Рішення № 62485805, 01.11.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 662/673/16-ц Головуючий в І інстанції: Тимченко О.В.

Номер провадження: №22-ц/791/1903/2016 Доповідач: Майданік В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Майданіка В.В.

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.

секретар Цулукіані І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 11 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин та усунення від права на спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А:

24 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому після доповнення просив суд усунути відповідачку від права на спадкування за законом після смерті його брата і її чоловіка ОСОБА_4 та встановити, що він - позивач, є рідним братом померлого.

Позов мотивований тим, що його рідний брат ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з 06.09.2008 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 Однак фактично після реєстрації шлюбу він з нею не проживав, а проживав окремо від дружини у своїй квартирі, розташованій за адресою АДРЕСА_1. Його брат мав тяжкий стан здоров'я, він перебував у безпорадному стані на протязі останніх 10 років свого життя, дружина усунулася від догляду за ним, тому він зловживав алкоголем, потребував їжі, ліків, допомоги у побуті. Ненадання потрібного догляду призвело до його смерті, тому вважає, що дружину слід усунути від спадкування на підставі ч.5 ст.1224 ЦК України. В той же час він (тобто позивач) піклувався про брата, провідував його, допомагав по домашньому господарству, робив ремонт, готував їжу останнім часом, прав одяг, прибирав в квартирі, купував за свої кошти ліки та їжу. А оскільки у них з братом прізвища різняться в одній букві, а саме в одного буква "є", а в іншого - буква "е" (тобто, у нього - ОСОБА_2, а у його померлого брата - ОСОБА_4), просив встановити факт, що він є рідним братом ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Вказане необхідно йому для прийняття спадщини, а саме вказаної вище квартири та грошового вкладу. Відповідачка в свою чергу звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом як спадкоємець першої черги, проведена реєстрація спадкової справи.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 11 липня 2016 року в задоволенні позову було відмовлено. Крім того, стягнуто з позивача на користь відповідачки 3000грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказав, що суд належно не оцінив доказів того, що спадкодавець ОСОБА_4 мав тяжкі хвороби, зокрема копію амбулаторної картки та лист Новотроїцької ЦРЛ від 06.06.2016 року, відповідно до яких з 28.09.2015 року по 20.10.2015 року лікувався вдома за призначенням сімейного лікаря з приводу: ревматоїдного поліартриту з порушенням функції суглобів нижніх кінцівок 11-111 ступеню (самостійно не пересувався); ішемічної хвороби серця, кардіосклерозу, хронічного алкоголізму, алкогольного психозу і потребував сторонньої допомоги; очевидно він її потребував і раніше, бо хворів 10 років. Також вказав, що суд безпідставно не врахував покази свідків, які підтвердили, що ОСОБА_4 проживав у своїй квартирі з 2009 року, куди його відселила відповідачка, а сама проживала окремо по АДРЕСА_2, ОСОБА_4 проживав у жахливих умовах, носив брудний одяг, не мав продуктів харчування, а отже і не мав догляду з боку дружини. Вважає, що відповідачка не надала суду належних доказів того, що протягом хвороби чоловіка вона піклувалась за ним, несла витрати на його утримання. Також вказав, що судом не враховано, що відповідачка залишала ОСОБА_4 одного в своїй квартирі, який перебував у комі протягом двох з половиною місяців і був без догляду, якого він потребував. За цей період вона вперше звернулась до сімейного лікаря лише 28.09.2015 року. Також вказав, що суд помилково відмовив у клопотанні і не призначив судово-медичну експертизу відносно тяжкості хвороби та безпорадного стану померлого. Також вважає безпідставним висновок суду про відмову в задоволенні позову в частині встановлення факту, що має юридичне значення, та не погоджується із стягненням судових витрат, оскільки судом не наведено розрахунок, з якого він виходив при .розрахуванні суми. Крім того, 17.05.2016 року судове засідання не відбулось, справа була перенесена.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Згідно свідоцтву про шлюб померлий ОСОБА_4 з 06.09.2008 року був одружений з ОСОБА_3 (а.с.95-б).

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.4).

При апеляційному розгляді справи сторони вказали, що у померлого був син, який помер за кілька місяців до смерті самого ОСОБА_4 У вказаного сина ОСОБА_4. є повнолітня дочка, яка спадщину після смерті ОСОБА_4 за правом представлення не прийняла. Також позивач вказав, що у нього та померлого брата є ще одна рідна сестра, яка теж не прийняла спадщину. Вони між ріднею домовилися,що спадкувати буде лише він один.

Також сторони не заперечують проти того, що позивач є рідним братом померлого ОСОБА_4

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі після його смерті заведена спадкова справа (а.с.5).

Сторонами не заперечується, що спадщина відкрилась на належне йому майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 та грошовий вклад.

При апеляційному розгляді до справи буди долучені більш чітка копія свідоцтва про народження позивача, викладеного російською мовою, згідно якого він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт.Новотроїцьке Херсонської області (а.с.162), копія повторного свідоцтва про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_1, виданого 22.03.2002р відділом РАГС Радивилівського району Рівненської області, викладеного українською мовою, згідно якого він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Підзамче Радивилівського району Рівненської області (а.с.178).

Відповідно до вказаних документів батьки зазначених осіб - ОСОБА_5 (у свідоцтві про народження позивача складено російською мовою - ОСОБА_6) та ОСОБА_7 (у свідоцтві про народження позивача складено російською мовою - ОСОБА_8).

Також, при апеляційному розгляді до справи буда долучена довідка завідуючої держнотконторою №704 від 13.10.2016р, відповідно до якої після смерті ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини звернулися до нотаріальної контори позивач ОСОБА_2 та дружина померлого ОСОБА_3 - відповідно 06.11.2015р та 11.03.2016р. (а.с.176).

Відповідно до листа Новотроїцької центральної районної лікарні від 06.06.2016 року №01-41/836 згідно записів лікарів в дублікаті амбулаторної карти, заведеної замість втраченої в 2008 році і веденої лікарями до ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_4 знаходився на лікуванні в денному стаціонарі поліклініки ЦРЛ з 31.07.2008 року по 05.08.2015 року з приводу хронічного холецисто-панкреатиту. З 28.09.2015 року по 20.10.2015 року лікувався вдома за призначенням сімейного лікаря з приводу ревматоїдного поліартриту з порушенням функції суглобів нижніх кінцівок 11-111 ступеню (самостійно не пересувався); ішемічної хвороби серця, кардіосклерозу А-Б ст., хронічного алкоголізму, алкогольного психозу. На цей час хворий потребував сторонньої допомоги, очевидно він її потребував і раніше, бо хворів 10 років (а.с.30).

При апеляційному розгляді справи сторона позивача зазначила, що дійсно померлий ОСОБА_4 зловживав алкогольними напоями, за 2 - 3 роки до своєї смерті ОСОБА_4 вже не міг за станом здоров'я виходити зі свого житла, а до цього часу теж хворів, але ще міг виходити до магазину.

Однак представник відповідачки вказав, що дійсно через зловживання алкогольними напоями та відповідну поведінку його у зв'язку з цим відповідачка не могла постійно проживати з померлим ОСОБА_4, однак вона не залишала його надовго напризволяще, останні перед смертю 2,5 місяці вона була з ним, викликала лікаря до нього.

Згідно довідки Новотроїцького автотранспортного підприємства-16541 від 04.07.2016 року підприємство надавало автобус для поховання ОСОБА_4 на прохання сестри ОСОБА_9 (а.с.72).

Відповідно до ч.3 ст.1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Згідно з ч.5 ст.1224 ЦК особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту ч.5 ст.1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" слід дійти таких висновків:

--- правило ч.5 ст.1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця;

--- безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування;

--- суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи;

--- таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування;

--- ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Відповідно до вимог ст.ст.10 та 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачка ОСОБА_3 є дружиною спадкодавця, а отже спадкоємцем за законом першої черги, а позивач ОСОБА_2 є рідним братом спадкодавця ОСОБА_4, а отже спадкоємцем за законом другої черги. Вони обоє (лише вони) прийняли спадщину, подавши заяву до нотаріальної контори.

Відповідно до вимог ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині вимоги про усунення від права на спадкування, суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу (10 років) перебував у безпорадному стані, потребував допомоги саме від своєї дружини ОСОБА_3, а остання, знаючи про це та маючи можливість надавати допомогу, свідомо ухилялася від цього. Це спростовується стороною відповідача і навіть поясненнями сторони позивача про те, що за 2 - 3 роки до своєї смерті ОСОБА_4 ще ходив в магазин.

Суд першої інстанції на підставі медичних документів та медичної картки обґрунтовано встановив, що загострення хвороби сталося за 2,5 місяці до смерті спадкодавця. Хворий в цей час перебував у стані прикутості до ліжка і догляд за ним здійснювала дружина, ОСОБА_3 Позивач догляд не здійснював, витрати на поховання не ніс.

Необхідно прийняти до уваги те, що відповідачка зверталась до лікаря про допомогу для свого чоловіка, що визнає у доводах апеляційної скарги позивач. Крім того, позивачем не доведено, що саме з вини відповідачки її померлий чоловік проживав окремо, і що він кілька років потребував її допомоги. Свідки ОСОБА_10 (дочка відповідачки), ОСОБА_11, ОСОБА_12 (сусідка померлого ОСОБА_4.) в судовому засіданні суду першої інстанції пояснили, що дружина здійснювала догляд, приносила їжу, ОСОБА_4 ні на що не скаржився, бо зловживав спиртними напоями і йому було потрібно лише спиртне.

Такі обставини не можуть свідчити про ухилення ОСОБА_3 від виконання обов'язку щодо утримання свого чоловіка ОСОБА_4, який був у безпорадному стані та потребував допомоги. При цьому слід враховувати ту обставину, що померлий зловживав алкогольними напоями, хворів на хронічний алкоголізм та алкоголічний психоз, що свідчить про забруднення помешкання, де він проживав.

Колегія суддів також враховує і те, що доводи позивача про наявність правових підстав для усунення відповідачки від права на спадкування, не відповідають матеріалам справи, не підтверджуються належними й допустимими доказами (ст.ст.57-59 ЦПК України) та зроблені виключно на припущеннях, що забороняється вимогами ч.4 ст.60 ЦПК України. Навіть пояснення кількох свідків (ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18.), які у відповідних частинах співпадають з поясненнями позивача, не можуть бути підставою для встановлення дійсного факту того, що відповідачка ухилялася від виконання обов'язку щодо утримання свого чоловіка ОСОБА_4, який був у безпорадному стані та потребував допомоги. По-перше, ці свідчення спростовуються встановленими матеріалами справи обставинами, а саме тим, що загострення хвороби спадкодавця сталося за 2,5 місяці до його смерті, що хворий в цей час перебував у стані прикутості до ліжка і догляд за ним здійснювала дружина, ОСОБА_3, яка зверталась до лікаря про допомогу для свого чоловіка, що визнає і сам позивач. По-друге, колегія суддів враховує і специфіку відносин відповідачки та її чоловіка ОСОБА_4, який, як встановлено і що не заперечується сторонами, зловживав алкогольними напоями. Саме цей факт і став причиною їх окремого проживання після реєстрації шлюбу. Однак, як зазначив представник відповідачки, остання залишала його ненадовго, навідувалась до нього, а протягом останніх 2,5 місяці перед його смертю взагалі жила з ним. По-третє, є такими, що протирічать самі собі, пояснення позивача, який, з одного боку, вказує про те, що він піклувався про брата, готував йому їжу, купував ліки та їжу, а з іншого боку зазначає, що ненадання померлому ОСОБА_4 потрібного догляду призвело до його смерті.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про відмову в позові в частині встановлення юридичного факту родинних відносин з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні позову у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, що вказана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки не підлягає задоволенню позовна вимога про усунення від спадщини.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов при неповному з'ясуванні обставин справи, та порушивши норми матеріального і процесуального права, що згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового.

Відповідно до п.7 постанови Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення": відповідно до п.1 ст.273 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника (абз.1); суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

У цій справі позивач пов'язує встановлення факту родинних відносин з прийняттям спадщини, отже цей факт породжує юридичні наслідки, а тому сам по собі факт недоведення позивачем обставин, на які він посилається як на підставу свого позову в частині усунення від спадщини, не може бути підставою для відмови в позові в частині встановлення факту родинних відносин.

У справі встановлено, що різниця в прізвищах позивача ("ОСОБА_4") та померлого ("ОСОБА_4") стосується лише однієї букви (відповідно "є" та "е"). Вказана різниця виникла тоді, коди відповідні органи видавали документи, що посвідчують особу. При цьому зіграв свою роль й переклад з російської мови прізвища, зокрема, позивача ОСОБА_2, свідоцтво про народження якого було викладено російською мовою.

Колегія суддів враховує, що належне позивачу свідоцтво про народження (а.с.23, 162) виконано російською мовою, прізвище його російською мовою - "ОСОБА_4". Отже, можливі варіанти перекладу прізвища українською мовою: і "ОСОБА_4", і "ОСОБА_4". Видане ж повторно свідоцтво про народження ОСОБА_4 складене українською мовою.

Усунення розбіжності у прізвищах (виправлення помилки) може проводитися також шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану, однак позивач мав право у цій справі подати позов про встановлення факту родинних відносин, що він і зробив.

Сторони не заперечують проти того факту, що позивач є рідним братом померлого ОСОБА_4, це підтверджують також і свідки. У свідоцтвах про народження позивача та померлого ОСОБА_4 зазначені тотожні дані про батьків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позов в частині встановлення факту родинних відносин підлягає задоволенню, відтак рішення суду в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України слід скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову, яким встановити факт родинних відносин, а саме що позивач є рідним братом ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 71 рік в смт.Новотрорїцьке Новотроїцького району Херсонської області, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2, актовий запис №219, вчинений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новотрорїцького районного управління юстиції у Херсонській області.

Щодо встановлення розміру відшкодування судових витрат колегія суддів враховує таке.

Згідно ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до журналів судових засідань від 08.06.2016 року, 21.06.2016 року, 04.07.2016 року, 11.07.2016 року (а.с.33-38, 55-68, 83-85, 99-100) адвокат відповідачки ОСОБА_19 провів у судових засіданнях 7 годин 13 хвилин.

Згідно Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік" мінімальна заробітна плата з 01 січня 2016 року у становила 1378грн. Тому, враховуючи розмір компенсації витрат на правову допомогу, встановлений вказаним вище законом, граничний розмір відшкодування на правову допомогу розраховується наступним чином 1378х40/100=551,2х7,21 і дорівнюватиме 3974,15грн.

Суд стягнув на відшкодування судових витрат, а саме витрат на правову допомогу меншу суму, а саме в розмірі 3000грн.

Однак, не врахував, що позов задоволено частково, а саме задоволено одну з двох вимог, а тому на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України витрати на правову допомогу відповідачу повинні бути присуджені пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено, тобто в розмірі 1/2 частини витрат, а саме в розмірі 1500,00грн.

ОСОБА_9 доводів апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і є такі, що висновки суду не спростовують. Зокрема, посилання заявника на ненадання відповідачкою належних доказів піклування нею за своїм чоловіком протягом його хвороби, понесення нею витрат на його утримання, не приймаються до уваги, оскільки обов'язок доказування за вказаною вище нормою процесуального закону покладений саме на нього, тобто позивача. Крім того, у цій справі наявні докази того, що відповідачка, як дружина здійснювала догляд за чоловіком, приносила йому їжу, ОСОБА_4 же зловживав алкогольними напоями. Твердження заявника про те, що суд помилково відмовив у клопотанні і не призначив судову-медичну експертизу відносно тяжкості хвороби та безпорадного стану померлого, також не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи встановлено, з якого часу померлий перебував у безпорадному стані, зокрема за 2,5 місяці до смерті. Цей факт сторонами не заперечується. Крім того, є такими, що протирічать самі собі, пояснення позивача, який, з одного боку, вказує про те, що він піклувався про брата, робив ремонт, готував їжу останнім часом, прав одяг, прибирав в квартирі, купував за свої кошти ліки та їжу, а з іншого боку вказує про те, що ненадання померлому ОСОБА_4 потрібного догляду призвело до його смерті.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 11 липня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про встановлення факту родинних відносин скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_2 є рідним братом ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 71 рік в смт.Новотрорїцьке Новотроїцького району Херсонської області, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2, актовий запис №219, вчинений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новотрорїцького районного управління юстиції у Херсонській області.

Це ж рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судових витрат змінити, зменшивши розмір стягнутих судових витрат з 3000,00грн. до 1500,00грн.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська