Ухвала суду № 62469061, 26.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 жовтня 2016 року м. Київ К/800/23728/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці ДФС

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року

у справі № 815/6246/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старгруп Торг"

до Одеської митниці Державної фіскальної служби

третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року, позов задоволено, скасовано спірні рішення.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Одеської митниці ДФС, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, що 15 грудня 2014 року між ТОВ “Старгруп Торг” та фірмою “LONG SON JOINT STOCK COMPANY” (В’єтнам) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № ТС 21915. На виконання вказаного Контракту, між Сторонами укладено специфікацію від 28 липня 2015 року № 559/LS/15, якою узгоджено поставку товару “в’єтнамський сирий очищений кеш’ю” на загальну суму 70 225.00 дол. США, на умовах поставки FOB-Ho Chi Minh City.

З метою митного оформлення товару та для підтвердження його митної вартості, декларантом на м/п “Одеса-порт” Одеської митниці ДФС були подані документи, перелік яких передбачений ч. 2 ст. 53 МК України. Проте, при здійсненні митного оформлення посадовими особами митного органу було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03 вересня 2015 року № 500060006\2015\000034/2.

Підставою для визначення митної вартості товару спірним рішенням стало, на думку Одеської митниці, те що у подані документи містять розбіжності, а саме: згідно п. 3.1 контракту ТС21915 від 15 грудня 2014 року передбачається 100% передплата, яка відображається у інвойсі; дані про передплату не визначені у інвойсі 559/Ь8/15 від 28 липня 2015 року та було витребувано у декларанта додаткові документи.

На вимогу митного органу позивачем надано ряд документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації, довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати, копію експортної декларації країни експорту, лист контрагента від 17 серпня 2015 року, прайс-лист. Крім того, до митниці були надані всі необхідні документи, що підтверджували факт повної оплати товару у тому розмірі, що був визначений інвойсом та специфікацією.

Однак, митний орган виявив у додатково поданих документах додаткові розбіжності, а саме: дата оформлення експортної декларації № 300473096840 - 25 липня 2015 року Інвойс № 559/LS/15 датується 28 липня 2015 ркоу, таким чином експортна декларація оформлена раніше ніж виставлений виробником інвойс; - в наданій довідці ТПП про ціну, сорт товару відмінний від сорту у інвойсі 559/LS/15 від 28 липня 2015 року та окрім рішення про коригування митної вартості товарів, прийнято картку відмови у митному оформлені товарів № 500060006/2015/00061.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного суду України, викладеного в його рішеннях, зокрема, у постановах Верховного суду України від 31 березня 2015 року у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та від 02 червня 2015 року у справі 21-498а15.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що відповідачем не доведено, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. А надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Доводи митного органу, з приводу наявності обгрунтованого сумніву в достовірності поданих декларантом відомостей, що не дозволяло визначити митну вартість товарів за основним методом її визначення, спростовано судами першої інстанції та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв’язку з ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року у справі № 815/6246/15 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед