Ухвала суду № 62464571, 01.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/3188/16-ц Головуючий у І інстанції Голуб А. В.Провадження № 22-ц/780/4676/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 43 01.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

01 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Олійника В.І.,

суддів Верланова С.М., Лівінського С.В.,

при секретарі Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з житлового приміщення, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з житлового приміщення.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

В зазначеній квартирі зареєстровані та проживають її син ОСОБА_4, колишня невістка ОСОБА_3 та онука ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка зазначала, що відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні її власністю і до квартири не допускають. 03.08.2015 року помер її чоловік ОСОБА_6, який перед смертю хворів і вона лікувала його та витрачала великі кошти на його лікування, а також гроші на лікування та поховання чоловіка брала в борг, а тому на даний час має великі борги і змушена продати свою вищевказану квартиру, а відповідачі перешкоджають їй у розпорядженні її власністю.

06.12.2015 року коли вона прийшла до своєї квартири, то спочатку її не впустили в помешкання і вона повернулася додому за ключами, а потім, коли вона потрапила в свою квартиру, то відповідачка ОСОБА_3 вчинила сварку та бійку і вигнала її з квартири.

У звязку з цим позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом, який уточнила в ході розгляду справи та просила в порядку ст.ст.316, 317,319, 321, 328, 391 ЦК України усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні належною їй на праві власності квартирою шляхом примусового виселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення; усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належною їй на праві власності квартирою шляхом примусового виселення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення та стягнути з відповідачів на її користь судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2016 року відмовлено в задоволенні позову.

На зазначене рішення суду позивачкою з підстав порушення норм матеріального і процесуального права подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про його скасування та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позов є необґрунтованим.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За змістом ч.3 ст.10 та ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 14.09.1996 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, від якого мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 11.01.2016 року по цивільній справі №357/14731/15-ц 2/357/200/16 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та копією свідоцтва про народження.

19.07.2003 року укладено договір купівлі продажу квартири, який був нотаріально посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №1-3137, відповідно до якого ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_2 купила квартиру під №22, яка знаходиться в місті Біла Церква по вулиці Вернадського, в будинку під №2.

З копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації вбачається, що 04.08.2003 року Білоцерківським МБТІ прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1.

Встановлено, що в листопаді 2003 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, та їхня дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, вселилися у спірну квартиру, що підтвердили сторони у судовому засіданні.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 11.01.2016 року по цивільній справі №357/14731/15-ц 2/357/200/16 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 шлюб між ними було розірвано.

Також в судовому засіданні встановлено, що в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані 25.11.2003 року: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 - невістка заявника, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 - онука заявника, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 - син заявника.

Від листопада 2003 року по даний час ОСОБА_3, ОСОБА_4, та їхня дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживають у ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтвердили у суді сторони по справі.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_2 зареєстрована від 09.04.1977 року та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6. Наведене підтвердили у суді сторони, а також вказане підтверджується матеріалами справи.

Також судом встановлено, що 03.08.2015 року помер чоловік позивачки - ОСОБА_6

Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

За ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно зі ст.64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Протее, відповідно до ст.157 ЖК Україничленів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно з ч.1 ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що право користування жилим приміщенням у квартирі приватного житлового фонду може бути припинене лише з підстав, передбачених ст.157 ЖК України.

Крім того, суд дійшов вірного висновку про відмову в позові, оскільки позивачка не довела свої позовні вимоги про те, що ОСОБА_3 та неповнолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, чинять позивачці перешкоди у користуванні та розпорядженні належною їй на праві власності вищевказаною квартирою.

Також право вимагати в судовому порядку виселення колишніх членів сімї власник жилого будинку (квартири) має відповідно до ст.157 ЖК України, але за наявності обставин, передбачених ч.1 ст.116 ЖК України. Однак, позивачкою не заявлявся позов з вищевказаних підстав, а згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Суд вірно не прийняв до уваги висновок експерта №226 від 11.12.2015 року, оскільки вказаний доказ згідно зі ст.58 ЦПК України є неналежним доказом по вказаному позову, так як не містить інформації щодо предмету доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов вірного висновку, що позивачами не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.58, 60 ЦПК на підтвердження факту будь-яких обмежень у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном як власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: