Ухвала суду № 62468967, 04.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 року м. Київ К/800/36896/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Штульман І.В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Головного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

6 квітня 2015 року ОСОБА_4 пред'явила в суді позов до Головного управління юстиції у місті Києві (далі - ГУЮ у місті Києві) про визнання протиправним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, позовні вимоги залишено без розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та постановити ухвалу, якою справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідач своїм правом, як сторони у справі, не скористався та заперечень на касаційну скаргу не подав.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що наказом начальника ГУЮ у місті Києві від 16 вересня 2014 року № 2167/03 ОСОБА_4 звільнено з посади головного спеціаліста відділу банкрутства ГУЮ у місті Києві, на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації. З вказаним наказом позивач ознайомилась 30 вересня 2014 року.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, залишаючи позов без розгляду, дійшов висновку, що позивач пропустила строк звернення до суду, встановлений чинним законодавством, а обставин, які б свідчили про поважність пропуску цього строку не навела.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною першою статті 100 КАС України (у редакції, що діяла на час виникнення спору), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строків звернення до суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Як встановлено судами, вперше з вказаним позовом у порядку цивільного судочинства ОСОБА_4 звернулась до Печерського районного суду міста Києва 29 жовтня 2014 року.

Однак, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 березня 2015 року, провадження у справі закрито, у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с.13-14).

Після чого, 2 квітня 2015 року позивач звернулась з вказаним позовом та клопотанням про поновлення строку на подання позовної заяви до суду першої інстанції в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, а тому суди дійшли помилкового висновку про залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман