Ухвала суду № 62476592, 02.11.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/907/15-к Провадження №11-кп/773/437/16 Головуючий у 1 інстанції:Ковальчук В.О. Категорія: ч.3 ст.149 КК УкраїниДоповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Гапончука В.В.,

суддів Філюка П.Т., Свистун О.В.,

з участю

секретаря Лінік Т.В.,

прокурора Жирицького Р.М.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду від 17 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2.,проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючий монтажником, не одружений, не судимий;

засуджений за ч.3 ст.149 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 5 років.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено попередній тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 постановлено рахувати з часу його затримання, а самез 29 березня 2015 року.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м. Київ, проживає ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянка України, українка, ІНФОРМАЦІЯ_4, працююча, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, раніше судима:

- 10 червня 2015 року вироком Ківерцівського районного суду Волинської області за ч.2 ст.301 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 1 рік, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

засуджена за ч.3 ст.149 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 5 років.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено у виді домашнього арешту.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з моменту її затримання.

Даний вирок та вирок відносно ОСОБА_1 від10 червня 2015 року Ківерцівського районного суду Волинської області за ч.2 ст.301 КК України, яким призначено покарання у виді позбавлення волі на 1 рік та із застосуванням ст.ст.75,76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, постановлено виконувати самостійно.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнані винними і засуджені за те, що в другій декаді березня 2015 року ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вступила в попередню змову з ОСОБА_4, з яким тимчасово спільно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, з метою продати іншим особам свою малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8,за грошову винагороду в розмірі 20 000 доларів США.

Реалізовуючи свій злочинний намір, 24 березня 2015 року, ОСОБА_4, за попередньою змовою з ОСОБА_1 та за її вказівкою, в підтвердження укладання усної угоди про продаж дитини, зателефонував до ОСОБА_6, та запропонував передати їм частину обумовленої суми грошових коштів, в якості завдатку.

В вечірній час зазначеного дня, в приміщенні кафе "Володимир", що в буд.№8 по вул.17 Вересня в м.Ківерці Волинської області, ОСОБА_6 на вимогу ОСОБА_4,передала грошові кошти в сумі 1000 гривень ОСОБА_1, яка власноруч написала розписку про їх отримання та зобовязалась відрахувати цю суму від суми 20 000 доларів США за продаж малолітньої дитини.

В подальшому, ОСОБА_6, усвідомлюючи готування до вчинення торгівлі малолітньої дитини, добровільно повідомила про це правоохоронні органи, а також разом із ОСОБА_7 добровільно надали згоду на участь в контролі за вчиненням даного злочину, згідно із ст. 271 КПК України.

Біля 14-ої години 10 хвилин 29 березня 2015 року, ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_4, реалізовуючи свій злочинний умисел, привели для продажу малолітню дочку ОСОБА_5 в приміщення кафе "Володимир", що в буд.№8 по вул.17 Вересня в м.Ківерці Волинської області, де обоє, вчинили торгівлю людьми щодо малолітньої особи, при цьому, ОСОБА_1, передала ОСОБА_6 та ОСОБА_7 свою малолітню дочку ОСОБА_5, а ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_1, повернувшись до неї додому за свідоцтво про народження малолітньої ОСОБА_5, серії І-ЕГ №154149, та принісши документ, відав ОСОБА_1, яка передала цей документ ОСОБА_6.

Окрім того, ОСОБА_7, за вказівкою ОСОБА_1,за купівлю малолітньої ОСОБА_5, передав ОСОБА_4 обумовлену суму грошових коштів (імітаційні засоби) у розмірі 20 000 доларів США,що станом на 29 березня 2015 року, згідно офіційного курсу Національного Банку України становило загальну суму 470 260 гривень 48 копійок, та після того, як ОСОБА_6,ОСОБА_7 разом з малолітньою ОСОБА_5 залишили приміщення кафе, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були затримані працівниками міліції.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, просить вирок суду щодо неї змінити, помякшити призначене обвинуваченій покарання, обравши покарання не повязане з позбавленням волі, застосувавши ст.ст.75, 79 КК України. Посилається на те, що призначене покарання є надто суворим, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу ОСОБА_1 Судом не враховано, що обвинувачена вину у вчиненому визнала повністю, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, не намагалась применшити свою вину або перекласти на когось іншого, має постійне місце проживання, влаштувалась на роботу, має на утриманні малолітню доньку, злочин вчинила в молодому віці внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин та майнового стану, тяжких наслідків від скоєного не настало. За таких обставин вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть оскаржуваного вироку та доводи апеляційних скарг, обвинувачену та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який апеляційну скаргу заперечив, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочину при зазначених у вироку обставинах ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку і вірно кваліфікував її дії за ч. 3 ст. 149 КК України, що не оспорюється в апеляційній скарзі захисником.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, покарання винній особі має бути призначено у межах санкції закону, за яким її визнано винною, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу, із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що помякшують і обтяжують покарання. При цьому, призначене покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_1 покарання ці вимоги закону судом в дотримані не в повній мірі

Так при призначені покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, дані про її особу, визнання вини, щире каяття, молодий вік, наявність кількох помякшуючих обставин, щоістотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і свідчать про її бажання стати на шлях виправлення, відсутність обтяжуючих обставин покарання, що вчинення злочину відбувалось під контролем працівників правоохоронних органів та тяжких наслідків від скоєного не настало, та вірно прийшов до обґрунтованого висновку щодо призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою вона засуджена без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

До обставин, які помякшують покарання ОСОБА_1, суд вірно відніс активне сприяння в розкритті злочину, перебування на утриманні малолітньої дитини, перебування в стані вагітності, збіг незадовільних обставин майнового стану та житлових умов проживання.

Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Разом з тим, у суді апеляційної інстанції встановлено, що на утриманні обвинуваченої ОСОБА_1 перебуває одна малолітня дитина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_9, яку вона виховує. На час розгляду провадження в суді першої інстанції обвинувачена перебувала в стані вагітності.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 КК України у разі призначення покарання у видіобмеження волі або позбавленняволі жінкам, які мають дітей віком до 7 (семи) років крім засуджених до позбавлення волі на строк більше пяти років за тяжкі та особливо тяжкі, а також за корупційні злочини суд може звільнити таких засуджених від відбування покарання з встановленням іспитового строку до досягнення дитиною семирічного віку.

Враховуючи встановлені обставини у кримінальному провадженні, дані, які характеризують особу обвинуваченої, той факт, що ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину, апеляційний суд вважає, що її слід звільнити від відбування покарання за вказаним вироком на підставі ст. 79 КК України з покладенням на неї обовязків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

На підставі наведеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2015 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінити.

На підставі ч. 1 ст. 79 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі з іспитовим строком до досягнення дитиною ОСОБА_8 (06.03.2016 р.н.) пятирічного віку, а саме до 06.03.2021 року.

На підставі ст. 76 КПК України на ОСОБА_1 покласти обовязки:

- не виїжджати без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції з постійного місця проживання;

- повідомляти ці органи про зміну місця проживання чи роботи.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ всіма учасниками судового розгляду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Дата набрання законної сили 02.11.2016р.

Суддя В.В. Гапончук

секретар с/з ОСОБА_9