Ухвала суду № 62473544, 01.11.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 137/757/16-ц Провадження № 22-ц/772/3033/2016Головуючий в суді першої інстанції Білик Н. В.Категорія 50Доповідач Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

01 листопада 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 22 серпня 2016 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільних коштів подружжя, -

встановила:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до районного суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що до 26 вересня 2014 року він та відповідач перебували у шлюбі. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про розподіл майна. Згідно рішення Літинського районного суду від 1 липня 2014 року у справі №137/2283/13-ц про поділ майна, що є спільною власністю подружжя, що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 липня 2014 року, судом визнано його право власності на 1/2домоволодіння та перелік окремих речей.

Під час розподілу спільного майна подружжя він не ставив вимогу про поділ грошових коштів через брак доказів про наявність таких коштів.

За час проживання однією сім'єю із відповідачем, ОСОБА_2, 12.10.2013 року отримав в дар від матері ОСОБА_4 кошти в сумі 7000 доларів, про що написав їй розписку. Кошти призначалися для оплати будівельних робіт в спільному будинку по АДРЕСА_1, тобто призначалися для спільного використання подружжям. Кошти знаходилися в спеціальному місці разом із оригіналами правовстановлюючих документів на будинок. Позивач мала вільний доступ до документів та грошей.

05 жовтня 2015 року під час розгляду справи про поділ майна подружжя в апеляційній інстанції відповідач надала суду для огляду оригінали правовстановлюючих документів на будинок. Оскільки у неї виявилися оригінали документів, які лежали разом із коштами, позивач вважає, що кошти теж знаходяться у ОСОБА_3

В ході розгляду справи про поділ майна подружжя у позивача не було інформації про місцезнаходження спільних коштів, тому не було підстав для звернення до суду щодо їх поділу. На даний час ОСОБА_2 відомо, що кошти знаходяться у ОСОБА_3, тому просив визнати за ним право власності на 1/2 спільних коштів подружжя та стягнути з відповідача на його користь 91630 грн.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги, посилаючись на те, що в судовому засіданні ОСОБА_3 визнала, що у них було 7000 доларів США, однак зазначила, що це їхні сімейні заощадження. Тому, окрім 7000 доларів США, які він отримав від матері, вважає, що було ще додаткових 7000 доларів США сімейних заощаджень, що також є спільним майном подружжя та підлягають розподілу. Просив визнати за ним право власності на 1/2 усіх спільних коштів подружжя та стягнути з ОСОБА_3 на його користь 183260 грн.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 22 серпня 2016 року у визнанні за ОСОБА_2 права власності на 1/2 спільних коштів подружжя та стягнення з ОСОБА_3 на його користь91630 грн. та 183260 грн. відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у визнанні за ним права на 1/2 спільних сімейних заощаджень в сумі91630 грн. (еквівалент 3500 доларів США) та ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право на 1/2 спільних сімейних заощаджень в сумі91630 грн., в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

При цьому вказується на те, що позивачем надано безспірні докази наявності доходів сім`ї за 2001-2013 роки (копії декларацій про доходи), які засвідчують наявність достатніх ресурсів для здійснення заощаджень. Не враховано визнання відповідачкою в судовому засіданні наявності сімейних заощаджень в сумі 7000 доларів США, а також те, що до цього часу ОСОБА_3 не передано позивачу майно, яке судом про поділ майна подружжя визначене у власність позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляції та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині поділу спільних заощаджень в сумі 7000 доларів США, районний суд виходив з того, що позивачем не доведено беззаперечне існування заощаджень, та не повернення їх частини відповідачкою. Відповідно до позовної заяви позивач зазначає, що із отриманих доходів сім'ї на заощадження могли виділяти 30 відсотків спільних коштів. Заява позивача викладена у формі припущення, а не ствердження. Копії декларацій свідчать про дохід позивача та членів його сім'ї, однак відомостей про усі витрати та заощадження не містять.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до роз'яснень, даних в п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що надані позивачем копії декларацій лише свідчать про дохід позивача та членів його сім'ї. Вони не є належним та допустимим доказом, в розумінні положень ст. ст. 57-59 ЦПК України про наявність та визначену позивачем суму спільних заощаджень подружжя, що підлягають розподілу.

Посилання апеляційної скарги на те, що в судовому засіданні відповідач визнала наявність сімейних заощаджень в сумі 7000 доларів США не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_3 визнала не факт знаходження у неї спільних готівкових коштів, а факт їх добровільного поділу сторонами в рівних частках, по 3500 доларів США, у зв'язку з чим кошти не були предметом поділу майна подружжя у суді в 2014 році.

Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Доводи ОСОБА_2 про те, що відповідачем добровільно не виконано попереднє рішення суду про поділ майна подружжя правового значення для даної справи не мають.

Розглядаючи спір, районний суд вірно прийшов до висновку, що ОСОБА_2 не довів свого позову, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз'яснював позивачеві його права та обов'язки.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 22 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Стадник І.М.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.