Рішення № 62470306, 03.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

03 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Слюсар Т.А.

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення порушень прав власника, виселення, вселення, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року,

встановила:

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що йому на праві власності належить 2/3 частини жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Власником іншої 1/3 частини є ОСОБА_2 Зазначив, що будинок знаходиться в аварійному стані та потребує капітального ремонту. Відповідач в будинку ніколи не проживала та ним не цікавиться.

З урахуванням тієї обставини, що спільне користування будинком є неможливим, просив припинити право ОСОБА_2 на 1/3 частину будинку за адресою: АДРЕСА_2, а саме: приміщення 1-5 площею 10,9 кв.м.; приміщення 1-6 площею 10,9 кв.м., приміщення 1-7 площею 9,0 кв.м., а всього площею 30,8 кв.м. та 1/3 частину огорожі, що складає 37/100; присудити на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну їй 1/3 частину житлового будинку в сумі 167 805 грн.; визнати за ним право власності на 1/3 частину будинку, яка складається з приміщення 1-5 площею 10,9 кв.м., приміщення 1-6 площею 10,9 кв.м., приміщення 1-7 площею 9,0 кв.м., а всього площею 30,8 кв.м. та 1/3 частину огорожі, що складає 37/100 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просила усунути порушення її прав власника; виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з виділеної їй судовим рішенням 1/3 частини домоволодіння АДРЕСА_4 , а саме з приміщень 1-5, 1-6, 1-7; вселити її у вказані приміщення; зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не чинити їй перешкод в користуванні виділеною їй 1/3 частиною домоволодіння; зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 демонтувати встановлені ними обігрівальні і сантехнічні прилади у виділених їй приміщеннях; зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не чинити їй перешкод у виконанні будівельних робіт по переобладнанню в домоволодінні АДРЕСА_5, а саме: замуруванні дверних прорізів між приміщеннями 1-6 та 1-3, 1-7 та 1-2, 1-3 та 1-7 та влаштуванні входу з вулиці. Стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 30 000 грн, по 15 000 грн. з кожного.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року спірне домоволодіння поділено в натурі та їй виділено приміщення 1-5 площею 10,9 кв.м.; приміщення 1-6 площею 10,9 кв.м., приміщення 1-7 площею 9,0 кв.м., а всього площею 30,8 кв.м. та 1/3 частину огорожі, що складає 37/100 частин. Її зобов'язано провести переобладнання в спірному домоволодінні, а саме: замурувати дверні прорізи між приміщеннями 1-6 та 1-3, 1-7 та 1-2, 1-3 та 1-7 та влаштувати вхід з вулиці до виділеної їй частини домоволодіння.

Разом з тим, ОСОБА_3 ухилялась від виконання судового рішення, не пускає її у виділену частину домоволодіння, відчужила свою частину домоволодіння ОСОБА_1, на місці дверних прорізів, які вона зобов'язана замурувати, встановили обігрівальні та сантехнічні прилади. Відповідачі, перешкоджаючи в реалізації її прав власника, завдали їй моральної шкоди, яку вона оцінює в 30 000 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину будинку за адресою: АДРЕСА_2, яка складається з приміщення 1-5 площею 10,9 кв.м.; приміщення 1-6 площею 10,9 кв.м., приміщення 1-7 площею 9,0 кв.м., а всього площею 30,8 кв.м. та 1/3 частину огорожі, що складає 37/100.

Присуджено (виплатити) на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за припинення права власності на 1/3 частину будинку за вищевказаною адресою, яка буде внесена на депозитний рахунок суду ОСОБА_1 в розмірі 167 805 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину будинку за вищевказаною адресою, яка складається з приміщення 1-5 площею 10,9 кв.м., приміщення 1-6 площею 10,9 кв.м., приміщення 1-7 площею 9,0 кв.м., а всього площею 30,8 кв.м. та 1/3 частину огорожі, що складає 37/100.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 678 грн. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Свої доводи мотивує тим, що судом незаконно взято до уваги висновок, зроблений експертом ОСОБА_5, оскільки вказаний експерт не прийняв до уваги земельний компонент, хоча будинок знаходиться на земельній ділянці площею 700 кв.м. і ця земельна ділянка перебуває у користуванні сторін.

Крім цього, 1/3 частина спірного житлового будинку складає 30,8 кв.м., частка відповідача є значною та може бути виділена в натурі, будинок можливо поділити, припинення права власності на вказану частину завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім'ї.

Докази, досліджені судом, вказують на те, що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний - підлягає задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення відповідача та її представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 лютого 2000 року ОСОБА_2 є власником 1/3 частини жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_6. Жилий будинок розташований на земельній ділянці площею 700 кв.м. (а.с.10 т.1).

13 серпня 2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноногом В.П. посвідчено договір дарування 2/3 частин жилого будинку, відповідно до умов якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар дарунок - 2/3 частини жилого будинку під номером АДРЕСА_7 (а.с.8 т.1).

Розглядаючи спір, який виник між співвласниками будинку, суд першої інстанції виходив з доведеності позову ОСОБА_1 та наявності підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, для припинення права власності ОСОБА_8 на її частку у спільному майні.

При цьому суд взяв до уваги висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №05/53/14-15 від 10 березня 2015 року, відповідно до якого дійсна вартість 1/3 частини будинку за адресою: АДРЕСА_8, яка складається з приміщення 1/5 площею 10,9 кв.м., приміщення 1-6 площею 10,9 кв.м, приміщення 1-7 площею 9,0 кв.м., а всього площею 30,8 кв.м. та 1/3 частини огорожі, що складає 37/100, що належить ОСОБА_2 без врахування ринкової вартості земельної компоненти на момент складання висновку становить 167 805 грн. (а.с.131-137 т.1), ту обставину, що позивач вніс на депозитний рахунок суду вартість частки спірного майна, право власності на яке він просив припинити, а також те, що частку відповідача неможливо виділити або поділити в натурі, спільне користування майном є неможливим.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають приписам, закріпленим у ст. 213, 214 ЦПК України, як і не відповідають основному принципу здійснення судочинства - справедливості.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст.1 Протоколу №1 передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При розгляді спору судом першої інстанції не враховано, що для припинення права власності на частку у майні необхідно дотримуватися принципу пропорційності між переслідуваною метою та позбавленням особи її власності.

При цьому особу може бути позбавлено її власності лише на умовах, передбачених законом, виходячи з вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В даному випадку частка відповідача у спільному майні - 1/3 частина, не є незначною.

Крім цього, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року, проведено розподіл домоволодіння АДРЕСА_7.

Виділено ОСОБА_2 на праві власності приміщення 1-5 площею 10,9 кв.м., приміщення 1-6 площею 10,9 кв.м., приміщення 1-7 площею 9,0 кв.м., всього домоволодіння площею 30,8 кв.м. та 1/3 частину огорожі, що складає частку 37/100.

Виділено ОСОБА_3 на праві власності іншу частину вказаного домоволодіння , а саме: ганок , приміщення 1-1 площею 7,6 кв.м., приміщення 1-2 площею 11,2 кв.м, приміщення 1-3 площею 11,3 кв.м, приміщення 1-4 площею 21,0 кв.м., всього площею 51,1 кв.м., та господарські споруди - 2/3 частини огорожі та вбиральню, що складає 63/100.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 9 876 грн.

Зобов'язано ОСОБА_2 провести переобладнання в домоволодінні АДРЕСА_9: замурувати дверні прорізи між приміщеннями 1-6 та 1-3, 1-7 та 1-2, влаштувати вхід з вулиці до виділеної їй частини домоволодіння.

Усунуто перешкоди ОСОБА_2 в користуванні власністю, виселивши ОСОБА_3 з 1/3 частини домоволодіння АДРЕСА_7, вселивши ОСОБА_2 у виділену їй частину домоволодіння (а.с.15-24 т.1).

Таким чином, судовим рішення, що набрало законної сили, встановлено, що спірне майно є подільним та належна відповідачу 1/3 частка може бути виділена в натурі.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою при розгляді справи № 6-68цс14, який в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Доводи відповідача про її бажання проживати у виділеній їй частині домоволодіння, що належить їй на праві власності, оскільки спільне проживання зі своєю сестрою, її чоловіком та дітьми для неї є небажаним, заслуговують на увагу.

Доводи позивача про те, що спільне володіння та користування спірним домоволодінням є неможливим, не може бути достатньою підставою для позбавлення особи права власності на житло, частка якої не є незначною.

Вирішуючи питання про істотність завданої шкоди внаслідок припинення права власності на частку у майні зі стягненням грошової компенсації в сумі 167 805 грн. колегія суддів враховує також наступне.

Відповідно до п.п. а п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Відповідно до ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до рішення виконкому Києво-Святошинської райради народних депутатів від 05.05.1956 року №323 під будівництво будинку АДРЕСА_1 виділено земельну ділянку площею 700 кв.м. (а.с.20 т.1).

На спростування доводів позивача щодо дійсної вартості частки відповідача, право власності на яке позивач просив припинити, відповідачем суду першої інстанції було надано висновок оцінювача В.О.Антонова про вартість майна.

Відповідно до вказаного висновку, ринкову вартість об'єкта оцінки - 1/3 частини житлового будинку, площею 30,8 кв.м. та 1/3 частини огорожі, які знаходяться на адресою: АДРЕСА_10, власником якиї є ОСОБА_2, станом на 13.05.2015 р. становить 768 893 грн. (а.с. 9-36 т.2).

Відповідачем також було надано висновок №7130/7131/7132/ додаткової судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ від 02.11.2009 р., відповідно до якого дійсна вартість 1/3 частини будинковолодіння АДРЕСА_11 на час складання висновку становить 726 210 грн. При цьому дійсна вартість 1/3 частини земельної ділянки становить 640 407 грн. (а.с. 137-144 т.2).

Враховуючи суттєві розбіжності у визначенні ринкової вартості спірного майна, ту обставину, що експерт ПП «Апстрім-Експерт» ОСОБА_5, який проводив оцінку, визначив вартість 1/3 частини будинку за адресою АДРЕСА_12 , що належить ОСОБА_2, без врахування ринкової вартості земельної компоненти, судом апеляційної інстанції визнано обґрунтованими доводи відповідача про необхідність призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №25/16-43 від 11.08.2016 р., дійсна ринкова вартість будинку за адресою: АДРЕСА_12, станом на час проведення дослідження, з врахуванням вартості земельної ділянки, становить 1 634 356 грн. Дійсна (ринкова) вартість 1/3 частини будинку за вказаною адресою, яка складається з приміщення 1-5 площею 10,9 кв.м., приміщення 1-6 площею 10,9 кв.м., приміщення 1-7 площею 9,0 кв.м., всього площею 30,8 кв.м. та 1/3 частини огорожі, що належить ОСОБА_2, з врахуванням вартості земельної ділянки, станом на час проведення дослідження становить 544 785 грн. (а.с. 184-191 т.2).

Вказаний висновок не викликає у суду сумнівів в його достовірності, оскільки є послідовним, відповідає обставинам справи та ґрунтується на спеціальних пізнаннях.

З огляду на дійсну вартість спірного майна, яка обрахована з урахуванням ринкової вартості земельної ділянки, на якій воно розташоване, стягнення компенсації за припинення права на частку у спільному майні в сумі 167 805 грн. не відповідатиме вимогам розумності та справедливості та завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

Допущенні судом першої інстанції порушення норм процесуального права в частині недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності.

Колегія суддів також не погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 з 2012 р. вчинила всі необхідні з її боку дії з метою виконання ухваленого судового рішення.

З огляду на ту обставину, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року, яким вирішено вселити ОСОБА_2 у виділену їй частину домоволодіння з покладенням на неї обов'язку проведення відповідного переобладнання, ухвалено у спорі, відповідачем по якому була ОСОБА_3, вказане судове рішення не виконано, остання відчужила свою частку у спірному домоволодінні ОСОБА_1, який заперечує проти вселення відповідача та інших вимог зустрічного позову, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних в частині виселення ОСОБА_1 з 1/3 частини домоволодіння АДРЕСА_13 а саме з приміщень 1-5 площею 10,9 кв.м., 1-6 площею 10,9 кв.м., 1-7 площею 9,0 кв.м., що належать ОСОБА_2, вселення останньої в 1/3 частину вказаного домоволодіння та зобов'язання ОСОБА_1 не чинити їй перешкод в користуванні виділеної їй 1/3 частиною домоволодіння АДРЕСА_14 та виконанні будівельних робіт по його переобладнанню, а саме: замуруванні дверних прорізів між приміщеннями 1-6 та 1-3; 1-7 та 1-2, 1-3 та 1-7; влаштуванні входу з вулиці.

Обставини неможливості користування відповідачем спірним приміщенням підтверджується також тим, що 20.07.2016 р. експертами КНДІСЕ проводилось обстеження домоволодіння в присутності ОСОБА_2, ОСОБА_10 ОСОБА_1 не з'явився. Експерти зазначили, що доступ до приміщень будинку не забезпечено, в зв'язку з чим був проведений зовнішній огляд будівель, розташованих на території домоволодіння №22 та огляд приміщень будинку через скло віконних отворів (а.с.186 т.2).

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_3 не була притягнута до участі в справі в якості відповідача, позовні вимоги про зобов'язання її вчинити відповідні дії є безпідставними.

Є необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов'язання демонтувати встановлені обігрівальні і сантехнічні прилади у виділених їй приміщеннях.

Так, позивач за зустрічним позовом не визначила, які саме обігрівальні та сантехнічні прилади необхідно демонтувати, та не довела, що такий демонтаж не завдасть шкоди іншому співвласнику будинку та не призведе до неможливості користування будинком взагалі.

Доказів завдання ОСОБА_3, як власнику майна, діями відповідача ОСОБА_1 моральної шкоди суду не надано, а тому вимоги про її відшкодування задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

Керуючись ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

Вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення порушень прав власника, виселення, вселення, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1 з 1/3 частини домоволодіння АДРЕСА_13 а саме з приміщень 1-5 площею 10,9 кв.м., 1-6 площею 10,9 кв.м., 1-7 площею 9,0 кв.м., що належать ОСОБА_2 на праві власності.

Вселити ОСОБА_2 в 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_13 а саме приміщення 1-5 площею 10,9 кв.м., 1-6 площею 10,9 кв.м., 1-7 площею 9,0 кв.м.

Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні виділеної їй 1/3 частиною домоволодіння АДРЕСА_14.

Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у виконанні ОСОБА_2 будівельних робіт по переобладнанню в домоволодінні АДРЕСА_14, а саме: замуруванні дверних прорізів між приміщеннями 1-6 та 1-3; 1-7 та 1-2, 1-3 та 1-7; влаштуванні входу з вулиці.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/150/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Пятничук І.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.