Рішення № 62473883, 03.11.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/10998/16-ц

Провадження №2/263/2601/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючої - судді Кір'якової Н.П., при секретарі Соколовій О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, яке знаходиться у спільній частковій власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на ? частки квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до правоустановчих документів, а саме свідоцтва про право власності від 22.12.1999 року їй належить ? частки та договору дарування квартири від 22.07.2016 р.- ? частки, а всього їй належить 3/4 квартири АДРЕСА_2, в якій вона мешкає на теперішній час. У зв'язку з тим, що відповідач мешкає за іншою адресою - по АДРЕСА_4, просить суд визнати за нею право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, яка на підставі свідоцтва про право власності від 22.12.1999 р. належить ОСОБА_2, припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2, стягнути судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, викладених у позові. Відмовився від вимог щодо стягнення судового збору.

Відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки на даний час ним отримані гроші за 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 в розмірі 170 950, 00 грн.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 22.12.1999 р. квартира АДРЕСА_2 по ? частці належала ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с.7).

Згідно з нотаріально посвідченим договором дарування частини квартири від 22.07.2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подарували ОСОБА_1 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 (а.с.6).

Згідно зі ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Під час розгляду справи № 6-68цс14, Верховний Суд України також сформулював правову позицію від 02.07.2014 року, якою роз'яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Зі змісту судової практики Верховного Суду України випливає, що для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбаченої п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, яка обов'язково повинна бути в сукупності з обставиною, передбаченою п. 4 ч. 1 цієї статті.

Судом встановлено, що сторони вважають неможливим спільне проживання у АДРЕСА_1, відповідач в спірній квартирі не проживає з січня 2013 року, його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, а фактично відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_4, що не спростовується сторонами. Позивачка сплатила відповідачу вартість належної йому ? частки вищевказаної квартири.

Враховуючи обставини даної справи, суд вважає, що припинення права власності відповідача на належну йому частку у спірній квартирі не завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 р. судам слід враховувати, що оскільки за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

Згідно з частиною 2 ст.365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи №20/с від 13.10.2016 року вбачається, що ринкова вартість ? частини квартири АДРЕСА_2, складає - 168066,00 грн.; поділити квартиру АДРЕСА_3 з виділенням в натурі ізольованих квартир для ? та ? частки не представляє змоги (а.с.37).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок», якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями /квартирами, кімнатами/ такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення /кухня, коридор тощо/ можуть бути залишені у загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Згідно з абз. 3 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи.

За таких обставин суд не має підстав для відмови у задоволенні позову позивачки, оскільки усі умови застосування положень ст.365 ЦК України знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, позивачкою сплачено 170 950 грн. в рахунок ? частини квартири АДРЕСА_2, у зв'язку з чим частка відповідача у праві власності на вищевказану квартиру підлягає припиненню.

Оскільки позивачці на даний час належить ? частка вищевказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності від 22.12.199 року, 1/2 частка - на підставі договору дарування частини квартири від 22.07.2016 року та суд визнав за нею право власності на ? частину вказаної квартири, тому необхідно визнати за ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру в цілому.

Керуючись ст.365 ЦК України, статтями 10,11,30, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, яке знаходиться у спільній частковій власності - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на належну йому 1/4 частку квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, а всього визнати за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 в цілому.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення..

Суддя Н.П. Кір'якова