Постанова № 62461683, 21.10.2016, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5909/16-а

Номер провадження 2-а/404/1202/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2016 року Суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда

ОСОБА_1, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Кіровоградського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання дій та рішення протиправними, зобов»язання вчинити певні дії і прийняти відповідні рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.09.2016 р. звернувсь до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії і рішення Кіровоградського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про відмову в призначенні пенсії за вислугою 20 років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року. Визнати наявність спеціального трудового стажу роботи для призначення пенсії за вислугу 20 років працівників прокуратури відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, який фактично є 22 роки 9 місяців 24 дня та складається із строку проходження строкової військової служби з 15.06.1998 по 13.06.1990 тобто 1 рік 11 місяців 29 днів, роботи слідчим Криворізького міського управління УМВС України в Дніпропетровської області з 01.10.1992 по 07.06.1996 (3 роки 87 місяців 6 днів), робота з 03.02.1998 по 01.09.1998 юрисконсультом (головний спеціаліст) відділу по взаємодії з правоохоронними органами Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (6 місяців 29 днів), робота в період з 02.04.1999 по 06.04.2004 начальником Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області (5 років 4 дня), час роботи в органах прокуратури України на час звернення 11 років 7 місяців 16 днів. Зобов»язати Кіровоградське об»єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області призначити пенсію за вислугу 20 років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 12.07.2001 № 2663-111 виходячи із розрахунку 82 % від суми заробітної плати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він 10.08.2016 р. звернувся до Кіровоградського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області з заявою. Листом від 18.08.2016 р. № 32/В-11 відповідач відмовив в призначенні пенсії за вислугу років у зв»язку з тим, що його стаж роботи на посадах прокурорів становить 11 років 7 місяців 16 днів, а необхідно 12 років 6 місяців. Працюючи на прокурорських посадах в органах прокуратури України, зокрема прокуратурі Дніпропетровської області з 05.07.1996 по 17.12.199 прокуратурі Кіровоградської області з 06.06.2005 по 10.08.2016 він має стаж роботи в органах прокуратури 11 років 7 місяців 16 днів. В період з 15.06.1988 по 13.06.1990, тобто 1 рік 11 місяців 29 днів він проходив строкову військову службу в збройних силах, військові частини № 6601, 6659 м. Пермь м. Тавда. З 01.10.1992 по 07.06.1996 працював слідчим Криворізького міського управління УМВС України в Дніпропетровської області (3 роки 8 місяців 6 днів). З 03.02.1998 по 01.09.1998 працював юрисконсультом (головний спеціаліст) відділу по взаємодії з правоохоронними органами Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (6 місяців 29 днів). В період з 02.04.1999 по 06.04.2004 працював начальником Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області (5 років 4 дня). На момент звернення до органів ПФУ за призначенням пенсії, тобто на 10.08.2016 його стаж для обчислення пенсії відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» є 22 роки 9 місяців 24 дня в тому числі стаж роботи в органах прокуратури 11 років 7 місяців 16 днів.

Відповідач в письмових запереченнях просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених діючими законами не призначаються.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суд вважає, що відповідач діяв протиправно, оскільки відмовою №32-/В-11 від 18.08.2016 року безпідставно обмежує право позивача на призначення та виплаті пенсії за вислугу років, тобто відповідач діяв не на підставі, а поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України.

Так, частиною першою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час призначення пенсії) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного ( чинного) заробітку.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Окрім того, частини 1-3 ст.46 Конституції України передбачають, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі.

Конституційний суд України вважає, що ці положення ст. 17 Конституції України поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Конституційний Суд України зазначає, що багато таких "пільг", встановлених Законами України "Про міліцію" (565-12), "Про прокуратуру" (1789-12) тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів. (п. 3 рішення Конституційного Суду України №1-15/2002 від 20.03.2002).

Крім того, у цьому ж рішенні від 20.03.2002 у абз.4 п.6 вказано: Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) (254к/96-ВР), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України) (254к/96-ВР), то Звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України (254к/96-ВР) не допускається. Зупинення дії цієї норми можливе лише за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України) ( 254к/96-ВР).

У частині другій статті 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй (п.4 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 ).

Водночас пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначає, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Більше того, в п.4 рішення від 11.10.2005 у справі № 1-21/2005 Конституційний Суд України вказав наступну правову позицію: - В Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

У абз.14 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 у справі № 1-21/2005 також вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція (254к/96-ВР) та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України (254к/96-ВР) не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N8-pn/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004.

Правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у зазначених рішеннях Конституційного Суду України полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їхніх сімей, зумовлений особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, жорсткими вимогами до дисципліни, професійної придатності, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру доходів цих осіб чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. Ці гарантії не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. ( абз.5 п.6 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 у справі № 1-21/2005).

Виходячи із викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що внесенням змін до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 Законом України від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» звузили її соціальні гарантії, а саме: гарантоване Конституцією право на пенсійне забезпечення при наявності 20 років вислуги; зменшено відсотки розміру пенсії від розміру заробітної плати та порядку її розрахунку.

Суд вважає, що порушує вимоги ст.22 Конституції України і гарантоване право на нарахування позивачу і отримання пенсії за вислугу років вимоги п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-УШ, про наступне: У разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів», Про статус народного депутата України", Про Кабінет Міністрів України", Про судову експертизу", Про Національний банк України", Про службу в органах місцевого самоврядування", Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України. Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Виходячи із викладеного у зазначених рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, позивач правомірно звернувся до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років на підставі cт. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та, керуючись вимогами ст.22 Конституції України, в розмірі 82 % суми місячного (чинного) заробітку, як прокурору.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» документом, що посвідчує стаж роботи є трудова книжка.

Згідно із статтею 46 Закону України «Про прокуратуру», прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові та моральні якості.

Статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено у:

ч. 1 - прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку;

ч.2 - розмір виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі;

ч.5 - до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Вислуга років є видом спеціального стажу, це період виконання особливого роду трудової діяльності, або державної служби.

Вимога, щодо обов»язкової наявності у особи, яка в органах прокуратури обіймає посаду державного службовця, вищої юридичної освіти для врахування періоду роботи на такій посаді до стажу роботи (вислуги років), що відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років, була законодавчо передбачена після введення в дію відповідної редакції вказаного Закону та після припинення повноважень позивача на вказаній посаді.

З огляду на викладене, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку приходжу до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2,6, 7, 8, 9, 10-11, 70-72,160-163,254 КАС України КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Кіровоградського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання дій та рішення протиправними, зобов»язання вчинити певні дії і прийняти відповідні рішення - задовольнити.

Визнати протиправними дії і рішення Кіровоградського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про відмову в призначенні пенсії за вислугою 20 років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року.

Визнати наявність спеціального трудового стажу роботи для призначення пенсії за вислугу 20 років працівників прокуратури відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, який фактично є 22 роки 9 місяців 24 дня та складається із строку проходження строкової військової служби з 15.06.1998 по 13.06.1990 тобто 1 рік 11 місяців 29 днів, роботи слідчим Криворізького міського управління УМВС України в Дніпропетровської області з 01.10.1992 по 07.06.1996 (3 роки 87 місяців 6 днів), робота з 03.02.1998 по 01.09.1998 юрисконсультом (головний спеціаліст) відділу по взаємодії з правоохоронними органами Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (6 місяців 29 днів), робота в період з 02.04.1999 по 06.04.2004 начальником Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області (5 років 4 дня), час роботи в органах прокуратури України на час звернення 11 років 7 місяців 16 днів.

Зобов»язати Кіровоградське об»єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області призначити пенсію за вислугу 20 років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 12.07.2001 № 2663-111 виходячи із розрахунку 82 % від суми заробітної плати.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі прийняття постанови в порядку скороченого провадження апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда ОСОБА_1