Постанова № 62469950, 14.09.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 року 810/1476/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд» (далі – позивач або ТОВ «Бакалія-Трейд») до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області (далі - відповідач або ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області), у якому позивач просить суд:

- Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 13.11.2015 №0003652204 та скасувати його повністю;

- Визнати протиправними податкове повідомлення-рішення від 13.11.2015 №0003662204 та скасувати його повністю.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення податкового органу прийняті на підставі висновків Акту перевірки №355/10-13-22-04/38379292 від 29.10.2015. Зазначає, що згідно Акту перевірки підставою для висновків співробітників ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про взаємовідносини ТОВ «Бакалія-Трейд» та АФГ «Таврія» є те, що первинні документи складені сторонами всупереч вимогам чинного законодавства, в зв’язку з чим неможливо підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ «Бакалія-Трейд» до складу витрат придбання від вищенаведеного контрагента-постачальника Товару згідно видаткових накладних. Тобто, фактично ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області вважає відносини з вищевказаним контрагентом безтоварними.

Позивач з вище зазначеним порушенням не згоден, зазначені податкові повідомлення-рішення та висновки викладені в Акті перевірки вважає такими, що не відповідають дійсності, нормам чинного законодавства, є протиправними та порушують законні права та інтереси ТОВ «Бакалія-Трейд», тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Представник відповідача через службу діловодства суду надав письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень вказав, що реальність вчинення господарських операцій між АФГ «Таврія» з платниками податків відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларованих на папері, таким чином, у АФГ «Таврія» відсутні підстави для податкового обліку вказаних операцій.

Зазначає, що в ході аналізу зареєстрованих АФГ «Таврія» податкових накладних за серпень 2015 встановлено, що АФГ «Таврія» на протязі місяця реалізувало кукурудзу, сою, яблука та пшеницю загальною кількістю в 17 462,8 тонн. В ході аналізу податкової звітності АФГ «Таврія» встановлено, що протягом травня, червня, липня, серпня 2015 року підприємство не декларувало придбання кукурудзи, сої, яблук, пшениці та будь-якого іншого товару. Як зазначено в податковій інформації від 04.09.2015 №657/10-13-22-04/22749307 - АФГ «Таврія» протягом звітного періоду не декларувало наявність власних чи орендованих земельних ділянок, а наявність задекларованої у 2014 році земельної ділянки площею 46,7000 га, не дає фізичної можливості виростити реалізовану АФГ «Таврія» продукцію загальною кількістю в 17 462,8 тонн. Виходячи з вищезазначеного, зазначає, що у АФГ «Таврія» за період травень, червень, липень, серпень 2015 року – відсутня можливість реалізації товарів в адресу контрагентів-покупців, в тому числі ТОВ «Бакалія-Трейд».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №810/1476/16 суддею Лапієм С.М та призначено справу до судового розгляду.

У зв’язку з тимчасовим відстороненням судді Лапія С.М. від здійснення правосуддя, 15.07.2016, в порядку ст. 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа №810/1476/16, розподілена судді Київського окружного адміністративного суду Горобцовій Я.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року прийнято до провадження адміністративну справу №810/1476/16 та призначено судове засідання.

14 вересня 2016 року від представника позивача через службу діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «Бакалія-Трейд», в порядку письмового провадження. Представник відповідача поклався на розсуд суду при вирішенні вказаного клопотання.

Відповідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд», ідентифікаційний код 38379292, місцезнаходження: 08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10, зареєстроване 12.09.2012 як юридична особа, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 88).

У період з 16.10.2015 по 22.10.2015 посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на підставі направлення від 16.10.2015 №1054, згідно із пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, та відповідно до наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 16.10.2015 №957 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бакалія-Трейд» (код ЄДРПОУ 38379292) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з АФГ «Таврія» (код за ЄДРПОУ 22749307) за серпень 2015 року, за результатами якої складений Акт №355/10-13-22-04/38379292 від 29.10.2015 (далі- Акт перевірки) (а.с. 15-25).

Так, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Бакалія-Трейд» п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 507 809 грн., в тому числі серпень 2015 – 507 809 грн., та завищено показники рядку 24 «Залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з ПДВ за серпень 2015 року на суму 92 191 грн.

Не погоджуючись з діями податкового органу позивачем подані заперечення №02/11-1 від 02.11.2015 до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області (а.с. 26-33), за результатами розгляду яких листом від 10.11.2015 №12798/10/10-13-22-04-19 – висновки акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 29.10.2015 №355/10-13-22-04/38379292 ТОВ «Бакалія-Трейд» (код ЄДРПОУ 38379292) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з АФГ «Таврія» (код за ЄДРПОУ 22749307) за серпень 2015, залишено без змін, а вищезазначене заперечення без задоволення (а.с. 34-38).

На підставі акта перевірки №355/10-13-22-04/38379292 від 29.10.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення форми «В4» №0003652204 від 13.11.2015 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 92 191,00 грн. та форми «Р» №0003662204 від 13.11.2015, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 761 714,00 грн., з яких за основним платежем на 507 809,00 грн., за штрафними санкціями на 253 905,00 грн. (а.с. 12-13).

Позивач звернувся зі скаргою від 27 листопада 2015 року Вих. №27/11/1 на прийняті податкові повідомлення-рішення форми №0003652204 від 13.11.2015 та №0003662204 від 13.11.2015 до ГУ ДФС у Київській області (а.с. 39-48). Рішенням про результати розгляду скарги, що викладено в листі ГУ ДФС у Київській області Вих. №217/10/10-36-10-01-04 від 29.01.2016, податкові повідомлення-рішення від 13.11.2015 №0003662204 та №0003652204 залишені без змін, а скарга - без задоволення (а.с. 49-53).

Також висновку дійшла і ДФС України у своєму рішенні від 18.04.2016 №8618/6/99-99-10-01-04-25 у відповідь на скаргу позивача від 09.02.2016 Вих. №09/02/1 (а.с. 54-67).

Як вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2015 року між ТОВ «Бакалія-Трейд» (покупець) та АФГ «Таврія» (постачальник) укладено договір поставки №1708/15-2 (далі- договір №1708/15-2) (а.с. 68-75). Відповідно до п.1.1 даного договору Постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з Замовленням Покупця, поставити у власність Товар разом з товаросупроводжувальною документацією, а Покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної на складі Покупця, яка засвідчує момент передачі товару (п. 2.1. Договору №1708/15-2).

Відповідно до п. 2.4. даного договору у випадку якщо постачальник одержав Замовлення Покупця та не відповів відмовою на нього листом направленим поштою, кур’єрською службою, факсом, електронною поштою протягом одного дня з моменту отримання Замовлення, таке Замовлення вважається прийнятим до виконання Постачальником (акцептованою сферою) і Постачальник зобов’язується виконати замовлення Покупця в повному обсязі.

Пунктом 3.8. Договору №1708/15-2 встановлено, що постачальник при поставці відповідної партії Товару передає Покупцю наступну товаросупроводжувальну документацію:

- накладні, в яких повинно бути чітко зазначена кількість відвантаженого Товару, ціна за одиницю Товару без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ;

- товарно-транспортні накладні;

- належним чином завірені копії освідчення якості (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікатів про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов’язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати тощо, що вимагається відповідно до чинного законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі;

- податкова накладна/корегування до податкової накладної в електронному вигляді через систему електронного документообігу M.E. Doc IS.

Пунктом 3.21 встановлено за домовленістю Сторін Постачальник зобов’язаний передати товар Покупцю та забезпечити його зберігання протягом 5 місяців з моменту передачі за адресою: с. Дмитрівка, вул..Леніна, 10. Покупець має право отримати товар зі зберігання раніше без перерахунку вартості товару. Підтвердженням прийняття товару на зберігання є акт приймання – передачі товару на зберігання. Підтвердження повернення товару зі зберігання є акт приймання – передачі товару зі зберігання.

Відповідно до п. 5.5 Договору №1708/15-2 Покупець перераховує грошові кошти за отриманий товар до 31.12.2016. Товар може оплачуватись частинами.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач надав податкові накладні виписані АФГ «Таврія», а саме: №432 від 17.08.2015 всього на суму 919 149,60 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 153 191, 60 грн.), №433 від 18.08.2015 всього на суму 919 149,60 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 153 191, 60 грн.), №434 від 19.08.2015 всього на суму 919 149,60 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 153 191, 60 грн.), №435 від 20.08.2015 всього на суму 842 553,80 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 140 425,63 грн.) (а.с. 84-87).

В матеріалах справи містяться видаткові накладні: №2008/92 від 20.08.2015 всього на суму 842 553,80 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 140 425,63 грн.), №1908/180 від 19.08.2015 всього на суму 919 149,60 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 153 191, 60 грн.), №1808/180 від 18.08.2015 всього на суму 919 149,60 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 153 191, 60 грн.), №1708/89 від 17.08.2015 всього на суму 919 149,60 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 153 191, 60 грн.) (а.с. 76, 78, 80, 82).

А також, акти приймання-передачі товарів на зберігання згідно Договору поставки №1708/15-2 від 17.08.2015: №4 від 20.08.2015, №3 від 19.08.2015, №2 від 18.08.2015, №1 від 17.08.2015 (а.с. 77, 79, 81, 83) та замовлення на поставку товару: №17/1 від 17.08.2015, №17/2 від 17.08.2015, №17/3 від 17.08.2015, №17/4 від 17.08.2015 (а.с. 104-107).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених правових норм у їх системному звязку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, а також включення відповідних сум до бюджетного відшкодування, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних контрагентом Позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІ (надалі - Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України № 996-ХІ (в редакції на момент спірних правовідносин) випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закон № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Щодо посилання відповідача про відсутність документів, що підтверджують якість придбаної продукції та товарно-транспортних накладних, суд зауважує, що дана обставина не свідчить про відсутність господарської операції, у разі якщо з інших даних вбачається, що зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічної позиції дотримується Вищій адміністративний суд України в ухвалі від 25.03.2013 К/9991/59031/12, визначаючи достатніми для підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами такі первинні документи як належним чином оформлені видаткові та податкові накладні, акта приймання-передачі, платіжні доручення.

Суд зауважує, що відповідно до п.5.5 Договору №1708/15-2 Покупець перераховує грошові кошти за отриманий товар до 31.12.2016, а тому приймає твердження позивача стосовно не настання строку оплати за поставлений товар.

Окрім того, суд приймає твердження позивача про зберігання сої відповідно до п. 3.21 даного договору за адресою: с. Дмитрівка, вул. Леніна, 10, оскільки не має доказів іншого.

На підставі вищезазначеного, суд зазначає, що формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Суд приймає доводи відповідача стосовно виявлених при камеральної перевірки порушень контрагента позивача - АФГ «Таврія» та наявності стосовно останнього досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Разом з тим, відповідачем не було надано доказів наявності рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній відносно будь-кого - позивача та контрагента АФГ «Таврія» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договор, укладений позивачем з даним товариством, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсним.

Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

На думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із контрагентом Позивача, тому висновки акта перевірки є помилковими.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2015 №0003652204 та №0003662204 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167 КАСУ, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд» -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003652204 від 13.11.2015.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003662204 від 13.11.2015.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд» (08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10, ідентифікаційний код 38379292) судовий збір у сумі 12 808 грн. 57 коп. (дванадцять тисяч вісімсот вісім гривень 57 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області (39471029).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова