Постанова № 62471640, 26.10.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м.Житомир справа № 806/1901/16

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

секретар судового засідання Мельниченко О.В.,

за участю: представників позивача та відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування позову позивач зазначає, що постановою державного виконавця від 21 вересня 2016 року було повернуто виконавчий документ стягувачеві з обґрунтуванням що стягувач своїми діями перешкоджає провадженню виконавчих дій. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та зобов'язати відповідача прийняти до виконання виконавчий документ та провести по ньому виконавчі дії в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.04.2016 по 15.06.2016.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення обґрунтовуючи це тим, що відповідач при винесенні спірної постанови діяв з чітким дотриманням вимог чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Житомирській області №00139 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 в запас Збройних Сил України за ст.64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника 2-го відділу управління оперативної служби Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області з 07 листопада 2015 року. Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 квітня 2016 року по 15 червня 2016 року.

На виконання зазначеного рішення суду було видано виконавчий лист від 21.06.2016 №806/5226/15 11308/16.

Постановою державного виконавця від 29.06.2016 було відкрито виконавче провадження ВП № 51515702 з примусового виконання виконавчого листа від 21.06.2016 №806/5226/15 11308/16.

Наказом УМВС України в Житомирській області від 01.09.2016, який було видано головою ліквідаційної комісії ОСОБА_1 поновлено на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника 2-го відділу управління оперативної служби Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області з 07 листопада 2015 року та згідно з п.10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 21.02.2016 року у запас Збройних Сил за п. 64 "г" (через скорочення штатів).

Постановою державного виконавця від 21 вересня 2016 року було повернуто виконавчий документ ОСОБА_1 з обґрунтуванням що стягувач своїми діями перешкоджає провадженню виконавчих дій.

Така позиція державного виконавця ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 подав 01.09.2016 на адресу голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області заяву у якій просив поновити його на посаді та звільнити його з посади та не виплачувати середній заробіток.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документу стягувачу може мати місце у випадку коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Системний аналіз наведеної норми свідчить, що обов'язковою умовою при поверненні виконавчого документа за нормами п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" є попередження державним виконавцем стягувача про повернення йому виконавчого документа.

На думку суду, подану позивачем заяву адресу голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області від 01.09.2016 не можна розцінювати як перешкоджання у проведенні виконавчих дій, оскільки 13.09.2016 ОСОБА_1 подав до ДВС заяву у якій просив заяву подану 01.09.2016 на адресу голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області вважати недійсною та продовжити примусове виконання виконавчого листа в частині зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 квітня 2016 року по 15 червня 2016 року.

Слід вказати, що жодних доказів щодо того, що позивач, як стягувач у виконавчому провадженні перешкоджає проведенню виконавчих дій відповідачем надано не було.

З огляду на викладене, постанову про повернення виконавчого документа від 21.09.2016 слід скасувати, оскільки вона винесена безпідставно.

Що стосується позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти до виконання виконавчий документ та провести по ньому виконавчі дії в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.04.2016 по 15.06.2016, то суд з цього приводу зазначає наступне.

Слід відмітити, що питання про прийняття до виконання виконавчого документу та проведення виконавчих дій регулюється Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним законом та регулює примусове виконання рішень, яке покладається на виконавчу службу, а тому компетенція суду в цьому випадку не поширюється.

Як вбачається зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача прийняти до виконання виконавчий документ та провести по ньому виконавчі дії в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.04.2016 по 15.06.2016виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що позов задовольняється частково то стягненню на користь позивача підлягає лише частина понесених ним судових витрат.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 21 вересня 2016 року про повернення виконавчого документу стягувачеві та скасувати її.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 276 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 02 листопада 2016 р.