Ухвала суду № 62487029, 05.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 жовтня 2016 року м. Київ К/800/24739/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Усенко Є.А.,

розглянувши касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2016

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2016

у справі № 808/1209/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ОДПІ)

про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОДПІ 14.09.2016 (згідно зі штемпелем на поштовому конверті - штрихкодовий ідентифікатор 7231502480607) звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2016.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.09.2016 касаційна скарга ОДПІ була залишена без руху як така, що подана без дотримання вимог 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України (касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження). Цією ж ухвалою було встановлено, що ухвалу суду апеляційної інстанції від 15.08.2016 прийнято в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, та, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначено, що ОДПІ необхідно надати докази на підтвердження дати направлення судом апеляційної інстанції копії судового рішення на адресу відповідача або докази щодо дати отримання відповідачем цієї ухвали (копії поштового конверта, витягу з журналу вхідної кореспонденції ОДПІ тощо).

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.09.2016 ОДПІ в межах встановленого цією ухвалою строку надано світлокопію поштового конверту про направлення судом апеляційної інстанції копії ухвали від 15.08.2016 на адресу ОДПІ 25.08.2016.

Таким чином, вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.09.2016 на дату постановлення цієї ухвали відповідачем виконані, а касаційна скарга відповідає вимогам статті 213 цього Кодексу та строкам її подання.

Разом з тим, як свідчить зміст касаційної скарги, обґрунтовуючи довід про невідповідність ухвалених у справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій нормам матеріального і процесуального права, ОДПІ фактично посилається на те, що предметом спору є недоїмка зі сплати єдиного внеску, яка виникла внаслідок несвоєчасної сплати єдиного внеску за 2-й - 4-й квартали 2013 року, наслідком чого є формування в автоматичному режимі податковим органом податкової вимоги про стягнення такої недоїмки. Ці доводи були перевірені судами з дослідженням в судовому процесі тих обставини, що СПД ОСОБА_1, яка у період з 01.04.2012 по 01.03.2015 перебувала на спрощеній системі оподаткування, є пенсіонером за віком (пенсія оформлена на пільгових умовах зі зменшенням віку, який дає право на отримання пенсії за наявності встановленого законом стажу роботи), а тому така особа згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняється від сплати за себе єдиного внеску.

Аналогічна правова позиція щодо застосування наведених норм матеріального права у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом України у постановах від 13.07.2016 № 21-440а14, від 15.04.2014 № 21-57а14, № 21-70а14, відповідно до якої особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", так само, як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить жодного винятку щодо пенсіонерів за віком.

Згідно зі статтею 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до частини 6 статті 214 зазначеного Кодексу копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Питання про повернення судового збору з підстав, визначених статтею 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII (редакція діє з 01.09.2015), вирішується судом за клопотанням особи про таке повернення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI судовий збір повертається у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Разом із тим за загальним змістом вказаної норми судовий збір повертається у випадку, коли наступили процесуальні наслідки, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті та оцінки обставин справи і наданих сторонами доказів.

Таким чином, вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI не можуть бути застосовані у разі відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий висновок щодо застосування норми пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 12.11.2014 № 6-138цс14 у справі за позовом комунального підприємства "Харківводоканал" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лаки-Плюс" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лаки-Плюс" до комунального підприємства "Харківводоканал" про розірвання договору та відшкодування збитків.

Керуючись статтею 102, пунктом 5 частини 5 статті 214, частиною 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2016 у справі № 808/1209/16.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Вищого адміністративного

суду України Є.А. Усенко