Рішення № 62485641, 02.11.2016, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/2845/14-ц

Провадження № 2/663/473/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2016 року Скадовський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Кустова О.Ю.

з участю секретаря Кліщ Л.П.

прокурора Пуляєва І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Скадовського районного суду Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Скадовського району Херсонської області та ОСОБА_3 державного університету, третя особа: Міністерство освіти і науки України про визнання недійсним рішення та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом до відповідачів посилаючись на те, що вона є власником бази відпочинку, яка розташована по вул. Курортній, 5 в смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2004 року, право власності зареєстровано 17.03.2006 року. Рішенням ОСОБА_2 селищної ради № 106 від 24.10.2006 року затверджено технічну документацію та надано ОСОБА_3 державному університету у постійне користування земельну ділянку площею 5,1188 га по вул. Курортній, 5 в смт. Лазурне під розміщення спортивно-оздоровчого табору «Буревісник». На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 державному університету видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрований 14.11.2006 року. Позивачка вважає, що надання земельної ділянки у постійне користування ОСОБА_3 державному університету здійснено з порушенням законодавства та прав позивачки. Так, університету надано у постійне користування, у тому числі, земельну ділянку, на якій розташована база відпочинку, яка належить позивачці на праві власності, чим порушені її права власника нерухомого майна, володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном, земельною ділянкою під нерухомим майном та територією, необхідною для її обслуговування. Крім того, представники позивачки вважають, що в звязку з реорганізацією ОСОБА_3 державного педагогічного інституту ім. Н.К.Крупської у ОСОБА_3 державний педагогічний університет в силу положень ст. 27 ЗК України (в ред. 1992), ст. 37 ЦК УРСР, ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» право землекористування педагогічного інституту припинилося, педагогічний університет такого права не набув і воно не могло перейти до ОСОБА_3 державного університету. Таким чином ХДУ надано у користування нову земельну ділянку, іншої площі, межі якої не визначено в натурі (на місцевості). Відведення цієї земельної ділянки у користування повинно було проводитись з обовязковим розробленням проекту землеустрою. Також згідно висновку Скадовського районного відділу земельних ресурсів від 05.09.2006 року вказана земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, а тому землевпорядна документація з її виділення підлягала обовязковій державній експертизі, однак таку експертизу не проходила. Позивачка просила визнати недійсним рішення ОСОБА_2 селищної ради № 106 від 24.10.2006 року, яким затверджено технічну документацію та надано ОСОБА_3 державному університету у постійне користування земельну ділянку площею 5,1188 га по вул. Курортна, 5 в смт. Лазурне під розміщення спортивно-оздоровчого табору «Буревісник», визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 322884 виданий ОСОБА_3 державному університету 14.11.2006 року.

В судовому засіданні представники позивачки позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених у позові. Пояснили, що ОСОБА_1 в 2004 році на підставі договору купівлі-продажу придбала базу відпочинку, яка складається з кількох будиночків за адресою вул. Куротна, 5 смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області на території СОТ «Буревісник». Вказане майно з початку його оформлення було придбане у держави в особі РВ ФДМУ в Херсонській області. З вказаного часу ОСОБА_3 державний університет створює їй перешкоди у реалізації прав власника та використанні належного нерухомого майна. Зазначили, що виділення університету земельної ділянки відбулося з порушеннями. Так, земельна ділянка була надана відповідачу ОСОБА_3 державному університету не за проектом, а за технічною документацією з землеустрою, хоча землекористування ОСОБА_3 державного педагогічного інституту ім. Н.К.Крупської в силу закону припинилося, не перейшло до ОСОБА_3 державного педагогічного університету, відповідно до ОСОБА_3 державного університету і тому, фактично, останньому надавалася нова земельна ділянка межі якої не були визначені в натурі на місцевості. Оскільки вищевказана земельна ділянка відносилася до земель рекреаційного призначення, землевпорядна документація з її відведення підлягала обовязковій державній експертизі, якої проведено не було. Крім того, на час відведення земельної ділянки університету у постійне користування оскаржуваним рішенням та посвідчення вказаного права державним актом на ній було розташоване нерухоме майно позивачки до якої від попередніх власників перешли права на землю в силу положень ст. 377 ЦК України. Наданням земельної ділянки під належним позивачці нерухомим майном порушені її права на оформлення землі на її імя. Просили позов задовольнити та визнати недійсним оскаржувані рішення ради та державний акт.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на наступне. База відпочинку яку в подальшому придбала ОСОБА_1 побудована самовільно, без виділення земельної ділянки та згоди землекористувача правонаступником якого є ОСОБА_3 державний університет. Вказане майно не введено в експлуатацію і не є нерухомим. Розташування його на земельній ділянці СОТ «Буревісник» не відповідає виконанню статутних цілей табору та порушує права університету, що зафіксовано актами перевірок компетентних органів. До ОСОБА_1 не могли перейти будь-які права на земельну ділянку, оскільки вона придбала базу відпочинку у ТОВ «Говер», а останнє прав на землю не оформило і не мало. Порушення допущені при виготовленні технічної документації із землеустрою не можуть порушувати прав ОСОБА_3 державного університету на оформлення права користування земельною ділянкою. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради в судове засідання з'явився, про розгляд справи рада повідомлялася у встановленому законом порядку.

Представники відповідача ОСОБА_3 державного університету в судовому засіданні, позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення. Пояснили, що в рішенні про надання дозволу на виготовлення технічної документації йшлося не про виділення земельної ділянки, а про оформлення технічної документації на земельну ділянку, яка вже фактично знаходилась у користуванні ОСОБА_3 державного університету, як правонаступника ОСОБА_3 державного педагогічного інституту ім. Н.К.Крупської та ОСОБА_3 державного педагогічного університету. Під час виготовлення технічної документації, при погодженні меж з державною установою «Держгідрографія» виявилось, що земельна ділянка площею 0,0742 га під світнім навігаційним знаком «Софіївський» знаходиться у постійному користуванні ДУ «Держгідрографія». Внаслідок виконаних робіт після корегування та врахування стометрової зони від урізу води, загальна площа земельної ділянки змінилась і становить 5,1188 га. В результаті цього проектною організацією було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування університету під оздоровчий табір «Буревісник» загальною площею 5,1188 га. Примірник № 2 вказаного проекту землеустрою було надано ХДУ. «Примірник № 1 для службового користування» передано у Скадовський районний відділ земельних ресурсів. З невідомих університету причин обкладинка та перша сторінка примірника № 1 має назву не «Проект землеустрою…», а «Технічна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування ОСОБА_3 державному університету під спортивно-оздоровчий табір «Буревісник» загальною площею 5,1188 га розташованого на території ОСОБА_2 селищної ради Скадовського району Херсонської області із земель державної власності на території ОСОБА_2 селищної ради». До примірника №1 додано висновок № 01-05/2150 від 05.09.2006 року згідно якого відділ погоджує технічну документацію щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ОСОБА_3 державному університету під спортивно-оздоровчий табір «Буревісник» загальною площею 5,1188 га розташованого на території ОСОБА_2 селищної ради Скадовського району Херсонської області. Усі інші матеріали в примірнику № 1 та примірнику № 2 ідентичні. Представник відповідача вважає, що Скадовський районний відділ земельних ресурсів отримавши свій примірник землевпорядних документів, які з невідомих причин замість «проекту землеустрою» називались технічною документацією, помилково вважаючи її технічною документацією замість землевпорядної експертизи, як того вимагає порядок затвердження проектів землеустрою, підготував висновок про погодження технічної документації. ОСОБА_2 селищна рада прийняла технічну документацію та висновок щодо її відповідності як такі, що повністю відповідають вимогам чинного законодавства щодо оформлення та змісту. Базуючись саме на цьому висновку ОСОБА_2 селищна рада прийняла рішення про затвердження технічної документації. На думку представника відповідача, ОСОБА_2 селищна рада діяла в межах діючого на той час законодавства. Також, на її думку, оспорюваний державний акт з цих підстав видано законно. Представник відповідача не заперечувала, що на момент отримання ОСОБА_3 державним університетом державного акту серії ЯЯ № 322884 на право постійного користування земельною ділянкою на її території дійсно знаходилось майно, що належить на праві власності ОСОБА_4, однак представник відповідача вважає, що вказане майно не відноситься до обєктів нерухомості, побудоване без згоди землекористувача, не введено в експлуатацію. Крім того, вважає, що до ОСОБА_1 не могло перейти будь-який прав на землю, оскільки особи в яких вона купила вказане майно таких прав не мали. Також зазначили, що вилучення майна вищих навчальних закладів державної форми власності можливе тільки за згоди Міністерства освіти та науки України тому в будь-якому разі право університету на постійне користування належною йому земельною ділянкою не може бути припинене і ніяка її частина не може бути вилучена та надана ОСОБА_1 Просила відмовити у задоволенні позову.

Представник Міністерства освіти і науки України в судове засідання не заявився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, надав суду заперечення аналогічні за змістом запереченням ОСОБА_3 державного університету. Просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням ІX сесії пятого скликання ОСОБА_2 селищної ради Скадовського району Херсонської області від 24 жовтня 2006 року № 106 затверджено технічну документацію по наданню в постійне користування ОСОБА_3 державному університету земельної ділянки площею 5,1188 га під розміщення існуючого спортивно-оздоровчого табору «Буревісник» із земель запасу селищної ради за адресою: вул. Курортна, 5 в смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області.

На підставі вказаного рішення 14.11.2006 року ОСОБА_3 державному університету був виданий та зареєстрований державний акт на право постійного користування землею серія ЯЯ № 322884 на земельну ділянку площею 5,1188 га розташовану за адресою: вул. Курортна, 5 в смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області.

Із копії державного акту на право постійного користування землею серії І-ХС № 001539, виданого 04 червня 1996 року, вбачається, що раніше в постійному користуванні у ОСОБА_3 державного педагогічного інституту ім. Н.К.Крупської знаходилась земельна ділянка площею 5,25 га під розміщення спортивно-оздоровчого табору «Буревісник».

ОСОБА_3 державний університет є власником спортивно-оздоровчого табору «Буревісник», розташованого за адресою: вул. Куротна, 5 в смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.01.2008 року №10.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 29.12.2004 року між нею та ТОВ «Говер» на праві приватної належить база відпочинку, яка розташована в сел. Лазурне, Скадовського району Херсонської області по вул. Курортна, 5 та складається з будинку літ. «А» площею 114,3 кв.м. (матеріал стін дерево), будинку літ. «Б» площею 115,5 кв.м. (матеріал стін дерево), будинку літ. «В» площею 116,7 кв.м. (матеріал стін дерево), будинку літ. «Г» площею 115,5 кв.м. (матеріал стін дерево), більярдної літ. «Д» площею 77,1 кв.м. (матеріал стін цегла), будинку літ. «Ж» площею 75,9 кв.м. (матеріал стін дерево), господарської будівлі літ. «З» (матеріал стін метал). Право власності за ОСОБА_1 зареєстроване 17.03.2006 року.

Відповідно до частин 1, 3, 6 ст. 123 ЗК України (в редакції станом на 24.10.2006 року) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюються на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по обєктах, які їй підлягають, подаються до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно з пунктами «б», «в», частини першої статті 20 Закону України «Про землеустрій» від 28 травня 2003 року (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Стаття 50 цього Закону передбачала обов'язкове складання проекту землеустрою (у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 (далі - Порядок) (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2013 року № 154). Цим Порядком на час виникнення спірних правовідносин передбачалося, що проект відведення земельної ділянки не розробляється лише у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається в користування або безоплатно передається у власність чи набувається у власність на підставі цивільно-правових угод без зміни її цільового призначення (абзац другий пункту 2 Порядку). В усіх інших випадках розроблення проекту землеустрою є обов'язковим.

В цій частині слід погодитись із доводами прокурора та представників ОСОБА_3 державного університету про те, що він, як правонаступник ОСОБА_3 державного педагогічного інституту ім. Н.К.Крупської та ОСОБА_3 державного педагогічного університету, а також власник нерухомого майна має право на оформлення земельної ділянки під ним на відповідному речовому праві.

Але, як вбачається з матеріалів справи на час ухвалення оспорюваного рішення та видачі державного акту площа земельної ділянки постійним землекористувачем якої були попередники ОСОБА_3 державного університету становила 5,25 га., а площа земельної ділянки яка була надана ОСОБА_3 державному університету склала 5,1188 га., тобто можна стверджувати те, що змінилася площа, а отже і конфігурація (межі) земельної ділянки. Тобто в такому випадку слід виходити з того, що розроблення проекту землеустрою було обовязковим.

Таким чином не можна погодитись із доводами прокурора та представників ОСОБА_3 державного університету про те, що університет шляхом зміни своєї організаційно-правової форми зберіг за собою прав на земельну ділянку оформлену на ОСОБА_3 державний педагогічний інститут ім. Н.К.Крупської межі якої не змінилися і щодо якої розроблення проекту землеустрою було не обовязковим.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обовязковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно висновку Скадовського районного відділу земельних ресурсів від 05.06.2006 року щодо погодження технічної документації по відведенню земельної ділянки у користування ОСОБА_3 державному університету дана земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що процедура отримання ОСОБА_3 державним університетом земельної ділянки у постійне користування була порушена і таке порушення могло вплинути на права позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 державному університету надано у користування земельну ділянку, іншої площі, межі якої не визначено в натурі (на місцевості). Відведення цієї земельної ділянки у користування повинно було проводитись з обовязковим розробленням проекту землеустрою.

ОСОБА_2 селищною радою у порушення вимог ст. 123 ЗК України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій» надано у користування ОСОБА_3 державному університету земельну ділянку площею 5,1188 га., під розміщення спортивно-оздоровчого табору «Буревісник» не на підставі проекту землеустрою, а на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Доводи представників ОСОБА_3 державного університету про те, що ОСОБА_3 державним підприємством геодезії картографії та кадастру «Херсонгеоінформ» було виготовлено «Проект землеустрою…» примірник №2, якого знаходився весь час у ОСОБА_3 державному університеті, а перша сторінка примірника № 1, який був наданий ОСОБА_2 селищній раді помилково, з невідомих відповідачу підстав, має назву «Технічна документація…» судом не приймаються до уваги, оскільки рішенням ОСОБА_2 селищної ради, в порушення вищевказаних вимог законодавства, було надано дозвіл на виготовлення, а потім і затверджено саме «Технічну документацію …» без наявності законних на те підстав. Крім того, аналогічні обставини вбачаються і з договору на виготовлення відповідної документації №225 від 15.02.2006 між ОСОБА_3 державним університетом та проектною організацією.

Щодо порушення оскаржуваним рішенням та державним актом прав позивачки слід зазначити наступне.

Суд погоджується з доводами прокурора та представників ОСОБА_3 державного університету, а також Міністерства освіти і науки України про те, що земельна ділянка на яку видано оспорюваний державний акт є землями державної власності як на час видачі оспорюваного рішення та державного акту так і на теперішній час. Вказане, зокрема, вбачається з пояснювальної записки до Технічної документації з землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України (редакція якої не змінювалася), у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Як вбачається з Державного акту на право постійного користування землею І-ХС №001539 від 04.06.1996 року Державному педагогічному інституту ім. Крупської Скадовською районною радою народних депутатів Херсонської області було надано у постійне користування земельну ділянку площею 5,25 га. для розміщення спортивно-оздоровчого табору «Буревісник» відповідно до рішення ОСОБА_3 обласної ради народних депутатів від 06.04.1965 року №232, рішення ОСОБА_3 обласної ради депутатів трудящих від 26.02.1966 №124 та ОСОБА_5 Міністрів УРСР від 01.02.1991 №22р. Земельна ділянка надавалася із земель державної власності Скадовського лісгоспу.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка у порядку встановленому п. «а» ч. 4 ст. 93 ЗК України передавалася з державної у комунальну власність чи вилучалася у встановленому законом порядку.

Тому зазначення у п. 1 оспорюваного рішення ради того, що земельна ділянка надається із земель запасу суд вважає безпідставним.

З вказаного вбачається, що земельна ділянка за адресою Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Курортна, 5 протягом всього часу її існування відносилася до земель державної власності і з визначенням її меж в 1996 році вона набула статусу обєкту нерухомого майна та права власності.

Відповідно до п. 12 Розділу Х Перехідні положення ЗК України (в ред. на 01.01.2008 року), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Виступаючи на підставі вищевказаних норм розпорядником земель державної власності ОСОБА_2 селищна рада, проігнорувавши розташування на вказаній земельній ділянці обєктів нерухомого майна належних на праві приватної власності ОСОБА_1, надала цю ділянку в цілому ОСОБА_3 державному університету, позбавивши позивачку можливості оформити свої права на землю у встановленому законом порядку.

Вказане суттєво порушує право позивачки на мирне володіння своїм майном гарантоване ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, а також ст. 321 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Матеріали справи містять листування з приводу того, що ОСОБА_3 державний університет заперечує законність знаходження нерухомого майна позивачки на земельній ділянці виділений для розміщення СОТ «Буревісник» (що вбачається також і з доводів представників сторін), а також обмежує її доступ до належного їй нерухомого майна.

Доводи прокурора про те, що земельна ділянка під будівництво бази відпочинку власником якої в подальшому стала ОСОБА_1 Городоцькому верстатобудівному виробничому обєднанню «Говер» не виділялась є слушними і підтверджуються відомостями наданими виконкомом ОСОБА_2 селищної ради вих. №2-12-264 від 03.12.2002, а також повідомленням архівних установ. Також матеріали справи не містять доказів введення у встановленому законом порядку в експлуатацію вищевказаного нерухомого майна.

Однак, враховуючи положення ст. 405 ЦК України, суд не може прийняти вказані доводи до уваги.

З інвентарної справи на нерухоме майно придбане ОСОБА_1 і розташоване на території СОТ «Буревісник» за адресою Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Курортна, 5 вбачається, що до 2004 року правовстановлюючі документи на будівлі і споруди придбані позивачкою були відсутні.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.03.2004 року виданого регіональним відділенням ФДМУ по Херсонській області вказаний орган в цілому оформив за собою право власності на базу відпочинку за адресою Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Курортна, 5, яка складається з будинків літ. «А», «Б», «В», «Г», «Ж», більярдної «Д», госп.будівлі «З». Форма власності загальнодержавна.

З витягу про реєстрацію права власності на вищевказану базу від 08.04.2004 вбачається, що вона на праві загальнодержавної власності в цілому зареєстрована за РВ ФДМУ в Херсонській області. Відомості про земельну ділянку у вказаних витягах відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є, зокрема, держава Україна.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ЦК України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до п. 1, 4, 5 Тимчасового положення про Фонд державного майна України затвердженого постановою Верховної ОСОБА_5 України від 07.07.1992 року (яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, Фонд державного майна України (Фонд) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна. Основними завданнями Фонду є, зокрема, здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств та здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності. Фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції від 23.07.2004), продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Відповідно до п. 1, 3 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №412 (в редакції від 17.12.2003), регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - відділення) є державним органом, який створюється Фондом державного майна (далі - Фонд) і йому підпорядковується. Відділення в межах повноважень, визначених Фондом, і повноважень, делегованих Верховною ОСОБА_5 Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською ОСОБА_5 народних депутатів, здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності. Основними завданнями відділення є, зокрема, організація та проведення приватизації майна, яке перебуває у державній власності, згідно з державною, республіканською (Республіки Крим) та місцевою програмою приватизації; здійснення повноважень власника щодо майна, яке приватизується, відповідно до прийнятих ним рішень.

Як вбачається з Договору купівлі-продажу від 29.06.2004 року посвідченого приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу ОСОБА_6 реєстровий №1995 регіональне відділення ФДМУ в Херсонській області продало, а ВАТ «Городоцьке верстатобудівне обєднання «Говер» купило обєкт групи Ж державної власності «База відпочинку» за адресою Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Курортна, 5, який складається з 6 будинків літ. «А», «Б», «В», «Г», «Ж», більярдної «Д», госп.будівлі «З». З витягів про реєстрацію права власності вбачається, що право власності на вказану базу зареєстроване за покупцем у встановленому законом порядку. Відомості про земельну ділянку у договорі чи витязі відсутні.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 07.09.2004 року посвідченого приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу ОСОБА_6 реєстровий №2656 ВАТ «Городоцьке верстатобудівне обєднання «Говер» продало, а ТОВ «Говер» купило базу відпочинку за адресою Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Курортна, 5, яка складається з 6 будинків літ. «А», «Б», «В», «Г», «Ж», більярдної «Д», госп.будівлі «З». З витягів про реєстрацію права власності від вбачається, що право власності на вказану базу зареєстроване за покупцем у встановленому законом порядку. Відомості про земельну ділянку у договорі чи витязі відсутні.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 29.12.2004 року посвідченого приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу ОСОБА_6 реєстровий №3881 ТОВ «Говер»продало, а ОСОБА_1 купила базу відпочинку за адресою Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Курортна, 5, яка складається з 6 будинків літ. «А», «Б», «В», «Г», «Ж», більярдної «Д», госп.будівлі «З». З витягів про реєстрацію права власності від вбачається, що право власності на вказану базу зареєстроване за покупцем у встановленому законом порядку. Відомості про земельну ділянку у договорі чи витязі відсутні.

На підставі викладених норм законодавства, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин слід дійти висновку, що продаючи обєкт приватизації Регіональне відділення Фонду Державного майна України в Херсонській області виступало не від свого імені, а від імені держави здійснюючи надані законом повноваження.

Таким чином, судом встановлено, що орган державної влади ФДМУ представляючи державу у вказаних правовідносинах і діючи від її імені, на землі державної власності оформив у державну власність нерухоме майно, а саме базу відпочинку, яку в подальшому продав ВАТ «Городоцьке верстатобудівне обєднання «Говер», воно продало ТОВ «Говер», а воно продало ОСОБА_1

На час продажу вищевказаної бази ФДМУ, власником вищевказаного нерухомого майна була держава і воно розташовувалось на землі власника держави.

Саме виходячи з цього фонд, оформлюючи право власності на базу відпочинку, не отримав згоди ОСОБА_3 державного університету.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України у вказаній справі №6-253цс16 за змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності обєкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей обєкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на обєкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці обєкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак обєкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

На підставі вказаного слід дійти висновку, що не дивлячись на те, що в договорах купівлі-продажу нічого не зазначено про земельну ділянку від держави до ВАТ «Говер» потім до ТОВ «Говер», а потім до ОСОБА_1 від власника держави перейшло право власності на земельну ділянку під будівлями і спорудами, а також необхідну для їх обслуговування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 18 постанови від 19.03.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», в редакції постанови №2 від 19.03.2010 року, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

На підставі вищевикладеного, слід дійти висновку про те, що разом з обєктами нерухомого майна, базою відпочинку розташованою за адресою Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Куротна, 5, а саме будівлями літ. «А», «Б», «В», «Г», «Ж», більярдною «Д», госп.будівлі «З» від держави право власності на земельні ділянки під ними та частину земельної ділянки необхідну для їх обслуговування на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України перейшло до ВАТ «Городоцький верстатобудівний завод «Говер», згідно вищевказаної правової позиції хоч і не було оформлене, від заводу перейшло до ТОВ «Говер» згідно вищевказаної правової позиції хоч і не було оформлене, від товариства перейшло до ОСОБА_1

Доводи представників ОСОБА_3 державного університету про те, що вилучення земельної ділянки державної власності можливе лише зі згоди Міністерства освіти і науки України є слушними, але не розповсюджуються на вказані правовідносини, оскільки в даному випадку мова йде не про вилучення земельної ділянки чи припинення права користування нею, а про перехід прав на її частину разом з обєктами нерухомого майна.

Суд ще раз констатує, що ОСОБА_3 державний університет має право на отримання земельної ділянки у постійне користування чи на іншому речовому праві, але таке користування має бути оформлене з дотриманням передбаченої законом процедури і дотриманням прав та інтересів інших осіб.

На підставі вищевикладеного слід дійти висновку про відсутність підстав у ОСОБА_2 селищної ради для затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_3 державному університету під розміщення спортивно-оздоровчого табору площею 5,1188 га із земель державної власності на території ради.

Відповідно до п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За таких обставин рішення ОСОБА_2 селищної ради № 106 від 24.10.2006 року, яким затверджено технічну документацію та надано ОСОБА_3 державному університету у постійне користування земельну ділянку площею 5,1188 га по вул. Курортна, 5 в смт. Лазурне під розміщення спортивно-оздоровчого табору «Буревісник» не може вважатися законним і має бути визнано недійсним.

Оскільки державний акт видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого акт видано.

Відповідно до частини першої статті 125, частини першої статті 126 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент прийняття селищною радою рішення) право постійного користування у ОСОБА_3 державного університету на земельну ділянку виникло з моменту отримання ним державного акта та його державної реєстрації.

Таким чином, оскільки зазначені норми встановлювали нерозривний зв'язок між виникненням права постійного користування на земельну ділянку з обов'язковим одержанням державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, то суд на підставі зазначених норм приходить до висновку про необхідність визнання недійсним і державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 322884 виданого ОСОБА_3 державному університету 14.11.2006 року ОСОБА_2 селищною радою на підставі недійсного рішення селищної ради.

Керуючись ст.ст. 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Скадовського району Херсонської області та ОСОБА_3 державного університету, третя особа: Міністерство освіти і науки України про визнання недійсним рішення та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою задовольнити.

Визнати недійсним рішення ОСОБА_2 селищної ради № 106 від 24.10.2006 року, яким затверджено технічну документацію та надано ОСОБА_3 державному університету у постійне користування земельну ділянку площею 5,1188 га по вул. Курортна, 5 в смт. Лазурне під розміщення спортивно-оздоровчого табору «Буревісник».

Визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 322884 виданий ОСОБА_3 державному університету 14.11.2006 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 02.11.2016 року.

Суддя О. Ю. Кустов