Постанова № 62476597, 04.11.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/12159/16-п Провадження №33/773/391/16 Суддя в 1 інстанції: Ющук О.С. Категорія:ст.ст 124, 122-4 КУпАП Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2016 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області Клок О.М., з участю скаржника ОСОБА_2, правопорушника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 на постанову судді Луцького міськрайонного суду від 28 вересня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст.ст. 124, 1224 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою суду ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124. 122-4 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення згідно вимог ст.36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 11 серпня 2016 року, о 12.00 год., керуючи транспортним засобом «BMW», д.н.з. НОМЕР_1, по пр.Волі в м.Луцьку, під час руху не був уважний не стежив за дорожньою обстановкою, на нерегульованому перехресті повертаючи ліворуч не надав дорогу велосипедисту ОСОБА_2, яка рухалася в зустрічному напрямку та допустив зіткнення з нею, внаслідок чого велосипедист отримала тілесні ушкодження, після чого залишив місце ДТП до якого був причетний, не повідомивши працівників поліції. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 2.3(б), 2.10(а), 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, потерпіла ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказує на те, що накладене судом стягнення не відповідає характеру і тяжкості вчинених ОСОБА_3 правопорушень. Посилається на неврахування судом того, правопорушник не вжив заходів для мінімалізації заподіяної шкоди та усунення наслідків, не розкаявся, залишив місце пригоди. Просить скасувати постанову судді першої інстанції частині накладеного стягнення як незаконну та необґрунтовану та призначити, як можна зрозуміти зі змісту скарги, суворіше стягнення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення скаржника, яка повністю підтримала апеляційну скаргу, правопорушника, який заперечив доводи скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, суддя приходить до наступного висновку.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_3 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, за обставин вказаних у постанові, ґрунтується на досліджених судом доказах та в апеляції не оспорюється.

Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП є вірною.

При накладенні адміністративного стягнення, суддя врахував фактичні обставини справи, дані про особу правопорушника, який згідно матеріалів вперше притягається до адміністративної відповідальності, зокрема і пом'якшуючу обставину - щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин, а тому правильно прийшов до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_3 стягнення саме у виді штрафу в безальтернативному розмірі, передбачено ст.124 КУпАП.

При цьому суддя першої інстанції обґрунтовано не застосував стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки дане стягнення, відповідно до вимог ст.30 КУпАП, застосовується за грубе, повторне чи систематичне порушення порядку користування цим правом.

Твердження апелянта про те, що водій залишив місце пригоди, не може в даному випадку братись до уваги як характеризуюча обставина, оскільки дане діяння повністю охоплюються диспозицією ст.122-4 КУпАП, за якою порушника також визнано винним.

Звертає апеляційний суд увагу і на той факт, що правопорушник в добровільному порядку сплатив як штраф, так і судовий збір.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а накладене на ОСОБА_3 стягнення відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП.

Тому суддя підстав для скасування постанови суду та застосування більш суворого стягнення, про що просить скаржник в своїй апеляційній скарзі, не знаходить.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду від 28 вересня 2016 щодо ОСОБА_3 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Волинської області О.М.Клок