Ухвала суду № 62487163, 25.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року м.Київ К/800/9165/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Донець О.Є.,

Мороз В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу військової прокуратури Львівського гарнізону на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі за позовом Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання нечинним та скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Львівська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова звернулася з позовом до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження від 22 грудня 2005 року №2130 «Про оформлення права власності на будівлі по вул.Єрошенка,34 у м.Львові».

В обґрунтування позовних вимог прокуратурою зазначено, що спірне розпорядження прийняте з порушенням норм чинного законодавства, оскільки ним оформлено право власності за виробничим підприємством «Мисливець» на будівлі і споруди, що належать Міністерству оборони України та перебували в оперативному управлінні квартирно-експлуатаційної частини району Прикарпатського військового округу, а земельна ділянка, на якій розташовані зазначені вище приміщення, відноситься до категорії земель оборони.

Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 24 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено; визнано нечинним та скасовано розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22 грудня 2005 року №2130 «Про оформлення права власності на будівлі по вул.Єрошенка,34 у м.Львові».

Рішення суду першої інстанції мотивоване незаконністю оскаржуваного розпорядження районної адміністрації, яке прийняте відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки нерухоме майно, на яке оформлено право власності за виробничим підприємством «Мисливець», знаходилось та знаходиться на земельній ділянці, що за своїм цільовим призначенням відноситься до категорії земель оборони.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року задоволено апеляційні скарги Виробничого підприємства «Мисливець» та Школи вищої спортивної майстерності; скасовано постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 24 квітня 2014 року; провадження у справі закрито.

Суд апеляційної інстанції закриваючи провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України виходив із того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, військова прокуратура Львівського гарнізону звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та залишити в силі постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2014 року.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2005 року Шевченківською районною державною адміністрацією Львівської міської ради за наслідками розгляду листа та поданих документів виробничого підприємства «Мисливець» товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України прийнято розпорядження №2130 «Про оформлення права власності на будівлі на вул.Єрошенка 34 у м.Львові», відповідно до якого оформлено право приватної власності виробничому підприємству «Мисливець» товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України на будівлі, які знаходяться по вул.Єрошенка, 34 у м.Львові.

Львівська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, вважаючи розпорядження районної адміністрації протиправним, звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно п.п.1, 7 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У справі, що розглядається, спір стосується визнання протиправним та скасування розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22 грудня 2005 року №2130 «Про оформлення права власності на будівлі по вул.Єрошенка,34 у м.Львові».

Частиною 2 ст.331 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, на підставі вказаного розпорядження №2130 Виробничим підприємством «Мисливець» товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України отримано свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна згідно переліку, наведеного у зазначеному розпорядженні, та 16 січня 2006 року зареєстровано право власності на ці об'єкти в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, спір про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до якого вирішення питання про право власності на будівлю, має розглядатися в порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Вищенаведена правова позиція висловлена Верховним Судом України зокрема у постанові від 29 березня 2016 року у справі №21-5430а15.

За вказаними обставинами апеляційний суд дійшов вірного висновку, що даний спір не носить характеру публічно-правового та не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, у зв'язку з чим обґрунтовано закрив провадження на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу військової прокуратури Львівського гарнізону відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді