Ухвала суду № 62471777, 02.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю: представника позивача Драган Я.С.

представника відповідача Тузової В.О.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача КрапівцевоїОлени Олександрівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк», про захист прав споживача шляхом стягнення коштів (повернення депозиту), -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів та стягнення коштів (повернення депозиту) з ПАТ «КБ «Приват Банк» а саме: 5 691,31 Євро, 10 248,55 доларів США, 13 374,44 доларів США депозитного вкладу шляхом повернення повної суми депозиту та відсотків у валюті вкладу; 3 770 гривень на картковому рахунку; 3 000 гривень витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він уклав з відповідачем три договори вкладу та один Договір банківського рахунку шляхом відкриття карти. Всі договори були укладені на території Автономної республіки Крим. Після закінчення терміну дії Договорів він звертався до відповідача про повернення своїх коштів, але кошти повернуто не було.

Справа №761/34628715-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/13527/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. За умовами Договорів позивач вніс на рахунки кошти в розмірі 5 270,00 Євро зі сплатою 8% річних строком по 01 жовтня 2013 року, станом на дату звернення до суду з позовом залишок коштів на рахунку становить 5 691,31 Євро; 10 000,00 доларів США строком по 11 грудня 2014 року зі сплатою 10% річних та залишок коштів на рахунку на момент звернення до суду з позовом становить 10 248,55 доларів США; 13 049,78 доларів США строком до 11 грудня 2014 року зі сплатою 10% річних, станом на день звернення до суду з позовом залишок коштів становить 13 374,14 доларів США; на картковому рахунку залишок коштів становить 3 770 гривень, картка заблокована та позивач не має можливості

розпорядитись коштами.

Крім того позивач зазначав, що так як договори були автоматично пролонговані, то банк має сплатити відсотки за користування коштами вкладу 13 374,14 доларів США в розмірі 2 006,10 доларів США за період з 15 травня 2014 року по 15 листопада 2015 року; на суму вкладу 10 248,55 доларів США нараховуються відсотки по ставці 10% річних за період з 15 травня 2014 року по 15 листопада 2015 року в сумі 1 573,20 доларів США; на суму вкладу 5 691,31 Євро нараховуються відсотки в розмірі 8% річних, що за період з 15 травня 2014 року по 15 листопада 2015 року складає 682,92 Євро.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів за договорами - задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 кошти за договором - Заявою від 11.12.2013 року №SAMDNWFD0070032979600 у розмірі 13 374 (тринадцять тисяч триста сімдесят чотири) долари США 14 центів, відсотки в сумі 1 007 (одна тисяча сім) доларів США 64 центи.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 кошти за договором - Заявою від 11.12.2013 року №SAMDNWFD0070032978800 у розмірі 10 248 (десять тисяч двісті сорок вісім) доларів США 55 центів, відсотки в сумі 772,15 доларів США.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 кошти за договором № SAMDN25000729300737 від 01.10.2012 року у розмірі 5 691 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто один) Євро 31 Євроцент, відсотки в сумі 657 (шістсот п'ятдесят сім) Євро 98 Євроцентів.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 кошти за Договором банківського рахунку в сумі 3 770 (три тисячі сімсот сімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 6 090,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 551,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду представником відповідача ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ «КБ «Приват Банк» подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення судв скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача Тузова В.О., яка діє на підставі довіреності в інтересах ПАт «КБ «Приват Банк», підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник позивача ОСОБА_8, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_5, проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 1066 ЦК України визначає, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (ч.2 ст.1066 ЦК України).

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч.3 ст.1068 ЦК України).

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (стаття 1071 ЦК України).

Стаття 1073 ЦК України передбачає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч.1 ст.1058 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу (ч.1 ст.1061 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі Заяви від 11 грудня 2013 року №SAMDNWFD0070032979600 вклад «Стандарт» ОСОБА_5 було відкрито депозитний вклад в ПАТ «ПриватБанк»: на суму 13 049,78 доларів США, строком 366 днів по 11.12.2014 року включно, з нарахуванням процентів на суму вкладу в розмірі 10% річних, період нарахування вкладу - 1 місяць.

На підтвердження внесення коштів на рахунок позивач надав суду копію квитанції про внесення коштів в розмірі 13 049,78 доларів США.

Станом на 14 травня 2014 року залишок коштів на рахунку становить 13 374,14 доларів США.

На підставі Заяви від 11 грудня 2013 року №SAMDNWFD0070032978800 вклад «Стандарт» ОСОБА_5 було відкрито депозитний вклад в ПрАТ «ПриватБанк»: на суму 10 000,00 доларів США, строком 366 днів по 11 грудня 2014 року включно, з нарахуванням процентів на суму вкладу в розмірі 10% річних, період нарахування вкладу - 1 місяць.

На підтвердження внесення коштів на рахунок позивач надав суду копію квитанції про внесення коштів в розмірі 10 000,00 доларів США.

Станом на 14 травня 2014 року залишок коштів на рахунку становить 10 248,55 доларів США.

01 жовтня 2012 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 був підписаний Договір № SAMDN25000729300737 (Вклад «Мультивалютний накопичувальний, 12 міс») за умовами якого ОСОБА_5 вніс на рахунок Банку вклад в розмірі 5 270,00 євро строком до 01 жовтня 2013 року зі сплатою 8% річних.

На підтвердження внесення коштів на рахунок суду надано копія платіжного доручення від 01 жовтня 2012 року на суму 5 270,00 Євро.

Станом на 14 травня 2014 року залишок коштів на рахунку становить 5 691,31 Євро.

Умовами Заяв передбачено право сторін достроково розірвати договір (п.5 Заяви).

Умовами п.3, 4, 11 Заяв та Договору передбачено, що якщо по закінченню строку вкладу сторона вкладника не заявила Банку про бажання забрати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки ОСОБА_5 до Банку. Проценти під час нового строку вкладу нараховуються на суму вкладу.

Підписавши Договір ОСОБА_5 підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, розміщених на сайті Банку та приєднується до них.

Крім того, між сторонами був укладений Договір банківського рахунку та видана відповідна картка, залишок коштів на якій станом на 14 травня 2014 року становить 3 770 гривень.

06 листопада 2015 року позивач направив на адресу ПАТ «КБ «Приватбанк» заяву в якій він просив закрити усі договори про вклади оформлені на нього і повернути належні йому кошти з депозитів та відсотки, які накопичені в банку з дня відкриття рахунків та повернути кошти готівкою.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, саме відповідач у справі повинен доводити у суді відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання за договорами, або ж довести факт виконання ним даного зобов'язання.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України була надана копія договорів та довідка про залишок коштів на рахунках, а також заяву, адресовану ПАТ «КБ «Приватбанк», в якій він просив повернути суми, які знаходяться на рахунках, а відповідачем, в свою чергу, не надано доказів виконання чи невиконання умов вказаного договору.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (стаття 57 ЦПК України).

Частиною 1 статті 58 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (частина 1 статті 60 ЦПК України).

Згідно з положенням ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Посилання представника відповідача на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не повинен повертати депозит, оскільки кошти вносились у відділенні банку на території АР Крим, яка на даний період часу окупована, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки договори вкладу були укладені між позивачем ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридичною особою, місцезнаходження якої розташоване у м.Дніпропетровську.

Відповідно до ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п. 5 Постанови Правління Національного Банку України від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, в тому числі ПАТ КБ «Приватбанк», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Однак припинення діяльності філії не впливає на обсяг зобов'язань банку, оскільки договори, у тому числі банківського вкладу, укладаються з банком, а не з філією, яка відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України та ч. 4 ст. 64 ГК України не є юридичною особою.

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є громадянином України, його місце проживання зареєстроване у м. Києві з 03 листопада 2015 року (а.с.20), що не може жодним чином впливати як на обсяг його прав як громадянина України, так і на визначені Конституцією України гарантії захисту прав громадян України, громадян інших держав та осіб без громадянства.

Як убачається з матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» порушив права позивача на вільне володіння та користування належними йому грошовими коштами, що є підставою для їх стягнення. Також ПАТ КБ «ПриватБанк» не спростувало доводів позивача про те, що між сторонами по справі були укладені зазначені договори банківського рахунку та вкладу, відкривалися відповідні рахунки за цими договорами, грошові кошти були зараховані до банку. Крім того, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження припинення відповідних зобов'язань у зв'язку з їх виконанням. Відповідачем не надано до суду доказів, з яких би вбачалося, що фінансові операції щодо видачі належних позивачу коштів обмежені за рішенням суду або зупинені в порядку, визначеному ст. 17 Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», як такі, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Отже, з врахуванням всіх обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача залишку коштів, які знаходяться на рахунках.

Умовами і правилами надання банківських послуг ПАТ «ПриватБанк» передбачено, що у випадку дострокового розірвання депозитного договору, укладеного на термін від 6 до 12 міс. - % нараховуються за зниженою в 2 рази процентною ставкою. Якщо клієнт уже отримав проценти, нараховані за повною ставкою, то зайво виплачені проценти відраховуються з суми вкладу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки умовами договорів від 11 грудня 2013 року та 01 жовтня 2012 року було передбачено пролонгацію договору без заяви вкладника, проте позивач звернувся із заявою про повернення коштів вкладів достроково, що становить:

-за договором - Заявою від 11.12.2013 року №SAMDNWFD0070032979600 на суму 13374,14 доларів США за відсотковою ставкою 5% річних (знижена в двічі) за період з 15.05.2014 року по 15.11.2015 року в сумі 1007,64 долари США;

-за договором - Заявою від 11.12.2013 року №SAMDNWFD0070032978800 на суму 10 248,55 доларів США за відсотковою ставкою 5% річних (знижена вдвічі) за період з 15.05.2014 року по 15.11.2015 року в сумі 772,15 доларів США;

-за договором № SAMDN25000729300737 від 01.10.2012 року на суму 5 691,31 Євро за відсотковою ставкою 8 % річних за період з 15.05.2015 року по 01.10.2015 року в сумі 629,91 євро та 4% річних (знижена вдвічі) за період з 02.10.2015 року по 15.11.2015 року в сумі 28,07 Євро.

Згідно з п.47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення під 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги y цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року №. 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Згідно з п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до вимог ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Граничний розмір таких витрат встановлений законом. Зазначені витрати, фактично понесені сторонами, підлягають розподілу між ними за правилами, встановленими ст.88 ЦПК України.

Судові витрати - це фактичні грошові витрати, які несуть особи, які беруть участь у справі, у зв'язку зі зверненням до суду та розглядом справи в суді.

Необхідно враховувати, що правова допомога надається не тільки в судовому засіданні, а й при виконанні окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також для надання правової допомоги вчиняються й інші дії, необхідні для розгляду справи, а саме складаються позовні заяви, є знайомлення з матеріалами справи, надаються консультації, несуться витрати у зв'язку з відрядженнями тощо.

Згідно вимог ст.56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

В постанові від 01 жовтня 2002 року по справі № 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» у статті 1 визначає, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Представник позивача надала суду копію Договору про надання правової допомоги від 17 листопада 2015 року, який укладено між ОСОБА_5 та адвокатом Драган Я.С.

Як убачається з копії квитанції до прибуткового касового ордеру №17 від 17 листопада 2015 року, позивач сплатив за договором 3 000 гривень.

Як убачається з матеріалів справи та з розрахунку витрат на правову допомогу, Драган Я.С. надавала правову допомогу позивачу у судовому засіданні (12.05.2016 року), але не надавала правову допомогу під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та не знайомилась з матеріалами справи в суді. Крім того, представника позивача протокольною ухвалою суду було допущено до участі у справі на підставі ч.2 ст.56 ЦПК України.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача за одну годину участі в судовому засіданні витрати на правову допомогу в розмірі 551 гривня 20 копійок, виходячи із місячної мінімальної заробітної плати в розмірі 1 378 гривень, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача Крапівцевої Олени Олександрівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» - відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: