Вирок № 62467711, 04.11.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1943/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2016 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання - Гайданці Г.В.,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - Косаковського В.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

потерпілої - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016070030000267 від 28.01.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, що фактично проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, тимчасово непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а також матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016070030000080 від 11.01.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи раніше судимий, 03 червня 2015 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, з призначенням покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, 26 січня 2016 року о 02.00 годині, перебуваючи у будинку за адресою тимчасового проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, діючи з прямим умислом - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, таємно викрав належну гр. ОСОБА_4 бензопилу марки «Дніпро-М» вартістю 892,20 гривень, чим спричинив останньому матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

12 грудня 2015 року о 19.00 год. ОСОБА_1, будучи раніше судимий, 03 червня 2015 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, з призначенням покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, перебуваючи в ТЦ «Токіо», що розташовується на перехресті вул. Заньковецької та вул. Легоцького в м. Ужгороді, діючи з прямим, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, повторно, з метою заволодіння чужим майном та незаконного збагачення, обману та зловживання довірою потерпілої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, під приводом продажу металевого контейнеру, яким гр. ОСОБА_1 у власності не мав, виманив в потерпілої ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1000 гривень.

14 грудня 2015 року гр. ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний намір, знаходячись в кафе «Деліція», що розташовується на пр. Свободи в м. Ужгороді, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, повторно, з метою заволодіння чужим майном та незаконного збагачення, обману та зловживання довірою потерпілої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, виманив в останньої грошові кошти в сумі 4000 гривень.

Крім того, 15 грудня 2015 року о 10.00 годині, гр. ОСОБА_1 діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, повторно, з метою заволодіння чужим майном та незаконного збагачення, обману та зловживання довірою потерпілої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, виманив в останньої грошові кошти в сумі 500 гривень.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив діяння, що кваліфікується за ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, та показав, що, проживаючи у знайомих його батьків за адресою: вул. О. Кобилянської, № 11 в м. Ужгород, взяв належну ОСОБА_4 бензопилу марки «Дніпро-М». Вказав, що приїхавши на автозаправку «Шел» зрозумів, що не має грошей розрахуватися за паливо і вирішив залишити в заставу бензопилу з умовою повернення йому бензопили, коли він привезе гроші, а працівник автозаправки «Шел» сплатив за нього вартість палива. По факту отримання грошових коштів від гр. ОСОБА_3 за металевий контейнер пояснив, що почув від власника контейнера про намір його продати. Після цього він, перебуваючи в ТЦ «Токіо» запропонував гр. ОСОБА_3 купити в нього даний контейнер, який хотів продати їй за ціною більшою, ніж ціна, погоджена ним з власником контейнера. Визнав факт отримання від гр. ОСОБА_3 грошових коштів за даний контейнер у розмірі 5500,00 грн.

Також, заявлений до нього ОСОБА_3 цивільний позов ОСОБА_1 визнав у сумі 5500,00 грн. матеріальної шкоди та 5500,00 грн. моральної шкоди.

Потерпілий ОСОБА_4 проінформував суд, що претензій до ОСОБА_1 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 185 КК України не має, збитки йому відшкодовано, наміру заявляти цивільний позов не висловив.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні показала що ОСОБА_1, втершись їй в довіру, пояснивши, що йому терміново потрібні гроші на операцію дружині на апендицит, запропонувавши купити в нього металевий контейнер. Зазначила, що спочатку 14 грудня 2015 року в ТЦ «Токіо» дала ОСОБА_1 як завдаток за продаж металевого контейнера 1000,00 грн. Наступну суму в розмірі 4000,00 грн. вона передала ОСОБА_1 14.12.2015 року в кафе «Деліція». Зазначила, що ОСОБА_1 вона сприйняла як власника металевого контейнера, так як 14.12.2015 року вона їздила з ОСОБА_1 на прибудинкову територію в с. Горяни, де вони разом з ОСОБА_1 оглянули вказаний металевий контейнер, що викликало в неї довіру до ОСОБА_1 Також зазначила, що 15.12.2015 року, коли вона була на роботі, ОСОБА_1 зателефонував їй, повідомивши, що виникли непередбачувані обставини. Оскільки він був у дуже схвильованому стані, довірившись йому ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 ще 500,00 грн. за контейнер. Однак, контейнер вона так і не отримала. Приїхавши знову на територію, де ОСОБА_1 показував їй вказаний металевий контейнер, вона на гаражі побачила напис: «Продається» і номер телефону, за яким вона зателефонувала, щоб зясувати відомості про власника контейнера. Довідавшись про номер телефону справжнього власника контейнера, вона зателефонувала останньому, який підтвердив їй, що контейнер є його власністю і він його продає, особу, описану як ОСОБА_1, він знає, однак жодних домовленостей з ОСОБА_1 з приводу продажу його контейнеру не було.

Окрім цього, вина обвинувачений ОСОБА_1 у вчиненому також стверджується й іншими доказами по справі, а саме:

- протоколом предявлення для впізнання за фотознімками з 09.02.2016 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_5 впізнав в ОСОБА_1 на фотокартці під № 3 особу, яка в ніч на 27.01.2016 року близько 02 год. 00 хв., прийшла на автозаправку «Шел», що розташована за адресою: Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Обїзна, 9 б та залишив там бензопилу помаранчевого кольору та за яку отримав грошові кошти в сумі 500,00 грн.;

- протоколом предявлення особи для впізнання від 23.03.2016 року, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_3 впізнала під № 3 особу, яка під приводом продажу металевого контейнера виманила в неї грошові кошти в сумі 5,500 грн.. Під № 3 до впізнання був предявлений ОСОБА_1;

- протоколом огляду місця події від 16.03.2016 року з якого вбачається, що обєктом огляду є прибудинкова територія, що знаходиться по вул. Центральній, с. Горяни м. Ужгород. Потерпіла ОСОБА_3 вказала на ділянку (місце), де знаходився металевий контейнер розміром близько 2 на 3 м, висотою близько 3 м. На момент огляду контейнер на місці, де він знаходився зі слів потерпілої відсутній.

Таким чином, підсумовуючи досліджені та перевірені в ході судового розгляду докази по справі у їх сукупності суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому доведена повністю.

Визнаючи обвинуваченого ОСОБА_1 винним у вчиненому суд кваліфікує його дії:

-за ч. 2 ст. 185 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

-за ч. 2 ст. 190 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, вчинене повторно.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з положень ст. 12 КК України щодо ступеня тяжкості злочину, а також санкції ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_1 вчинив злочини середньої тяжкості.

Обставинами, що помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлені.

Судом також встановлено, що згідно з довідкою ЗОНД № 122 від 23.02.2016 року обвинувачений ОСОБА_1 не перебуває під диспансерним наглядом у Закарпатському обласному наркологічному диспансері.

Обираючи до обвинуваченого вид та розмір покарання, суд враховує суспільну небезпеку скоєного, наявність обставин, які пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, та приходить до переконання, що виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції обвинуваченого від суспільства, а також про призначення ОСОБА_1 покарання у межах санкцій ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК України із застосуванням положень ст. ст. 70, 75, 76 КК України.

Цивільний позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала цивільний позов, у якому зазначено, що вчиненням кримінального правопорушення їй завдано матеріальну шкоду, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 заволодів її грошовими коштами ніби за покупку будівельного контейнера, якого, як потім зясувалося, він ніколи не мав у власності, спричинивши тим самим їй майнову шкоду на загальну суму 5500,00 грн.

Крім того, цивільний позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь 50000 грн. моральної шкоди. Вказані вимоги обґрунтовує душевними стражданнями у звязку з фактом шахрайства, негативними емоційно-вольовими переживаннями, які завдали значної шкоди її здоровю, а це втрата ваги тіла, порушення сну, перенесені нею хвороби, які є наслідком пережитих нею душевних страждань та нервових переживань.

Заявлений потерпілою ОСОБА_3 цивільний позов ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав частково, а саме у сумі 5500,00 грн. матеріальної шкоди та 5500,00 грн. моральної шкоди.

Заявлений потерпілою ОСОБА_3 цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 5500,00 грн. - матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України регламентовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з обвинувального акту, встановлена в ході досудового слідства у кримінальному провадженні №12016070030000267 від 28.01.2016 року сума матеріальної шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3, становить 5500,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 5500,00 грн. завданих матеріальних збитків.

Щодо вимог ОСОБА_3 у частині стягнення моральної шкоди, суд враховує приписи ст. ст. 23, 1167 ЦК України, а також розяснення Пленуму Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Оскільки дії ОСОБА_6 знаходяться в причинному зв'язку з тим, що потерпілій ОСОБА_3 було спричинено моральні та душевні переживання у звязку з фактом шахрайства щодо неї та втратою грошових коштів, що негативно вплинуло на стан її здоровя, суд прийшов до переконання, що з обвинуваченого на користь потерпілої слід стягнути 8000,00 грн. моральної шкоди, оскільки саме такий розмір компенсації, виходячи з вимог розумності та справедливості, буде відповідати понесеним потерпілою моральним стражданням.

Витрати на залучення експерта по кримінальному провадження №12016070030000267 для проведення товарознавчої експертизи №11/73 від 11.02.2016 року в розмірі 306,90 грн. - підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про речові докази по кримінальному провадженні суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 70, 75, 76 КК України, 100, 124, 368-370, 373, 374, 394, 395 КПК України, ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, що фактично проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, раніше судимого, визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі,

- за ч.2 ст. 190 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання у виді двох років та шести місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обовязки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, спричинену кримінальним правопорушенням у розмірі 5500,00 гривень та моральну шкоду в розмірі 8000,00 гривень.

В задоволенні решти заявлених вимог про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений нею судовий збір за заявлену в цивільному позову вимогу про стягнення моральної шкоди пропорційно до задоволених вимог в розмірі 551,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати по справі за проведення експертизи у розмірі 306,90 грн.

Речовий доказ по кримінальному провадженню: бензопилу марки «Дніпро-М», передану під розписку на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4, вважати повернутою за належністю.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча О.М. Світлик