Вирок № 62474818, 31.10.2016, Перечинський районний суд Закарпатської області

йСправа № 304/794/16-к Провадження № 1-кп/304/96/2016

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2016 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Амаровича В. П.,

при секретарях ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №42015070130000012 від 11 листопада 2015 року по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, без постійного місця проживання, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, тимчасово не працюючого, раніше судимого:

- вироком Перечинського районного суду від 04 березня 1993 року за ст. 102 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 46-1 КК України виконання покарання відстрочено на один рік;

- вироком Перечинського районного суду від 17 серпня 1993 року за ст. 140 ч. 3 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 43 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 04 березня 1993 року та остаточно призначено 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- вироком Перечинського районного суду від 25 січня 2000 року за ст. 206 ч. 1 КК України до 5 (пяти) місяців позбавлення волі;

- вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2002 року за ст. ст. 395, 70 КК України до 3 (трьох) місяців арешту;

- вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2003 року за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 (трьох) років 2 (два) місяців позбавлення волі;

- вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 10 липня 2006 року за ст. 162 ч. 1, ст. 129 ч. 1, 70 КК України до 2 (двох) років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки;

- вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2007 року за ст. 187 ч. 1 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Перечинського районного суду від 10 липня 2006 року і остаточно призначено 3 (три) роки 2 (два) місяці позбавлення волі;

- вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2008 року за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України до 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за вироком Перечинського районного суду від 21 грудня 2007 року остаточно призначено 3 (три) роки 2 (два) місяці позбавлення волі;

- вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2012 року за ст. 190 ч. 2 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 11 липня 2012 року вказаний вирок скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд, запобіжний захід змінено із взяття під-варту на заставу в розмірі 850 грн.;

- вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 31 липня 2012 року за ст. 190 ч. 2 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки;

- вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2012 року за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Перечинського районного суду від 31 липня 2012 року виконувати самостійно;

- вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 09 квітня 2013 року за ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України на підставі ст. 70 ч. ч. 1, 4 цього Кодексу до 3 (трьох) років і 5 (пять) місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Перечинського районного суду від 31 липня 2012 року і остаточно призначено 3 (три) роки і 6 (шість) місяців позбавлення волі. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 серпня 2015 року замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на строк 2 місяці 13 днів більш мяким покаранням у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт, але не більше як чотири години на день у вільний від роботи чи навчання час;

- вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 травня 2016 року за ст. 185 ч. ч. 2, 3, ст. 389 ч. 2 КК України на підставі ст. ст. 70 ч. 1, 71 цього Кодексу до 4 (чотирьох) років 10 (десяти) днів позбавлення волі. У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України виправдано;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

з участю сторін кримінального провадження:

обвинувачів прокурорів Когут О.В., Стефанцова А.М., Левкулича В.І., Купаря І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В :

У період з 00.00 год. по 02.00 год. 11 листопада 2015 року обвинувачений ОСОБА_3, умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, проник до цеху № 4 ТОВ «Перечинський Стеатит», що знаходиться за адресою: м. Перечин, пл. 50 років Жовтня, №4/52 Закарпатської області та належить ОСОБА_5, звідки викрав мідну обмотку з електродвигунів та зварювального апарату, загальна вага якої складає 34 кг, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 3060 грн. з розрахунку, що вартість 1 кг міді згідно довідки «ПП Ужгород метал» станом на 11 листопада 2015 року складає 90 грн.

Крім цього, на початку листопада 2015 року у невстановлений органом досудового розслідування точний час обвинувачений ОСОБА_3 умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом взлому навісного замка проник до підсобного приміщення, яке розташоване у м. Перечин, вул. Червоноармійська, № 59 Закарпатської області та належить ОСОБА_6, звідки викрав бензомоторну пилу марки «Байкал», вартість якої згідно висновку товарознавчої експертизи №11/363 від 31 травня 2016 року складає 1568 грн., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім цього, у період з 06 по 09 січня 2016 року у невстановлений органом досудового розслідування точний час обвинувачений ОСОБА_3 умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом взлому вхідних дверей проник до стоматологічного кабінету Перечинської центральної районної лікарні, в якому працює лікар-стоматолог ОСОБА_7, звідки викрав фотополімеризатор безпровідний діодний марки «Latus», вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №11/361 від 10 червня 2016 року складає 1584 грн., чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

Кримінальна відповідальність за вказані кримінальні правопорушення передбачена ч. 3 ст. 185 КК України.

В ході судового розгляду даного кримінального провадження ОСОБА_3 повністю визнавав свою вину в інкримінованих йому епізодах крадіжки, однак при закінченні такого свою причетність у їх вчиненні категорично заперечив, посилаючись на застосування до нього недозволених методів досудового слідства (нанесення побоїв, шантаж тощо) та просив його виправдати.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що їй повідомили про крадіжку мідної обмотки з електродвигунів та зварювального апарату з ТОВ «Перечинський Стеатит», головою правління якого вона являється. Вважає, що крадіжку вчинив ОСОБА_3, цивільний позов не заявляє.

У судове засідання потерпілий ОСОБА_6 не зявився, однак подав заяву, у якій просить розглядати кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 у його відсутності, претензій до нього не має, міру покарання залишає на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не зявилася, однак подала заяву, у якій просить розглядати кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 без її участі, претензій морального та матеріального характеру до такого не має.

Хоча обвинувачений не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, така підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі при провадженні досудового слідства, які безпосередньо досліджені та перевірені судом, зокрема:

- протоколом про результати проведення НСРД №1, 6 (аудіо відео контроль особи в межах ізоляції згідно ст. 260 КПК України), з якого вбачається, що ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні УВП №9 м. Ужгород, в ході розмови з особою на імя «Коля» описав обставини вчинення ним крадіжок (а. с. 121 124);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16 травня 2016 року з відеозаписом до нього, з якого вбачається, що ОСОБА_3 вказує на місця вчинення ним всіх епізодів злочинної діяльності (а. с. 155 158),

а також іншими матеріалами кримінального провадження, які були приєднані прокурором.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства» (Case of John Murray v. United Kingdom, Заява 41/1994/488/570, рішення від 25 січня 1996 року).

З урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів, в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині і в межах висунутого обвинувачення кваліфікує його дії за ст. 185 ч. 3 КК України як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення чи сховище.

Невизнання обвинуваченим своєї вини суд розцінює як спосіб свого захисту і уникнення від відповідальності за вчинене.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Згідно ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів.

Як особа ОСОБА_3 по місцю проживання характеризується посередньо, на диспансерних обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину та часткове добровільне відшкодування завданого збитку шляхом повернення викрадених речей потерпілому ОСОБА_6

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, суд не знаходить.

З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, суд вважає, що винному ОСОБА_3, який вчинив кримінальні правопорушення, маючи непогашену судимість за аналогічні злочини, неодноразове часте притягнення його до кримінальної відповідальності, значну кількість епізодів злочинної діяльності, беручи до уваги поведінку обвинуваченого, а саме неодноразову зміну своїх показань, ініціювання службового розслідування за фактами застосування до нього недозволених методів досудового розслідування, які не знайшли свого підтвердження, яку суд розцінює негативно, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не бажає стати, при цьому навпаки намагається ухилитися від кримінальної відповідальності за свої злочинні дії, а відтак такому необхідно для його виправлення і попередження нових злочинів призначити покарання в межах санкції, передбаченої ст. 185 ч. 3 КК України.

Крім цього, судом встановлено, що вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 травня 2016 року ОСОБА_3 засуджений за ст. 185 ч. ч. 2, 3, ст. 389 ч. 2 КК України на підставі ст. 70 ч. 1, ст. ст. 71, 72 цього Кодексу та йому остаточно призначено 4 (чотири) роки 10 (десять) днів позбавлення волі.

Оскільки ОСОБА_3 вчинив новий злочин до постановлення вищезазначеного вироку, суд призначатиме йому покарання за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, обраний ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 01 серпня 2016 року, скасовано ухвалою Перечинського районного суду від 28 вересня 2016 року.

Строк попереднього ув'язнення ОСОБА_3 слід зарахувати в строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Питання речових доказів та судових витрат вирішуватимуться в порядку ст. 100 та ст. 124 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись, ст. 368 КПК України, с у д, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (пять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 травня 2016 року, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Зарахувати ОСОБА_3 строк попереднього увязнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Речовий доказ бензомоторну пилу, яка знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_6 такому повернути.

Судові витрати по справі за проведення товарознавчої експертизи №11/361 у розмірі 351 (триста пятдесят одна) грн. 84 коп. та товарознавчої експертизи №11/363 у розмірі 439 (чотириста тридцять девять) грн. 80 коп. стягнути із ОСОБА_3 на користь Закарпатського НДЕКЦ УМВС України (одержувач: УК у м. Ужгород 24060300, код одержувача: 38015610, р/р 31114115700002 в ГУДКСУ в Закарпатській області, МФО 812016).

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду сторони кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. ч. 6, 7 ст.376 КПК України.

Головуючий: ОСОБА_8