Рішення № 62466620, 04.11.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3294/16-ц

Провадження № 2/591/1770/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.

при секретарі Кальченко М.В.

з участю представника відповідача МТСБУ ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування, пені за період прострочення виплати страхового відшкодування, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

30 червня 2016 позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до МТСБУ про стягнення страхового відшкодування, витрат за автотоварознавче дослідження та з позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.11.2015 року близько 21-00 годин на площі Покровська в м. Суми сталася ДТП, а саме: водій ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного спяніння, не маючи права на керування транспортними засобами, без відповідних документів, за відсутності полісу страхування, не впорався з керуванням автомобіля НОМЕР_1, допустив виїзд на зустрічну смугу для руху та вчинив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який перебував у нерухомому стані, під керуванням водія ОСОБА_2 Автомобіль Сузукі д.н. НОМЕР_3 зареєстрований за ОСОБА_4, яка є дружиною ОСОБА_2, а фактично даним автомобілем на відповідній правовій підставі керує та володіє ОСОБА_2

Внаслідок ДТП автомобіль НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень, в звязку з чим позивачу спричинено матеріальну шкоду.

Водія ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні даного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності постановою суду від 25.01.2016 року.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 не була застрахована на момент ДТП, то позивач звернувся з заявами до МТСБУ для отримання страхового відшкодування.

При цьому позивач зазначає, що за його заявою було складено висновок автотоварознавчого дослідження від 27.01.2016 року, згідно якого вартість матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля НОМЕР_2, становить 20210,06 грн.

Позивач вказує, що 17.12.2015 року, 08.02.2016 року ОСОБА_2 направив до МТСБУ письмові заяви з наданням всіх відповідних документів на підтвердження страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

09.03.2016 року позивач отримав від МТСБУ письмове повідомлення, в якому МТСБУ просить направити додаткові документи для отримання страхового відшкодування.

Вказані документи були направлені позивачем до МТСБУ ще 28.03.2016 року, але страхового відшкодування позивач не отримав, і жодної відповіді не отримав.

Під час розгляду справи, в звязку з виплатою 29.08.2016 року позивачу відповідачем МТСБУ страхового відшкодування в сумі 19931,16 грн., позивач змінив позовні вимоги, та посилаючись на норми ст.ст.3,6,9,21,22,36,41 Закону України «Про загальнообовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив стягнути з МТСБУ різницю у сумі страхового відшкодування в розмірі 278,90 грн., витрати на оплату автотоварознавчого дослідження в сумі 840 грн., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування виходячи зі строку прострочення 189 днів за період розрахунку з 22.02.2016 року по 29.08.2016 року в сумі 3900,07 грн. та судовий збір (а.с.171).

Крім того, позивач посилається на те, що діями відповідача ОСОБА_3, який керував автомобілем без документів, в стані алкогольного спяніння, позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у порушенні його права власності, завданні пошкоджень його автомобілі, а винний у скоєнні ДТП ОСОБА_3 навіть не вибачився за скоєні дії. Позивач оцінює завдану моральну шкоду у розмірі 5000 грн., просить стягнути вказану суму з ОСОБА_3, а також судовий збір (а.с.9-13).

Представник позивача ОСОБА_5 в судових засіданнях позов підтримував з вказаних у позові підстав. В останнє судове засідання представник позивача не зявився, надав заяву про розгляд справи без його участі, змінені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача МТСБУ ОСОБА_1 проти позову заперечував з тих підстав, що МТСБУ виплатило суму страхового відшкодування 29.08.2016 року, відсутня вина МТСБУ у затримці виплати, так як сума страхового відшкодування виплачена відразу ж після складання експертом звіту про суму матеріального збитку у сумі 19931,16 грн., що був складений 26.08.2016 року. Також заперечує проти стягнення різниці страхового відшкодування у розмірі 278,90 грн., посилаючись на те, що розмір матеріального збитку 19931,16 грн. встановлений експертом в порядку встановленому законом, а оцінка, на яку посилається позивач, проведена без залучення представника МТСБУ і без повідомлення МТСБУ, за ініціативою самого позивача, а тому дана оцінка не може бути взята до уваги при визначенні розміру страхового відшкодування. З цих же підстав заперечує проти вимоги про стягнення вартості авто товарознавчого дослідження.

Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання жодного разу не зявився, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи у встановленому ч. 5 ст. 74 ЦПК України порядку за зареєстрованим місце проживання, будь-яких заяв, пояснень чи заперечень від відповідача ОСОБА_3 до суду не надходило.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.11.2015 року близько 21-00 годин на площі Покровська в м. Суми сталася ДТП, а саме: водій ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного спяніння, не маючи права на керування транспортними засобами, без відповідних документів, за відсутності полісу страхування, не впорався з керуванням автомобіля НОМЕР_1, допустив виїзд на зустрічну смугу для руху та вчинив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який перебував у нерухомому стані, під керуванням водія ОСОБА_2

Постановою слідчого Сумського відділу поліції від 16.12.2015 року закрито провадження у кримінальному провадженні за ознаками злочину за ст. 286 КК України, у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення. Направлено матеріали для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР за ст.ст. 124, 130 КУпАП (а.с.17).

Вина водія ОСОБА_3 у вчиненні даного ДТП встановлена постановою Зарічного районного суду м. Суми від 25.01.2016 року, якою притягнуто ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с.19).

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 17,19).

Автомобіль Сузукі д.н. НОМЕР_3 зареєстрований за ОСОБА_4 (а.с.16).

Як вбачається з пояснень позивача, викладених у позові, ОСОБА_4 є дружиною позивача ОСОБА_2, і ОСОБА_2 представляє інтереси власника автомобіля за довіреністю (а.с.152).

Механічні пошкодження автомобіля НОМЕР_2 первісно були зафіксовані у довідці, складеній інспектором поліції (а.с.18).

15 січня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до судового експерта автотоварознавця ОСОБА_6 з заявою при призначення автотоварознавчого дослідження для визначення вартості матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП (а.с.22).

Огляд транспортного засобу Сузукі д.н. НОМЕР_3 проведено експертом 22.01.2016 року, що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу (а.с.67).

Висновок автотоварознавчого дослідження № 001/2016 складений 27.01.2016 року (а.с.22-73).

Згідно вказаного висновку, вартість матеріальної шкоди, завданої власникові автомобіля НОМЕР_2, завданої внаслідок ДТП, складає 20210,06 грн. (а.с.30).

Як вбачається з матеріалів страхової справи, заява-повідомлення про ДТП направлена ОСОБА_2 до МТСБУ 23.11.2015 року (а.с.163).

Із заявою-повідомленням про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 звертався до МТСБУ 17.12.2015 року, вказану заяву МТСБУ отримало 23.12.2015 року (а.с.160).

Із повторною заявою-повідомленням про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 звертався до МТСБУ 08.02.2016 року, вказану заяву МТСБУ отримало 15.02.2016 року (а.с.153).

Після отримання вказаного повідомлення про настання страхового випадку, МТСБУ 09.03.2016 року направило ОСОБА_2 лист з пропозицією надати необхідні документи для виплати страхового відшкодування: оригінал доручення або нотаріально посвідчену копію, яким власник транспортного засобу уповноважує отримати від МТСБУ належне йому відшкодування; реквізити розрахункового рахунку (а.с.149).

Позивач ОСОБА_2 на виконання вказаного листа 28.03.2016 року направив до МТСБУ ще одну повторну заяву-повідомлення про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, додавши до неї нотаріально посвідчену довіреності та реквізити розрахункового рахунку, дану документи МТСБУ отримало 01.04.2016 року (а.с.151, 152).

Після отримання вказаних документів МТСБУ протягом 150 днів (з 01.04.2016 року по 29.08.2016 року) більше не зверталось до позивача з будь-якими листами щодо недостатності документів, але й не приймало рішення про виплату страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, про прийняття рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 19931,16 грн. ОСОБА_2 було повідомлено лише 29.08.2016 року (а.с.128), і вказана сума була перерахована позивачу 29.08.2016 року (а.с.129), тобто вже після спливу майже двох місяців після відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до МТСБУ.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно до ст. 36.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобовязаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Зі змісту ст. 35.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування, якщо заявник не є потерпілим або його законним представником, повинен обовязково бути доданий до заяви про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до абзацу 5 ст. 36.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі, якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Як встановлено судом, та підтверджено самим позивачем, довіреність від імені власника автомобіля ОСОБА_4, що посвідчує право ОСОБА_2 на отримання страхового відшкодування, була надана ОСОБА_2 до МТСБУ лише 28.03.2016 року у відповідь на запит МТСБУ, і отримана МТСБУ 01.04.2016 року (а.с.151,152).

З самої копії довіреності вбачається, що довіреність оформлена нотаріусом 28.03.2016 року, тобто до 28.03.2016 року відповідного документу, що посвідчує право заявника ОСОБА_2, який не є власником автомобіля, на отримання страхового відшкодування, у позивача не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 90-ти денний строк для прийняття рішення про виплату чи невиплату страхового відшкодування слід починати обраховувати з 01.04.2016 року, тобто з того дня, коли МТСБУ отримало всі необхідні документи від заявника, в тому числі довіреність, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування, а не з 23.11.2015 року, як помилково вважає позивач.

Таким чином, 90-ти денний строк для прийняття рішення про виплату чи невиплату страхового відшкодування, починаючи з 01.04.2016 року закінчився 30.60.2016 року.

Тобто, оскільки МТСБУ не прийняло рішення у 90-й денний строк, то з 30.06.2016 року почалось прострочення.

Так як рішення про виплату страхового відшкодування було прийнято 29.08.2016 року (а.с. 128, 129), то строк прострочення склав 60 днів.

Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача МТСБУ з приводу того, що відсутня вина МТСБУ у простроченні прийняття рішення, скільки звіт експертної оцінки був проведений лише 26.08.2016 року.

Суд вважає, що МТСБУ не було позбавлено можливості вжити заходів з метою прискорення проведення незалежної експертної оцінки майна, тим більше, що незалежну експерту оцінку проводив той же судовий експерт, який проводив автотоварознавче дослідження, а із звіту незалежної експертної оцінки майна вбачається, що дата огляду транспортного засобу та ж сама, що і в автотоварознавчому дослідженні 22.01.2016 року, вихідні дані ті ж самі, фототаблиці ті ж самі, і при умові якщо б МТСБУ своєчасно доручило експерту проведення експертизи, то і висновок експертизи був би наданий значно раніше.

Відповідно до ст. 37 (п.2) Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, розрахунок пені наступний: сума заборгованості х подвійна облікова ставка НБУ на день прострочення х кількість днів прострочення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 66 ЦПК України, висновок експерта докладний опис проведених експертом досліджень, зроблених у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Процесуальний статус експерта у цивільному процесі визначений статтею 53 ЦПК України, і зокрема, частиною 1 даної статті визначено, що як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих експертів.

З таких підстав, суд вважає, що при різниці даних у висновку автотоварознавчого дослідження та у звіті експертної оцінки, згідно ст.ст. 58, 59 ЦПК України в якості належного та допустимого доказу суд повинен приймати до уваги звіт експертної оцінки.

При цьому суд бере до уваги розмір матеріального збитку 19931,16 грн., оскільки даний розмір визначений звітом експертної оцінки (а.с.132-148).

Суд не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, згідно якого пеня обрахована в сумі 3900,07 грн. (а.с.171), оскільки по-перше, позивач помилково визначив більший період нарахування пені, а по-друге, позивач визначив суму матеріальної шкоди, виходячи з висновку автотоварознавчого дослідження, а суд вважає за необхідне взяти за основу при проведенні розрахунків розмір матеріального збитку, визначений звітом експертної оцінки 19931,16 грн.

Тому суд проводить власний розрахунок пені, виходячи з того, що період розрахунку склав: з 30.06.2016 - 29.08.2016 року, а розмір матеріального збитку становить 19931,16 грн.:

Дата виникнення заборгованостіДата розрахункуСума боргуРозмір пеніКількість днів прострочення 30.06.2016 29.08.201619931.00 грн.Подвійна облікова ставка НБУ 60

Період розрахункуСтавка НБУ, %Кількість днів у періодіПеня, грн.30.06.2016 - 28.07.2016 16.5 29522,57 грн. 29.07.2016 - 29.08.2016 15.5 31524,76 грн. Всього пені: 1047,33 грн.

Крім того, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування вартості автотоварозначого дослідження 840 грн. (а.с.65), оскільки фактично позивач оплатив більшу частину роботи судового експерта, і вихідні дані вказаного автотоварозначого дослідження в подальшому були покладені в основу звіту експертної оцінки.

На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача МТСБУ пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 1047,33 грн., витрати за оплату автотоварозначого дослідження в сумі 840 грн.

Відповідно до ст.ст. 88, 89 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволені частково унаслідок їх задоволення відповідачем після предявлення позову, але ще до винесення рішення у справі, то з відповідача МТСБУ на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Стосовно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_3, то суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у результаті завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, традиційно виділяють у спеціальний делікт у звязку з особливостями механізму завдання шкоди, а також умовами виникнення обовязку таку шкоду відшкодувати.

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди; наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного звязку між ними.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1ст.1188 ЦК Українишкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що що 18.11.2015 року близько 21-00 годин на площі Покровська в м. Суми сталася ДТП, а саме: водій ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного спяніння, не маючи права на керування транспортними засобами, без відповідних документів, за відсутності полісу страхування, не впорався з керуванням автомобіля НОМЕР_1, допустив виїзд на зустрічну смугу для руху та вчинив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який перебував у нерухомому стані, під керуванням водія ОСОБА_2 Автомобіль Сузукі д.н. НОМЕР_3 зареєстрований за ОСОБА_4, яка є дружиною ОСОБА_2, а фактично даним автомобілем на відповідній правовій підставі керує та володіє ОСОБА_2

Внаслідок ДТП автомобіль НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень.

Так, п. 2.9 а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

Відповідно до п.10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Крім того, згідно п. 10.2. ПДР, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Тобто, вимога п. 10.1 ПДР України передбачає повну відповідальність водія, який розпочинає рух або змінює напрямок руху за безпеку дорожнього руху від початку його і до закінчення маневру.

Крім того, п. 11.4. ПДР України на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги, п. 12.1. ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

16 грудня 2015 року слідчим слідчого відділу Сумського відділу поліції (в м. Суми) ГУНП в Сумській області під час досудового розслідування винесено постанову про закриття кримінального провадження №12015200440006223 від 19 листопада 2015 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 КК України, у звязку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального провадження, а матеріали направлено до роти Сумського відділу поліції (в м. суми), для притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, за ст. ст. 124,126,130 КпАП України, оскільки в діях водія ОСОБА_3 вбачалась невідповідність пунктам 2.1абг, 2.9а, 10.1,11.4, 12.1 ПДР України. (а.с.17).

Разом з цим, як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справ про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, останнім допущено порушення п.п. 10.1, 11.4, 12.1 ПДР України та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України (а.с.19).

Будучи допитаним в судовому засіданні 25 січня 2016 року, під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 свою вину визнав (а.с.19).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 скоїв ДТП 18 листопада 2015 року в стані алкогольного спяніння, чим порушив п. 2.9а ПДР України та постановою суду від 29.12.2015 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та позбавлений права керування автомобілем строком на 1 рік (а.с.19).

Так, відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а за змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

Відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку надані суду докази дають підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача завданої моральної шкоди.

З урахуванням обставин справи, суд приходить до висновку, що внаслідок ДТП позивач зазнав душевних страждань у звязку з пошкодженням його майна, що відповідно до ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням обставин справи, ступеня вини відповідача, який вчинив правопорушення в стані алкогольного спяніння, глибини душевних страждань позивача, який протягом тривалого часу не отримав навіть вибачення з боку відповідача за неправомірну поведінку, з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним задовольнити вимогу про відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача ОСОБА_3І на користь позивача ОСОБА_2 5000 грн.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволені, то з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування, пені за період прострочення виплати страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 1047,33 грн., витрати за оплату автотоварозначого дослідження в сумі 840 грн., судовий збір у сумі 551,20 грн.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та судовий збір в сумі 551,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду, а у разі відсутності особи у судовому засіданні з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду складено протягом пяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Суддя