Ухвала суду № 62471878, 01.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/27102/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокомплект ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокомплект ЛТД" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрокомплект ЛТД" (далі - позивач, ТОВ "Електрокомплект ЛТД") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 23.06.2015 № 0003822202, № 0003832202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в період з 19.05.2015 по 25.05.2015 Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Електрокомплект ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ "Інтероптторг" за грудень 2014 року, з ТОВ "Ека строй плюс" за грудень 2014 року, з ТОВ "Металлсервіс Україна" за грудень 2014 року, з ТОВ "Сінтекс трейд" за грудень 2014 року, з ТОВ "Глобалхолдинг" за грудень 2014 року, з ДП "Ітон електрик" за січень 2015 року, з ПП "Осрам Україна" за січень 2015 року, з ПрАТ "ДКС Україна" за січень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 02.06.2015 № 478/26-54-22-02-10/34716409, яким встановлені порушення, зокрема:

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого за грудень 2014 року занижено податок на додану вартість в сумі 183 817,00 грн.;

- пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 165 434,00 грн.

Рішенням Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.06.2015, за результатами розгляду заперечень до акта від 02.06.2015 № 478/26-54-22-02-10/34716409, висновок про виявленні порушення залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки від 02.06.2015 № 478/26-54-22-02-10/34716409 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 23.06.2015:

- № 0003832202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 248 151,00 грн., у тому числі за основним платежем - 165 434,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 82 717,00 грн.;

- № 0003822202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 275 726,00 грн., у тому числі за основним платежем - 183 817,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 91 909,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 23.06.2015 №0003832202, №0003822202, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, відповідно до статті 56 Податкового кодексу України.

Рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 28.08.2015 №13223/10/26-15-10-08-16 та Державної фіскальної служби України від 05.11.2015 № 23581/6/99-99-10-01-04-25 залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 23.06.2015 №0003832202, №0003822202, а скарги ТОВ "Електрокомплект ЛТД" - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрокомплект ЛТД", не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 23.06.2015 №0003832202, №0003822202, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулося з відповідним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ "Ека строй плюс", ТОВ "Металлсервіс Україна", ТОВ "Сінтекс трейд", ТОВ "Глобалхолдинг" не мають реального характеру та не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, прийняті відповідачем у межах його повноважень і згідно з вимогами законодавства.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення № 88).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій і використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставив під сумнів господарські операції між ТОВ "Електрокомплект ЛТД" та контрагентами: ТОВ "Ека строй плюс", ТОВ "Металлсервіс Україна", ТОВ "Сінтекс трейд", ТОВ "Глобалхолдинг".

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Електрокомплект ЛТД" (покупець) та ТОВ "Ека строй плюс" (постачальник) було укладено договір поставки № 227 від 09.12.2014, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, по заздалегідь погодженій з покупцем специфікації, а покупець прийняти та оплатити товар.

В розділі 3 договору зазначено, що умовами поставки є DDP - склад покупця м. Київ, вул. Фрунзе, 102 (Інкотермс 2010). Постачальник зобов'язується здійснити поставку в строки, погоджені сторонами. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок приймання товару за кількістю (П-6) та якістю (П-7) продукції виробничо-технічного призначення зі всіма змінами і доповненнями в частині, що не суперечить умовам даного договору.

Згідно із пунктом 4.1 розділу 4 договору, якість і комплектність товару повинна відповідати державним стандартам, технічним умовам, а також іншій документації, яка встановлює відповідні вимоги.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин по даному договору позивачем надано копії наступних документів: видаткових накладних; податкових накладних; картку рахунку; товарно-транспортних накладних.

Поряд з цим суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що видаткові накладні містять лише підписи невстановлених осіб від постачальника та особи, яка отримала товар для ТОВ "Електрокомплект ЛТД", оскільки дані (ПІБ та посада), що дали б змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції відсутні, як і відсутні докази щодо отримання товару уповноваженою особою.

Крім того, товарно-транспортні накладні містять лише печатку ТОВ "Ека строй плюс", в той час, як підпис директора товариства - відсутній.

Також, позивачем не надано, по-перше, Специфікації та їх погодження, хоча згідно пункту 1.1 розділу 1 договору поставки № 227 від 09.12.2014 поставка товару здійснюється саме по заздалегідь погодженій з покупцем специфікації, по-друге, докази, що поставлений товар відповідає державним стандартам, технічним умовам, а також іншій документації, яка встановлює відповідні вимоги, хоча така документація передбачена пунктом 4.1 розділу 4 договору.

Позивач також не надав суду доказів, що на момент укладання договору поставки №227 від 09.12.2014 перевірив податкову правосуб'єктність ТОВ "Ека строй плюс" шляхом використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних реєстру платників податку на додану вартість та даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, або на підставі відповідних документів наданих контрагентом.

Між ТОВ "Електрокомплект ЛТД" (покупець) та ТОВ "Металлсервіс Україна" (постачальник) було укладено договір поставки № 121 від 05.12.2014, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, по заздалегідь погодженій з покупцем специфікації, а покупець прийняти та оплатити товар.

В розділі 3 договору зазначено, що умовами поставки є DDP - склад покупця м. Київ, вул. Фрунзе, 102 (Інкотермс 2010). Постачальник зобов'язується здійснити поставку в строки, погоджені сторонами. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок приймання товару за кількістю (П-6) та якістю (П-7) продукції виробничо-технічного призначення зі всіма змінами і доповненнями в частині, що не суперечить умовам даного договору.

Згідно із пунктом 4.1 розділу 4 договору, якість і комплектність товару повинна відповідати державним стандартам, технічним умовам, а також іншій документації, яка встановлює відповідні вимоги.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин по даному договору позивачем надано копії наступних документів: видаткових накладних; податкових накладних від; товарно-транспортних накладних.

Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що видаткові накладні містять лише підписи невстановлених осіб від постачальника та особи, яка отримала товар для ТОВ "Електрокомплект ЛТД", оскільки дані (ПІБ та посада), що дали б змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції відсутні, як і відсутні докази щодо отримання товару уповноваженою особою.

Крім того, товарно-транспортні накладні містять лише печатку ТОВ "Металлсервіс Україна", в той час, як підпис директора товариства - відсутній.

Також, позивачем не надано, по-перше, Специфікації та їх погодження, хоча згідно пункту 1.1 розділу 1 договору поставки № 121 від 05.12.2014 поставка товару здійснюється саме по заздалегідь погодженій з покупцем специфікації, по-друге, докази, що поставлений товар відповідає державним стандартам, технічним умовам, а також іншій документації, яка встановлює відповідні вимоги, хоча така документація передбачена пунктом 4.1 розділу 4 договору.

Позивач також не надав суду доказів, що на момент укладання договору поставки №121 від 05.12.2014 перевірив податкову правосуб'єктність ТОВ "Металлсервіс Україна" шляхом використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних реєстру платників податку на додану вартість та даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, або на підставі відповідних документів наданих контрагентом.

Між ТОВ "Електрокомплект ЛТД" (покупець) та ТОВ "Глобалхолдинг" (постачальник) було укладено договір поставки № 218 від 01.10.2014, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, по заздалегідь погодженій з покупцем специфікації, а покупець прийняти та оплатити товар.

В розділі 3 договору зазначено, що умовами поставки є DDP - склад покупця м. Київ, вул. Фрунзе, 102 (Інкотермс 2010). Постачальник зобов'язується здійснити поставку в строки, погоджені сторонами. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок приймання товару за кількістю (П-6) та якістю (П-7) продукції виробничо-технічного призначення зі всіма змінами і доповненнями в частині, що не суперечить умовам даного договору.

Згідно із пунктом 4.1 розділу 4 договору, якість і комплектність товару повинна відповідати державним стандартам, технічним умовам, а також іншій документації, яка встановлює відповідні вимоги.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин по даному договору позивачем надано копії наступних документів: рахунків на оплату від; видаткових накладних; податкових накладних; картку рахунку.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що рахунки на оплату та видаткові накладні містять лише підписи невстановлених осіб, а саме: особи, яка виписувала рахунки та особи, яка отримала товар для ТОВ "Електрокомплект ЛТД", оскільки дані (ПІБ та посада), що дали б змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції відсутні, як і відсутні докази щодо отримання товару уповноваженою особою.

Також, позивачем не надано, по-перше, Специфікації та їх погодження, хоча згідно пункту 1.1 розділу 1 договору поставки № 218 від 01.10.2014 поставка товару здійснюється саме по заздалегідь погодженій з покупцем специфікації, по-друге, докази, що поставлений товар відповідає державним стандартам, технічним умовам, а також іншій документації, яка встановлює відповідні вимоги, хоча така документація передбачена пунктом 4.1 розділу 4 договору.

Державна митна служба України в листі від 29.12.2010 р. N 11/2-10.16/17217-ЕП «Щодо Інкотермс 2010» інформувала, що Міжнародною торговою палатою прийняті Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010 (далі - Інкотермс 2010), які вводяться в дію МТП з 01.01.2011. Інкотермс 2010 передбачено використання 11 торгових термінів. При цьому розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах EXW, FCA, FAS, FOB, CPT, CIP, CFR, CIF, DDP Інкотермс 2010 відповідає розподілу зазначених витрат при аналогічних умовах поставки згідно з Інкотермс 2000.

В розділі DDP - DELIVERED DUTY PAID (… named place of destination) Поставка зі сплатою мита (... назва місця призначення) офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів Інкотермс 2000 зазначено, що продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Проте, позивачем не надано доказів щодо виконання ТОВ "Глобалхолдинг" умов договору стосовно поставки товару, оскільки не надано товарно-транспортні накладні по даним взаємовідносинам.

Позивач також не надав доказів того, що на момент укладання договору поставки №218 від 01.10.2014 перевірив податкову правосуб'єктність ТОВ "Глобалхолдинг" шляхом використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних реєстру платників податку на додану вартість та даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, або на підставі відповідних документів наданих контрагентом.

Між ТОВ "Електрокомплект ЛТД" (покупець) та ТОВ "Сінтекс трейд" (постачальник) було укладено договір поставки № 266 від 01.10.2014, згідно якого постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність покупця продукцію, визначену у п. 2.1 цього договору, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами згідно рахунків та видаткових накладних.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні покупця або узгоджується сторонами у відповідних додатках.

Згідно із пунктом 3.1 розділу 3 договору, якість продукції, що передається, повинна відповідати вимогам законодавства України, постачальник зобов'язаний видати сертифікат якості на продукцію чи протокол випробувань продукції, який посвідчує відповідність названої продукції вимогам відповідних стандартів або технічних умов.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 розділу 5 договору, доставка продукції здійснюється транспортом сторони, зазначеної у відповідним чином узгодженому замовленні покупця. Адреса складу доставки зазначається покупцем у замовленні узгоджується сторонами. Одночасно з передачею кожної партії продукції постачальник передає покупцеві наступні документи: один оригінал екземпляр товарно-транспортної накладної чи/або накладної на відпуск товару; один оригінал екземпляр податкової накладної; один оригінал екземпляр рахунку-фактури на дану партію продукції.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин по даному договору позивачем надано копії наступних документів: рахунків на оплату; видаткових накладних; податкових накладних; карточку рахунку; товарно-транспортних накладних. Також, позивач надав копію договору від 25.12.2013 № 66 оренди нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 102 та акта від 01.01.2014 приймання - передачі за договором оренди нежилих приміщень № 66 від 25.12.2013.

Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що рахунки на оплату та видаткові накладні містять лише підписи невстановлених осіб, а саме: особи, яка виписувала рахунки та особи, яка отримала товар для ТОВ "Електрокомплект ЛТД", оскільки дані (ПІБ та посада), що дали б змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції відсутні, як і відсутні докази щодо отримання товару уповноваженою особою.

Разом з тим, позивачем не надано доказів замовлення покупцем (позивачем) продукції у ТОВ "Сінтекс трейд", погодження найменування, одиниці виміру та загальної кількості замовленої продукції; доказів, що поставлений товар відповідає вимогам законодавства України щодо відповідних стандартів або технічних умов, як це передбачено в пункті 3.1 розділу 3 договору; та не надано товарно-транспортних накладних чи/або накладних на відпуск товару, хоча даний вид документів визначений в пункті 5.2 розділу 5 договору.

Позивач також не надав доказів того, що на момент укладання договору № 266 від 01.10.2014 перевірив податкову правосуб'єктність ТОВ "Сінтекс трейд" шляхом використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних реєстру платників податку на додану вартість та даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, або на підставі відповідних документів наданих контрагентом.

Поряд з цим, колегія суддів критично оцінює надані позивачем під час апеляційного розгляду справи, копії документів, що на його думку, є підтвердженням подальшого руху товару придбаного ТОВ «Електрокомплект ЛТД» по спірним операціям, оскільки із наданих документів неможливо встановити, що саме цей товар був отриманий позивачем в результаті виконання спірних договорів, зокрема, із ТОВ "Ека строй плюс", ТОВ "Металлсервіс Україна", ТОВ "Глобалхолдинг", ТОВ "Сінтекс трейд".

Надані до суду апеляційної інстанції копії сертифікатів відповідності, інформаційних листів, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, тощо не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки такі документи не стосуються зазначених вище контрагентів позивача.

Водночас, платіжні доручення надані апелянтом лише до суду апеляційної інстанції, при перевірці вказані документи не надавались, що позбавило податковий орган перевірити їх достовірність.

За наведених обставин, колегія суддів підтримує твердження суду першої інстанції про те, що з аналізу наданих позивачем документів щодо взаємовідносин із ТОВ "Ека строй плюс", ТОВ "Металлсервіс Україна", ТОВ "Глобалхолдинг", ТОВ "Сінтекс трейд" не можливо встановити реальність виконання господарських операцій, оскільки позивачем не надано суду документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а тому і не доведено, що обумовлені правочинами послуги були надані саме цими контрагентами.

Таким чином, позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Натомість, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин слід погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокомплект ЛТД" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 03.11.2016 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.