Ухвала суду № 62471967, 01.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 р.Справа № 818/936/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2016р. по справі № 818/936/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа: Білопільська районна державна адміністрація Сумської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністартивного суду суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною діяльність Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, яка полягала: в не розгляді та порушенні строку розгляду звернень щодо поновлення строку договорів оренди землі; в порушенні форми та способу прийнятого рішення та форми і способу направлення повідомлення про прийняте орендодавцем рішення, тобто дії в спосіб, не передбачений частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"; в не повідомленні та порушенні строку повідомлення мене про розгляд звернень щодо поновлення строку договорів оренди землі; в незаконній відмові в поновленні договорів оренди землі.

- зобов'язати головне управління Держгеокадастру в Сумській області укласти зі ОСОБА_1, як орендарем земельних ділянок додаткові угоди про поновлення договорів оренди земель державної власності: договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення від 12.08.2010 року укладений між Білопільською районною державною адміністрацією Сумської області та ОСОБА_1, як фізичною особою на земельну ділянку площею 30,9812 га на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 13.09.2010 року за №041062601972; договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призна чення від 12.08.2010 року укладений між Білопільською районною державною адміністрацією Сумської області та ОСОБА_1, як фізичною особою на земельну ділянку площею 19,0032 га на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 13.09.2010 року за №041062601972 на умовах, запропонованих в Додаткових угодах.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною діяльність та зобов'язання вчинити дії.

Роз'яснено позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм процесуального права - ст.ст. 2, 6, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, невідповідність висновків суду Рішенню Конституційного суду України № 10-рп/2010 від 01.04.2010, що призвело до неправильного вирішення питання, з підстав та обґрунтувань викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.08.2010 Білопільською районною державною адміністрацією Сумської області та ОСОБА_1, як фізичною особою, було укладено 2 договори оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення площею відповідно 30,9812 га та 19,0032 га на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області.

До закінчення строку дії договорів оренди позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області щодо поновлення дії вказаних договорів оренди земельних ділянок додавши проекти додаткової угоди до даних договорів.

17.03.2016 позивач отримав повідомлення від Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 29.02.2016 про відсутність підстав щодо прийняття рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача зводяться до оскарження дій відповідача щодо не продовження строку договорів оренди землі та зобов'язання відповідача укласти з ним додаткові угоди про поновлення договорів оренди земель державної власності.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку має місце спір про право, а тому даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.

Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватно-правових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Суд, вирішуючи спір, має з'ясувати чи є він приватно-правовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК України, статті 2, 5 Земельного кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього, спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК, розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК України тощо).

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Як свідчить зміст позовної заяви, спір виник з приводу здійснення позивачем своїх цивільних прав на земельну ділянку на засадах рівності та, порушення цих прав відповідачем.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що земельні ділянки 30,9812 га та 19,0032 га, які знаходяться на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області та перебували в користуванні позивача, вже розподілені між громадянами на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, яким надано дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, підлягає закриттю.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду України від 11 листопада 2014 року №21-493а14, від 16 грудня 2014 року №21-544а14, від 09 грудня 2014 року №21-308а14.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2016р. по справі № 818/936/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 03.11.2016 р.