзі прокурор зазначає, що скасування запису про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна від 17 червня 2009 року не залежить від наявності спору про визнання нікчемним договору купівлі-продажу, укладеного 12 червня 2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3. Також зазначає, що у даному випадку не вимагається доказування правомірності дій реєстратора щодо здійснення реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, оскільки майно витребувано у останньої в порядку віндикації на підставі рішення суду.

ОСОБА_3 у поданих запереченнях та письмових поясненнях проти касаційної скарги заперечує, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Заперечення на касаційну скаргу від інших учасників не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників прокуратури та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання нечинним та скасування запису про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, здійсненого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (запис в реєстровій книзі № д.1126-175 за реєстровим №817; реєстраційне посвідчення № 000751 від 17 червня 2009 року).

Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, оспорюваний запис вчинений на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12 червня 2009 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С., зареєстрований в реєстрі за №957, який на даний час є предметом оскарження в судовому порядку.

Так, ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 21 липня 2015 року відкрито провадження у справі №757/19439/15-ц за позовом опікуна за законом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_3, треті особи - Київське міське бюро технічної інвентаризації та Головне управління юстиції у м.Києві в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві, про визнання нікчемним договору купівлі-продажу квартири в АДРЕСА_2 від 12 червня 2009 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Вищевказана норма передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов'язаному спорі, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, тобто мають преюдиціальне значення для даної справи та не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно у даній справі. Тобто йдеться про те, що суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

З урахуванням пов'язаності справ та неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №757/19439/15-ц за вимогами щодо оскарження договору купівлі-продажу квартири, на підставі якого вчинений оскаржуваний у даній справі запис про реєстрацію права власності на цю квартиру, колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №757/19439/15-ц.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Стосовно посилання заступника прокурора на безпідставність та необґрунтованість стягнення з нього апеляційним судом судового збору у розмірі 1218 грн. колегія суддів зазначає наступне.

23 листопада 2015 року заступником прокурора міста Києва було подано апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року про зупинення провадження у даній справі.

Відповідно до п.п.5 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на ухвалу адміністративного суду ставка судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Твердження прокурора у касаційній скарзі про звільнення його від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» є необґрунтованим.

Положеннями зазначеної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Відповідно до положень ст.56 Кодексу адміністративного судочинства України законними представниками недієздатних фізичних осіб у суді можуть бути їхні батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

Повноваження щодо представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді не надає прокурору повноважень законного представника, пільг щодо звільнення органів прокуратури від сплати судового збору при поданні апеляційних чи касаційних скарг закон не передбачає.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокуратури міста Києва на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, у зв'язку з чим при винесенні ухвали за результатами розгляду апеляційної скарги судом обґрунтовано стягнуто судовий збір з прокуратури.

Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді