Рішення № 62477058, 01.11.2016, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/728/16-ц

Провадження № 2/352/704/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Пилипів М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач 23.05.2016 р. звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заявлений позов обґрунтовував тим, що 30.04.2007 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено договір № IFXRRX07630450, згідно якого банк надав відповідачу кредит у сумі 424,80 грн. на строк до 30.10.2007 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості. Договір між сторонами укладено у порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, та зобовязався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, а також оплачувати інші платежі, передбачені договором. У звязку з невиконанням відповідачем зобовязань за кредитним договором станом на 26.04.2016 р. утворилась заборгованість у сумі 25337,35 грн., що складається з 424,80 грн. заборгованості за кредитом, 6797,79 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 52,05 грн. комісії за користування кредитом, 16379,98 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1182,73 грн. штрафу (процентна складова) та судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не зявився, у поданій суду заяві просив справу розглянути в його відсутності, позов підтримав і просив його задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач, місце реєстрації якого невідоме, викликався до суду через оголошення в газеті «Галичина» від 27.08.2016 р., у судове засідання не зявився, не повідомив суду про причини неявки, у звязку з чим суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що 30.04.2007 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено договір № IFXRRX07630450, згідно якого банк надав відповідачу кредит у сумі 424,80 грн. на строк до 30.10.2007 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості. Договір між сторонами укладено у порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, та зобовязався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, а також оплачувати інші платежі, передбачені договором (а.с.7-16).

У звязку з невиконанням відповідачем зобовязань за кредитним договором позивач заявив до стягнення заборгованість у сумі 25337,35 грн. станом на 26.04.2016 р., що складається з 424,80 грн. заборгованості за кредитом, 6797,79 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 52,05 грн. комісії за користування кредитом, 16379,98 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 500 грн. штрафу фіксована частина та 1243,38 грн. штрафу процентна складова згідно п.5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка», згідно наданого позивачем розрахунком (а.с.6).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.п. 3.2.2, 3.2.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» відповідач зобовязався погашати кредит в порядку та строки відповідно до заяви та сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до заяви та п.п.4.1, 4.2 вказаних Умов.

Згідно п.4.1 вказаних Умов за користування кредитом у період з дати укладання договору до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному у тарифах та заяві.

Згідно п.4.2 вказаних Умов при порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредиту, передбачених заявою та п.п.3.2.2, 3.2.3 Умов він сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від розміру, зазначеному у тарифах та заяві. Відповідно до п.4.4 Умов відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості на кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом 360 днів у році.

Згідно п.4.7 Умов при непогашенні кредиту у строки, встановлені у заяві та п.п.3.2.2, 3.2.3, заборгованість у частині непогашеної суми кредиту вважається простроченою; на залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п.4.2 Умов з дати виникнення простроченої заборгованості.

З огляду на викладене суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 6797,79 грн. за ставкою 182 % річних, що становить 15,17 % місячних або 0,506 % в день.

Виходячи з розміру відсотків, вказаних у заяві позичальника, 1 % в місяць, що складає 12 % річних, подвійний розмір відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту становить 2 % місячних або 24 % річних або 0,067 % в день.

З урахуванням того, що строк прострочення згідно наданого банком розрахунку становить 2773 дні, розмір простроченої заборгованості 424,80 грн., розмір % ставки в день 0,067 %, сума заборгованості по відсотках складає 776,44 грн. (424,80 х 0,067 % = 0,28 х 2773).

Відповідно до вимог ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з вимогами ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.09.2014 р. у справі № 6-100цс14, яка згідно з вимогою ч.1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, за правилами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання, не може перевищувати одного року; виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст.253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Частиною третьою ст.551 ЦК України, зокрема, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої ст.10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

З урахуванням того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не дає можливості суду визначити розмір пені у межах річного строку, що передує зверненню до суду з позовом (пеня визначена станом на 22.09.2008 р. та на 26.04.2016 р. а.с.6), з огляду на те, що заявлений позивачем розмір пені у 16379,98 грн. значно перевищує розмір збитків, що складає лише 1253,29 грн. (424,80 грн. по кредиту + 776,44 грн. по відсотках + 52,05 грн. комісії), суд вважає можливим зменшити розмір пені без відповідної заяви відповідача до 1000 грн.

Щодо стягнення штрафу суд зазначає, що п.5.1 Умов передбачено сплату позичальником у випадку порушення будь-якого із зобовязань, передбачених заявою та п.п.3.2.2 (погашати кредит в порядку та строки відповідно до заяви), п.п.3.2.3 даних Умов (сплатити відсотки за користування кредитом), пені у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочки платежу. При цьому п.5.3 Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника на основі закону невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Саме така правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 21.10.2015 р. у справі № 6-2003цс15. З урахуванням вказаної правової позиції суд вважає, що у вимозі про стягнення з відповідача штрафу слід відмовити.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. З відповідача слід стягнути на користь позивача 1253,29 грн. основного боргу, що складається з 424,80 грн. заборгованості за кредитом, 776,44 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 52,05 грн. комісії за користування кредитом, 1000 грн. пені та 1378 грн. судових витрат.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 526, 549, 551 ч.3, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 213-215, 226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, 2253 (дві тисячі двісті пятдесят три) грн. 29 коп. заборгованості за кредитним договором, що складається з 424,80 грн. заборгованості за кредитом, 776,44 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 52,05 грн. комісії за користування кредитом, 1000 грн. пені, та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судових витрат, а всього 3631 (три тисячі шістсот тридцять одну) грн. 29 коп.

У решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Тисменицьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча М.М.Хоминець