Ухвала суду № 62471732, 02.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-13598 Головуючий у 1-й інстанції - Новак А.В.

Доповідач - Пікуль А.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 листопада 2016 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

Невідомої Т.О.

секретар Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" про визнання рішення позачергових загальних зборів учасників недійсними,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ "Інтерлізінвест" про скасування заходів забезпечення позову.

Не погодившись з таким вирішенням питання, ТОВ "Інтерлізінвест" в особі виконуючого обов'язки генерального директора Щербакова В.Т. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про скасування заходів забезпечення позову задовольнити (а.к.п.36-40).

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представників відповідача, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, представника позивача, ОСОБА_6, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до змісту резолютивної частини ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року, суд задовольнив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким державним реєстраторам відповідних реєстраційних органів, державних адміністрацій, зокрема але не виключно державним реєстраторам та державним реєстраторам Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, територіальних органів Державного департаменту реєстрації Міністерства юстиції України, а також всім приватним нотаріусам та всім державним нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії по внесенню змін до відомостей про зміну керівництва, місця знаходження, складу учасників, тощо, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест".

Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності доводів представника відповідача, викладених в ній.

З таким висновком суду першої інстанції неможливо погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, 4 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За правилом ч.4 ст. 154 ЦПК особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування.

У своїй заяві про скасування цих заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року, представник відповідача посилається, зокрема, на неспівмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, невідповідність заходів забезпечення позову заявленим вимогам, а також на те, що заходи забезпечення позову перешкоджають відповідачу в здійсненні господарської діяльності.

Частиною третьою ст.152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п.4 Постанови №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (далі - Постанова), при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

За змістом роз'яснень п.5 цієї Постанови зміст заходів забезпечення та мета їх застосування полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб. Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств.

Предметом спору у даній справі за позовом ОСОБА_2 є законність рішень, прийнятих на позачергових загальних зборах учасників ТОВ "Інтерлізінвест", які відбулись 19 липня 2016 року, зокрема щодо відсторонення ОСОБА_2, який не входить до складу учасників товариства, від обов'язків генерального директора (а.с.11). Таким чином, цей спір є фактично спором найманого працівника із господарським товариством. Позовні вимоги не містять жодних вимог майнового характеру.

З огляду на ці обставини, у якості забезпечення позову не може бути вжито жодних обмежень щодо діяльності самого товариства, пов'язаних із розпорядженням майном та/або здійсненням його внутрішньої організаційної діяльності - зміна статуту, складу учасників тощо.

Тому суду першої інстанції при вирішенні питання скасування заходів забезпечення позову за заявою сторони, щодо якої вони були вжиті, слід було перевірити відповідність обраного виду забезпечення позову принципу співмірності відносно пред'явлених позивачем вимог, які носять немайновий характер, та з'ясувати і конкретно вказати, яким саме чином скасування заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання можливого рішення про задоволення позову найманого працівника до господарського товариства.

При вирішенні питання суду також слід було урахувати, що заходи забезпечення позову не можуть бути засобом вирішення спору по суті, адже накладена судом заборона здійснювати будь-які реєстраційні дії по внесенню змін до відомостей про зміну керівництва, місця знаходження, складу учасників, тощо, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" фактично блокує виконання оспорюваних рішень загальних зборів в частині відсторонення генерального директора від виконання повноважень і де-юре (у реєстраційних документах) останній залишається повноважною особою.

З огляду на ці обставини суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що при вирішенні питання районний суд порушив порядок його вирішення, оскільки не з'ясував обставини, з'ясування яких є обов'язковим при вжитті заходів забезпечення позову та їх скасуванні на вимогу особи, щодо якої вжито ці заходи.

Крім того, скасування заходів забезпечення позову, ураховуючи положення ч.3 ст.154 ЦПК України, є прерогативою районного суду, який розглядає дану справу.

Враховуючи викладене, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року слід скасувати, а питання скасування заходів забезпечення позову - передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" задовольнити частково.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О. Невідома