Постанова № 62466890, 03.11.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8148/16-а

Провадження № 2-а/750/712/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2016 року м.Чернігова

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Карапута Л.В.,

секретарів Руденок В.О., Воронцова А.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Чернігівської міської ради Белавцевої О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

30.08.2016 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міської ради про визнання протиправним, скасування пункту 11 рішення ( 4 сесії 7 скликання №20) Чернігівської міської ради від 01.03.2016 року, яким їй відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; зобов'язання відповідача розглянути її заяву про надання дозволу на розроблення проекту відведення вказаної земельної ділянки та подати звіт про виконання судового рішення суду в строк два місці з дня набрання рішенням законної сили. В ході розгляду справи позивач подала заяву про збільшення позовних вимог та просила визнати протиправним та скасувати п.11 рішення Чернігівської міської ради від 01.03.2016 року «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва, будівництва індивідуальних гаражів та городництва»; зобов'язати Чернігівську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); зобов'язати Чернігівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та зобов'язати Чернігівську міську раду подати звіт про виконання судового рішення у строк два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позову зазначила, що в порушення вимог чинного законодавства України оскаржуване рішення не містить обґрунтування причини відмови в наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 а тому є протиправним і підлягає скасуванню. Також зазначила, що відповідно до п.3 ч. 2 ст. 1062 КАС України, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення або вчинити певні дії, а тому у разі встановленого факту порушення прав позивача і необхідності відновлення порушених прав, які порушуються відповідачем на протязі 9 років щодо вирішення заяви позивача про надання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою та наявності 4 рішень судів, які визнавали відмову відповідача протиправною та зобов'язували розглянути заяву не змогли вплинути на відповідача і дотримуватися відповідача вимог чинного законодавства, тому просила зобов'язати Чернігівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала і наполягала на їх задоволенні, після оголошеної в справі перерви до суду не з'явилася, про причини не повідомила, проте її неявка не перешкоджає розглядові справи.

Представник відповідача просила відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржуване позивачем рішення ухвалено в межах компетенції відповідача, при цьому повністю відповідає вимогам закону з урахуванням засідань постійної комісії Чернігівської міської ради.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а тому вони підлягають задоволенню.

Встановлено, що 30.10.2007 року позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0.0950 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка не розглядалася відповідачем про суті до грудня 2010 року.

Рішенням від 17.12.2010 року відповідач відмовив позивачу в задоволенні вказаної заяви. Іншим рішенням від 31.01.2011 року відповідач надав дозвіл на розроблення проекту відведення цієї земельної ділянки ОСОБА_4. Зазначені рішення відповідача визнано протиправними і скасовано постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 29.04.2011 року.

Рішенням від 31.07.2012 року відповідач вдруге відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1. Вказане рішення також визнано протиправним і скасовано постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 30.10.2012 року.

Пунктом 11 рішенням від 19.04.2013 року відповідач втретє відмовив позивачеві в наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1. Вказане рішення також визнано протиправним і скасовано постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 03.07.2013 року.

Пунктом 9 рішення від 26.12.2014 року відповідач в черговий раз відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1. Вказане рішення також визнано протиправним і скасовано постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 01.07.2015 року (справа №750/800/15-а).

Окрім того, даним обставинам надавалась правова оцінка при вирішенні вказаних справ, рішення по справі №750/800/15-а, рішення у якій набрало законної сили.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як убачається з тексту оскаржуваного позивачем рішення, при прийнятті рішення щодо відмови в задоволенні заяви позивача відповідач керувався Земельним Кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі», «Про землеустрій», проте без зазначення конкретних норм цих правових актів, які надають йому право відмови в задоволенні заяви.

Згідно частини 3 статті 123 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановлених законом порядку.

Таким чином, ЗК України визначає чіткий перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Витягом з протоколу №3 засідання постійної комісії Чернігівської міської ради з питань житлово-комунального господарства, транспорту і зв'язку та енергозбереження від 17.02.2016 року по пункту 11 рішення (4 сесія 7 скликання) було вирішено відмовити у надання дозволу.

Витягом з протоколу №5 засідання постійної комісії Чернігівської міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин від 16.02.2016 року по пункту 11 рішення (4 сесія 7 скликання) було вирішено відмовити у надання дозволу. Проте, причини відмови також не були мотивовані.

Оскаржуване позивачем рішення відповідача зазначеним вимогам Кодексу не відповідає, що є безумовною підставою для визнання його протиправним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення або вчинити певні дії, і це прямо вбачається з пункту 2 частини 4 статті 105 та пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства.

При цьому, аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.

У спірних правовідносинах, праву позивача розробити документацію з землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,1000 га кореспондує обов'язок відповідача надати такий дозвіл або прийняти вмотивоване рішення про відмову у його видачі.

Як встановлено вище, позивач вже оскаржував відмову відповідача у видачі йому дозволу та рішеннями судів, які набрали законної сили, було визнано таку відмову протиправною.

У даному випадку, позивачу в п'яте відмовлено у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з тих же підстав.

У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення. Це цілком узгоджується з положеннями пункту 2 частини 4 статті 105, пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства.

Разом з тим, дійсно існують випадки, у яких суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень діяти певним чином і це вбачається з аналізу зазначених вище норм Кодексу адміністративного судочинства.

Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним. Отже, у такому випадку буде відсутнім факт невиконання обов'язку та, відповідно, факт порушення прав позивача.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. У даному ж випадку, позивачу вже в п'яте відмовлено з підстав не передбачених законом, тому суд приходить до висновку про зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача та надати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Разом з тим, враховуючи те, що відповідач тривалий час ухиляється від належного розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0.1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та керуючись приписами, викладеними в пункті 4 частини 1 статті 163 КАС України, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача подати звіт про виконання цієї постанови в двомісячний строк від дня набрання нею законної сили.

Враховуючи викладене вище, заявлений позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 3, 94, 158 - 163, 186 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати пункт 11 рішення Чернігівської міської ради від 01.03.2016 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0.1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобов'язати Чернігівську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0.1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та надати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки по по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0.1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобов'язати Чернігівську міську раду подати звіт про виконання цієї постанови в двомісячний строк від дня набрання нею законної сили.

Стягнути з місцевого бюджету міста Чернігова на користь ОСОБА_1 1102 грн. 40 коп. у відшкодування сплаченої суми судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення, в порядку встановленому статтею 186 КАС України.

Суддя Л.В. Карапута