Ухвала суду № 62485085, 02.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/127/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1702/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Сибільової Л. О.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, подану через представника ОСОБА_4

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 березня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська"

про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати, трьох процентів річних і інфляційних втрат та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська" до ОСОБА_3

про розірвання договору оренди землі, стягнення збитків та орендної плати, -

в с т а н о в и л а :

14 січня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, в якому просила розірвати договір оренди землі від 04 січня 2009 року, укладений між нею та ТОВ "Агрофірма "Косівщинська", стягнути з відповідача на її користь заборгованість у розмірі 5273 грн. 93 коп., із яких заборгованість із орендної плати 4011 грн. 09 коп., 3 % річних 240 грн. 01 коп., інфляційне збільшення заборгованості 1022 грн. 83 коп. (т.1 а.с.86-90).

ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 Остаточно уточнивши позовні вимоги, Товариство просило суд розірвати договору оренди землі від 04 січня 2005 року, стягнути 27 226 грн. 52 коп. збитків та 2886 грн. виплаченої орендної плати за 2013 рік з урахуванням суми переплати.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03 березня 2015 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 травня 2016 року :

у звязку необґрунтованістю відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі від 04 січня 2005 року та стягнення 5273 грн. 93 коп. заборгованості з орендної плати, 3 % річних та інфляційного збільшення заборгованості ;

у звязку необґрунтованістю відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі від 04 січня 2005 року, стягнення 27 226 грн. 52 коп. заподіяних збитків та 2886 грн. виплаченої орендної плати за 2013 рік з урахуванням її переплати .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 травня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" про розірвання договору оренди землі, а справа в цій частині передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на те, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка бере участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування свого позову про розірвання договору оренди землі ОСОБА_3 посилалась на те, що згідно із державними актами на право приватної власності на земельні ділянки серії IV-СМ № 042831 та серії IV-СМ № 042825, їй на праві власності належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,44 га, що розташована на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області.

04 січня 2005 року між нею та ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" був укладений договір оренди вказаних вище земельних ділянок, який 14 вересня 2006 року зареєстрований у Сумському районному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" за № 040661302681, згідно із яким вона передала в оренду відповідачу земельну ділянку строком на 5 років зі сплатою орендної плати у розмірі 884 грн., що становить 1,5 % від грошової оцінки землі і яка вноситься до 30 числа останнього у звітному році місяця, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції ( ас.8).

01 січня 2009 року між сторонами був укладений Додатковий договір до договору оренди землі, яким змінений строк дії договору з 5 років на 10 років, та встановлений новий розмір орендної плати - 2167,50 грн. за рік ( ас.7).

Посилаючись на те, що ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" неналежним чином виконує умови договору, своєчасно не сплачує орендну плату за землю, а саме, не сплатило орендну плату за 2011 та 2012 роки; за названі роки орендна плата була сплачена лише у листопаді 2013 року, - позивачка просила позов задовольнити (т.1 а.с.86-90).

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що орендна плата за 2013 рік була виплачена позивачу своєчасно і у повному обсязі, орендна плата за 2011 і за 2012 роки була виплачена хоча і з порушеннями визначених договором строків, однак у повному обсязі з урахуванням інфляційних збитків та пені, а тому факт несвоєчасної сплати орендної плати за спірні періоди не може свідчити про систематичне невиконання стороною договору договірних зобовязань і не є підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди землі, висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги про протилежне не можна визнати обґрунтованими. При цьому виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_3 на підставі державних актів на право власності на землю серія ІV-СМ № 042825 та серія ІV-СМ № 042831 на праві власності належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,72 га кожна, а всього загальною площею 5,44 га, кадастрові номери 5924783800090030036 та 5924783800090030037, що розташовані на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області (т.1 а.с.11, 12).

04 січня 2005 року між ОСОБА_3 та ТОВ АФ "Косівщинська" був укладений договір оренди землі, відповідно до якого вказані земельні ділянки були надані товариству у строкове платне користування.

14 вересня 2006 договір оренди землі був зареєстрований у Сумському районному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за № 040661302681 (т.1 а.с.8-9).

Відповідно до п. 20 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі. Земельна ділянка була передана ОСОБА_3 та прийнята відповідачем в оренду згідно акту приймання - передачі від 15 вересня 2006 року (т.1 а.с.9 зворот).

Укладеним сторонами Договором оренди землі передбачено, зокрема, наступне :

- договір укладено на 5 років ( п.8) ;

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 29466,74 грн. (п. 5 договору);

- орендна плата вноситься орендарем у натуральній формі (п. 9);

- за користування земельною ділянкою відповідач зобовязується вносити орендну плату у грошовій формі розміром 884 грн., що становить 1,5% від нормативної грошової оцінки земельного паю (п.10);

- обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.11 договору) ;

- орендна плата вноситься до 30 числа останнього у звітному році місяця (п.12 договору);

- розмір орендної плати переглядається один раз у два роки, зокрема, в разі змін розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції (п.14);

- у разі несплати орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня в розмірі 0,01% від невиплаченої суми за кожен день прострочення (п.14а);

- орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (п.28);

- дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною договірних зобов'язань,… а також з інших підстав, визначених законом (п.36).

01 січня 2009 року між ОСОБА_3 та ТОВ АФ "Косівщинська" був укладений додатковий договір до договору оренди землі, який 08 жовтня 2010 року за №041061301096 був зареєстрований у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру".

Додатковим договором сторони домовились про :

- заміну п. 5 договору оренди землі та викладення його у наступній редакції: "нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 72250,28 грн."

- зміну строку дії договору оренди землі з 5 років до 10 років, а саме, зміну п. 8 договору оренди землі та виклали його у наступній редакції : "договір укладено на 10 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою…"

- зміну п. 9 договору оренди землі та викладення його у наступній редакції : "орендна плата вноситься орендарем у формі натуральній в розмірі 2167,50 грн. за рік, що становить 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної частки (паю) (а.с.7).

З видаткових касових ордерів від 28 листопада 2013 року вбачається, що 28 листопада 2013 року позивачці ОСОБА_3 було виплачено 6851,56 грн. орендної плати за 2011, 2012 і 2013 роки (а.с.36, 37).

Договір оренди землі, про розірвання якого у даній справі заявлений позов, 14 вересня 2016 року припинився у звязку з закінченням строку оренди (10 років) .

В даний час набрало чинності ухвалене у даній справі рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення орендної плати (з визначенням її розміру із застосуванням індексів інфляції), сум, визначених відповідно до ст. 625 ЦК, а також передбаченої договором оренди пені в розмірі 0,01% від невиплаченої суми за кожен день прострочення. При цьому було встановлено, що в цій частині позов не підлягав задоволенню, оскільки ще до звернення позивачки у 2015 році з позовом до суду про розірвання договору оренди землі відповідач у 2013 році у повному обсязі виплатив позивачці належні їй суми орендної плати.

Переглядаючи законність постановленого у справі рішення у частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення названого позову, висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а доводи апеляційних скарг про протилежне не можна визнати обґрунтованими. При цьому виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 526, ч.1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629, ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом і пріоритетним перед іншими законами у застосуванні щодо спірних правовідносин, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як встановлено ст.ст. 15, 21 вказаного Закону, однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата на землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частина 1 ст. 27 Закону передбачає, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 30, 32 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 36 цього Закону, у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом "д" ст. 141 ЗК України як підстава для припинення права користування земельною ділянкою передбачена систематична несплата орендної плати.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та наведені норми матеріального права і умови договору, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди землі.

З матеріалів справи вбачається і цього не спростовує позивачка, що орендна плата за 2013 рік була їй виплачена своєчасно і у повному обсязі. Орендна плата за 2011 і за 2012 роки хоча й несвоєчасно, але виплачена позивачці у повному обсязі 28 листопада 2013 року. Вказана обставина дає підстави для висновку про несвоєчасність виплати, а не про систематичну несплату орендної плати, про що йдеться у п. "д" ст. 141 ЗК України.

Слід зазначити, що названі обставини свідчать про неналежне виконання у певний період відповідачем взятих на себе зобовязань за договором (тобто виконання з порушенням строків), проте, такі порушення з боку відповідача не дають підстав для кваліфікації його поведінки як невиконання взятих на себе зобовязань за договором, про що зазначається у ст.ст. 30, 32 Закону України "Про оренду землі" .

Звертає на себе увагу й та обставина, що на день звернення до суду з позовом права позивачки були відновлені.

Не можна визнати обґрунтованими і доводи апеляційної скарги про те, що ухвалене у справі рішення не відповідає правовим висновкам, зробленим у постанові Верховного Суду України № 6-146цс12 від 12 грудня 2012 року. При цьому слід зазначити наступне.

Зі змісту постанови Верховного Суду України № 6-146цс12 вбачається, що відмовляючи у задоволенні вимог про розірвання договору оренди землі, апеляційний суд виходив з того, що лише та обставина, що орендар затримав виплату орендної плати за 2010 рік на 17 днів не є підставою для розірвання договору оренди землі, оскільки не свідчить про систематичне порушення умов договору в частині несплати орендної плати.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції й залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених ст. ст. 24 і 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, зокрема і в разі несвоєчасного внесення орендної плати (ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі"). При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що названі положення закону, які регулюють дані правовідносини, не містять вимоги щодо систематичного порушення умов договору в частині несплати орендної плати.

Проте, скасовуючи ухвалу суду касаційної інстанції та передаючи справу на новий касаційний розгляд, Верховний Суд України у своїй постанові від 12 грудня 2012 року зазначив, що аналіз ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України дає підстави для висновку, що у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції залишив поза увагою положення п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та дійшов помилкового висновку про те, що ці положення закону не вимагають систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди.

Таким чином вбачається, що Верховний Суд України у своїй постанові № 6-146цс12 від 12 грудня 2012 року виходив з того, що аналіз вищеназваних норм права дає підстави для висновку про те, що розірвання договору оренди землі можливе лише у випадку систематичної несплати орендної плати.

В той же час позивачка як на підставу для розірвання договору посилається на несвоєчасну сплату орендної плати (затримку) і вважає, що це є підставою для розірвання договору оренди. При цьому посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові № 6-146цс12 від 12 грудня 2012 року, і тлумачить зміст названої постанови таким чином, що підставою для розірвання спірного договору оренди є не систематична несплата орендної плати, а затримка у виплаті орендної плати. Такі твердження позивачки колегія суддів вважає помилковими.

Названі вище норми права та правова позиція Верховного Суду України у постанові № 6-146цс12 повязують підставу розірвання договору оренди землі лише з систематичною несплатою орендної плати, а не з затримкою її виплати.

На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність факту систематичного невиконання відповідачем договірних зобовязань, який міг би бути підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди.

З боку відповідача мала місце лише затримка у виплаті орендної плати, яку не можна вважати "систематичною несплатою орендної плати", про що йдеться у п."д" ст. 141 ЗК України.

За таких обставин в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану через представника ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 березня 2016 року в частині позову ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий

Судді