Ухвала суду № 62475613, 01.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/3150/16 Головуючий у 1 інстанції: Петягін В.В.

Провадження № 22-ц/778/4219/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01» листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 серпня 2016 року по справі за позовом Фонду державного майна України до Бердянського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, третя особа - ОСОБА_3, про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2016 року Фонд державного майна України звернувся до суду з позовом до Бердянського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, третя особа - ОСОБА_3, про зняття арешту з майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.12.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25.03.2014 року, у справі № 801/12407/2012 позов Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду до ОСОБА_3 про витребування у ОСОБА_3 1894/3000 частин гуртожитку, що знаходиться на вул. Піонерській, 59 у м.Бердянську, та передачу зазначених частин гуртожитку у власність держави в особі Фонду, задоволено.

Актом державного виконавця відділу ДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 від 18.06.2014, ВП 43085382, вищезазначене майно передане Фонду державного майна України.

Разом з цим, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровані 6 обтяжень (арештів нерухомого майна) щодо 1894/3000 частин гуртожитку, що знаходиться на вул.Піонерській, 59 у м.Бердянську за номерами: №№ 8140692, 8828366, 8885697, 9067518, 9575441, 9748024.

Накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обмежує права держави в особі Фонду як власника майна 1894/3000 частин гуртожитку, що знаходиться на вул. Піонерській, 59, щодо вільного розпорядження майном: унеможливлює проведення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області роботи (за дорученням Фонду) з реєстрації права державної власності на вищезазначений об'єкт.

На підставі зазначеного просив зняти арешти з нерухомого майна - 1894/3000 частин гуртожитку, що знаходиться на вул. Піонерській, 59 у ОСОБА_5, зареєстровані в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за номерами: 8140692, 8828366, 8885697, 9067518, 9575441, 9748024, а саме:

- арешт нерухомого майна, зареєстрований за № 8140692, накладений згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АМ 639516, винесеною старшим державним виконавцем відділу ДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6 31.10.2008;

- арешт нерухомого майна, зареєстрований за № 8828366, накладений згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АМ 671554, винесеною державним виконавцем відділу ДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_7 23.06.2009;

- арешт нерухомого майна, зареєстрований за № 8885697, накладений згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження 21615, винесеною головним державним виконавцем відділу ДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 14.07.2009;

- арешт нерухомого майна, зареєстрований за № 9067518. накладений згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження 28702, винесеною старшим державним виконавцем відділу ДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_9 10.09.2009;

- арешт нерухомого майна, зареєстрований за № 9575441, накладений згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження 17702955, винесеною державним виконавцем відділу ДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_10 27.02.2010;

- арешт нерухомого майна, зареєстрований за № 9748024, накладений згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження 18728651, винесеною старшим державним виконавцем відділу ДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_10 16.04.2010.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Фонд державного майна України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове ріш5ення про задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача..

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.12.2013 у справі № 801/12407/2012 за позовом Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду до ОСОБА_3 про витребування у ОСОБА_3 1894/3000 частин гуртожитку, що знаходиться на вул. Піонерській, 59 у ОСОБА_5, та передачу зазначених частин гуртожитку у власність держави в особі Фонду, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25.03.2014 року, позов Бердянського міжрайонного прокурора задоволено, витребувано у ОСОБА_3 1894/3000 частин гуртожитку, що знаходиться на вул. Піонерській, 59, а саме 1894/3000 частин (63,13%) гуртожитку (а.с.17-21).

За змістом ОСОБА_9 державного виконавця відділу ДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 від 18.06.2014 року ВП 43085382, вищезазначене майно передане Фонду державного майна України (а.с.22-23).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровані 6 обтяжень (арештів нерухомого майна) щодо 1894/3000 частин гуртожитку, що знаходиться на вул.Піонерській, 59 у м.Бердянську за номерами: №№ 8140692, 8828366, 8885697, 9067518, 9575441, 9748024 (а.с.13-16,58-60,62,65,71).

Як вбачається з матеріалів справи, державними виконавцями Відділу ДВС Бердянського міськрайонного управління винесені постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2010р., 27.02.2010р., 10.09.2009р.,14,07.2009р. щодо примусового виконання рішень судів про стягнення з ОСОБА_3 сум боргу на користь Запорізької обласний кредитної спілки «Довіра», ЗАТ «ОСОБА_5 підприємство теплових мереж» та ОСОБА_11 (а.с.61,63,66,69).

Згідно з постановами державних виконавців Відділу ДВС Бердянського міськрайонного управління від 23.06.2000 року та 31.10.2008 року накладений арешт на все майно ОСОБА_3В щодо примусового виконання рішень судів про стягнення з ОСОБА_3: на користь ОСОБА_12 суми 1700,0 грн., а також на користь ОСОБА_13М, аліментів на утримання дитини.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З розяснень, наданих в пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року № 5, вбачається, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею З0 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка на думку позивача порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими позовними вимогами.

Юридична заінтересованість позивача процесуально зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що даний відповідач має відповідати за заявленим позовом.

Судом правильно встановлено, що на підставі зазначених вище постанов державний виконавець лише поклав арешт на майно ОСОБА_3 з метою задоволення майнових інтересів інших осіб щодо примусового виконання судових рішень.

При цьому дані постанови винесені державним виконавцем до виникнення обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду про те, що державний виконавець Відділу ДВС не порушував своїми діями інтереси позивача, а тому не є належним відповідачем у справі.

Довід апеляційної скарги про те, що Запорізька обласна кредитна спілка «Довіра», ЗАТ «ОСОБА_5 підприємство теплових мереж», ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13М, відповідно до вимог ст.35 ЦПК України повинні бути залучені судом в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору колегія суддів вважає неприйнятним з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником за усіма виконавчими провадженнями, по яких на спірне майно державними виконавцями накладався арешт, є ОСОБА_3, а особами, в інтересах яких накладено арешт на майно - Запорізька обласна кредитна спілка «Довіра», ЗАТ «ОСОБА_5 підприємство теплових мереж», ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13М, (а.с.61,63,66,69).

Як вбачається зі змісту ст. ст. 33, 36, 119 ЦПК України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 33 ЦПК України.

Якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК).

Разом із цим відповідно до змісту ст. ст. 11 та 33 ЦПК України суд розглядає справи лише в межах заявлених вимог і не може самостійно, без клопотання позивача, замінювати первинного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучати до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-204цс14.

Як вбачається з матеріалів справи (журналу судового засідання від 05.08.2016 року та змісту судового рішення від 05 серпня 2016 року (а.с.83-84)) позивачу в порядку ст.10 ЦПК України вирішити питання про залучення в якості відповідачів ОСОБА_3 та осіб, в інтересах яких на спірне майно державною виконавчою службою накладався арешт, проте представник позивача вважав недоцільним залучати зазначених осіб в якості відповідачів.

Проте колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що той факт, що позивач не заявив у порядку ст.33 ЦПК України клопотання про заміну відповідача не позбавляє позивача на загальних підставах звернутись до суду з позовом у тому числі до належного відповідача.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин колегія вважає, що ухвалене в справі судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фонду державного майна України відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 серпня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: