Рішення № 6248183, 23.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 16/30923.06.09 За позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1 ДоТовариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»

Про стягнення 21500,00 грн. Суддя Ярмак О.М.

Представники: Від позивачаОСОБА_1 Від відповідачаКалинюк Ю.Ю. Обставини справи : Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 20062,15 грн. заборгованості, з яких 18151,28 грн. основного боргу за договором оренди приміщення від 01.03.08р. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1697,97 грн. пені, 212,9 грн. 3 відсотків річних. А також матеріальної компенсації моральної шкоди в сумі 1437,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач свої зобовязання за договором оренди приміщення від 01.03.08р. не виконував належним чином.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду на те, що з червня 2008 року позивач не виставляв відповідачу рахунки на сплату орендної плати, оренда приміщення відповідача із 16.05.08р. не підтверджена первинними документами, а послуги з оренди фактично не надавалися.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, в с т а н о в и в:

01 березня 2008 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди приміщення, за яким позивач надає, а відповідач приймає в строкове платне володіння та користування приміщення площею 20 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Дія даного договору припиняється у разі закінчення строку орендного користування, ліквідації (смерті) позивача або ліквідації відповідача, загибелі (знищення) чи продажу обєкта оренди, банкрутства будь-якої із сторін, дострокового розірвання договору за згодою обох сторін або на вимогу однієї з сторін у порядку, передбаченому даним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору сторони склали акт прийому-передачі приміщення від 01 березня 2008 року.

Згідно з п. п. 4.1., 4.3. договору розмір орендної плати складає 1600, 00 грн. та вноситься в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 числа місяця що йде наступним за місяцем, за який проводиться оплата.

Відповідно до п.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, зміст якої кореспондується зі ст.ст.526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценті] річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача за договором оренди за період з 06.06.08р. по 13.04.09р. з урахуванням індексу інфляції становить 18151,28 грн. та 3% річних в сумі 212,90 грн.

Доказів здійснення оплати суми 18151,28 грн. та 3% річних в сумі 212,90 грн, в тому числі в установлені договором строки, суду не надано.

Свого контрозрахунку суми позову відповідач не надав. Стверджувань позивача не спростував.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 18151,28 грн. та 3% річних в сумі 212,90 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом не задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1697,97 грн., оскільки договором оренди приміщення від 01.03.08р. не передбачено стягнення пені.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 1437,85 грн. завданої моральної шкоди.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.(ч.2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом не приймається до уваги твердження позивача про те, що у зв'язку протиправною поведінкою проти позивача з боку відповідача, невиконання ним умов та своїх обов'язків за договором оренди приміщення від 01 березня 2008 року, було порушено права позивача та спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях

Позивач не довів яким саме чином відповідачем було спричинено моральну шкоду та зв'язок між заборгованістю відповідача та душевними стражданнями позивача.

Згідно зі статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обовязок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку це стосувалося позивача, який мав довести суду наявність втрат немайнового характеру, що настали у звязку з приниженням його ділової репутації, наявність шкоди, протиправної поведінки (дії чи бездіяльності ) її заподіювача, причинного звязку між протиправною поведінкою та шкодою.

Таким чином, в порушення статей 33, 34 ГПК України позивач не надав суду належних доказів в підтвердження умов, що підлягають обовязковому зясуванню при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, тому суд вважає вимогу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі Холдинг»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; код 32827667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНД-Груп»(01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10-А; 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 33А; код 34795962) з яких 18151 (вісімнадцять тисяч сто пятдесят одна) грн. 28 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 212 (двісті дванадцять) 90 коп. - 3 відсотки річних, 183 (сто вісімдесят три) грн. 63 коп. державного мита та 100 (сто) грн. 78 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

2. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя О.М. Ярмак