Постанова № 62460823, 01.11.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р.Справа № 926/968/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівБойко С.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2М.) б/н від 11.07.2016р. (вх. № ЛАГС 01-05/3597/16 від 20.07.2016р.)

на рішення господарського суду Чернівецької області від 30.06.2016р.

у справі№ 926/968/13

за позовом:публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (надалі ПАТ КБ Приватбанк), м. Дніпропетровськ

до відповідача: ФОП ОСОБА_2, с. Чорногузи, Вижницький район, Чернівецька область

про стягнення заборгованості 44 972,69 грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_3 представник (довіреність б/н від 04.04.2016р.)

Представнику відповідача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 26.11.2013р. позов ПАТ КБ Приватбанк до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 44 972,69 грн. задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015р. рішення місцевого господарського суду від 26.11.2013р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2016р. касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено частково, скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 26.11.2013р., справу № 926/968/13 направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Скасовуючи попередні судові рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що суди не дослідили чи було підписано 09.09.2007р. договір про надання овердрафтового кредиту №CV255Z/1 між Вижницьким відділенням Чернівецької філії ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є позивач, та ФОП ОСОБА_2 як клієнтом, оскільки підписання сторонами договору має визначальне значення для стягнення спірної суми, в тому числі процентів та застосування такого виду відповідальності, як пеня. Суд касаційної інстанції звернув увагу на помилки та неточності, які містяться в додатках до договору та, направляючи справу на новий розгляд, вказав, що слід належним чином дослідити надані сторонами докази у справі №926/968/13 та матеріали справи №926/714/13, дослідити доведеність позивачем належними доказами факту користування відповідачем кредитом за картрахунком згідно норм чинного законодавства, встановити наявність/відсутність підстав та належних доказів для задоволення позовних вимог окремо про стягнення заборгованості за кредитом на картковому рахунку, про стягнення заборгованості за процентами та про стягнення пені, розглянути питання призначення судової експертизи, зокрема, почеркознавчої, прийняти законне і справедливе рішення.

На новому розгляді рішенням господарського суду Чернівецької області від 30.06.2016р. (головуючий суддя Миронюк С.О., судді: Швець М.В., Гончарук О.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ Приватбанк 12 994,43 грн. заборгованості по кредиту, 18 741,44 грн. відсотків за користування кредитом, 13 236,82 грн. пені по кредиту та 1 720,50 грн. судового збору. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 в дохід державного бюджету судовий збір за розгляд касаційної скарги у сумі 2 064,60 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факт використання відповідачем кредитних коштів з піднятим лімітом підтверджується матеріалами справи. Крім того, в матеріалах справи наявна виписка з банку по рахунку ФОП ОСОБА_2, згідно якої вбачається, що відповідач частково погашав кредит по спірному договору. Відтак, враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, сума боргу у розмірі 12 994,43 грн. за кредитом та проценти за користування кредитом у розмірі 18 741,01 грн., а також 13 236,82 грн. пені підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з даним рішенням, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що заперечує наявність заборгованості, факт користування ним піднятим лімітом до 13 000,00 грн. Наголошує, що відсутні докази підписання додатків до договору. Крім того, стверджує, що не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи 30.06.2016р., відтак рішення прийняте у відсутності представника відповідача.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 20.07.2016р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_4, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 13.09.2016р.

У звязку з перебуванням суддів Кузь В.Л. та Мирутенко О.Л. у відпустці, 12.09.2016р. здійснено автоматичну заміну членів колегії суддів по розгляду справи № 926/968/13, замість суддів Кузь В.Л. та Мирутенко О.Л. введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.10.2016р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.11.2016р.

20.10.2016р. на адресу суду від ПАТ КБ «Приватбанк» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/7621/16).

Стаття 74-1 ГПК України передбачає, що господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь. Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.

Однак, враховуючи що члени колегії суддів по розгляду справи № 926/968/13 судді Бойко С.М. та Бонк Т.Б. з 17 жовтня по 31 жовтня 2016р. та з 17 жовтня по 28 жовтня 2016р., відповідно, перебували у відпустці, ухвала про вирішення питання щодо проведення участі заявника в режимі відеоконференції судом не виносилася.

Представник позивача в судові засідання жодного разу не зявився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. У запереченнях на апеляційну скаргу (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/7777/16 від 26.10.2016р.) проти доводів скаржника заперечує, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

19.09.2007р. між Вижницьке відділення Чернівецької філії ЗАТ КБ Приватбанк, правонаступником якого є позивач, та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання овердрафтового кредиту № CV255Z/1, згідно із умовами якого банк при наявності вільних грошових ресурсів зобовязується здійснювати овердрафтне обслуговування клієнта на підставі заявки на встановлення овердрафтного кредиту на картковий рахунок (додаток №1 до даного договору), що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами клієнта і використанням корпоративних платіжних карт, понад залишок засобів на картковому рахунку клієнта №26058051604704 в банку (далі картрахунок), за рахунок кредитних засобів у межах ліміту, встановленого відповідно до пункту 1.3 даного договору, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (оригінал договору а.с. 9-11 том ІІІ).

У п.1.3, п. 1.4 договору зазначено, що на момент підписання договору ліміт, тобто сума коштів, у межах якої банк зобовязався робити оплату платежів довірених осіб клієнта, проведених з використанням корпоративних платіжних карт понад залишок коштів на його картковому рахунку, склав 10 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 18.09.2008р.

Пунктом 2.3.1 договору передбачено, що у випадку зміни суми, отриманої в результаті чергового перерахування ліміту, банк письмово сповіщає про це клієнта протягом двох банківських днів, що є пропозицією про зміну ліміту.

Відповідно до пункту 2.2.16 договору клієнт зобовязаний повідомити письмово Банк про згоду чи незгоду із запропонованим ОСОБА_7 лімітом, у термін не пізніше 2 (двох) банківських днів від дати одержання від банку повідомлення про перерахування ліміту.

Як стверджує позивач, на підтвердження збільшення ОСОБА_7 розміру встановленого договором ліміту, позивач надав лист від 05.04.2008р., в якому повідомив відповідача, що у результаті чергового перерахування ліміту Банк збільшує суму кредитного ліміту до 13 000,00 грн., починаючи з 10.04.2008р. (а.с. 76 том І).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази надсилання такого повідомлення відповідачу ОСОБА_7, та відсутні докази звернення відповідача до ОСОБА_7, у відповідності до п.2.2.16 договору, про згоду на збільшення кредитного ліміту до 13 000,00 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи, як доказ погодження відповідачем підняття кредитного ліміту, виписку з банку за період з 19.09.2007р. по 25.09.2013р. по рахунку №26058051604704 та виписку за період з 20.10.2008р. по 20.10.2011р. по рахунку №80913051672000 (а.с. 60-63, 86-107 том І), з яких вбачається, що відповідач скористався піднятим лімітом, а саме: 22.04.2008р. у сумі 12 7703,75 грн., 13.05.2008р. у сумі 12 828,72 грн., 13.06.2008р. у сумі 12 913,67 грн., 16.07.2008р. у сумі 12 982,58 грн., 18.08.2008р. у сумі 13 020,17 грн. та 18.09.2008р. у сумі 12 994,43 грн.

Пунктом 1.5 договору встановлено, що овердрафтне кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, установлених згідно з пунктів 1.3, 1.4 договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів.

Клієнт зобовязується здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах установленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, установленого пунктом 1.5 цього договору (п.2.2.3 договору).

Відповідач погашав кредит по спірному договору частково, як доказ позивачем долучено виписку по рахунку відповідача, а саме: 04.02.2008р. на суму 11 230,00 грн., 11.03.2008р. на суму 8 900,00 грн., 10.04.2008р. на суму 2 810,00 грн., 11.04.2008р. на суму 7 083,00 грн., 08.05.2008р. на суму 12 900,00 грн., 11.06.2008р. на суму 13 100,00 грн., 11.07.2008р. на суму 13 100,00 грн., 14.08.2008р. на суму 13 200,00 грн., 16.09.2008р. на суму 13 200,00 грн., які позивачем зараховувались відповідно до пункту 4.8 договору.

Позивач стверджує, що ФОП ОСОБА_2 останній раз скористувався кредитом в сумі 12 994,43 грн. 18.09.2008р., доказів повернення якого суду не представив.

Пунктом 4.2 договору передбачено що, відповідно до ст. 212 ЦК України, при порушенні клієнтом якого-небудь із зобовязань по погашенню кредиту, передбачених пунктами 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.3.4 даного договору, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу 16-30 днів від суми залишку непогашеної заборгованості.

Крім того, позивач стверджує, що 19.09.2007р. між сторонами укладено та підписано додаток № 2 до договору «заявка на встановлення овердрафтного кредиту на картковий рахунок» та додаток № 3 до договору «процентні ставки», пунктом 2.4 якого передбачено, що у випадку непогашення кредиту після закінчення 15-ти днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 16-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 16-30 днів, а у випадку непогашення кредиту після закінчення 30-ти днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31-го дня встановлюється подвійна процентна ставка, визначена в пункті 4.2 договору (а.с. 12-13 том ІІІ).

Предметом позову є стягнення ОСОБА_7 з клієнта заборгованості, яка виникла на підставі договору №CV255Z/1 від 19.09.2007р., заборгованості за процентами за користування кредитом та пені у зв`язку із неналежним виконанням ФОП ОСОБА_2 своїх зобов`язань з повернення кредиту за договором.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Згідно ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Приписами ст. 509 ЦК України, встановлено, що зобовязання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обовязку.

За кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Як зазначалося вище, 19.09.2007р. між Вижницьке відділення Чернівецької філії ЗАТ КБ Приватбанк, правонаступником якого є позивач, та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання овердрафтового кредиту № CV255Z/1, згідно із умовами якого банк зобовязується здійснювати овердрафтне обслуговування клієнта на підставі заявки на встановлення овердрафтного кредиту на картковий рахунок (додаток №1 до даного договору), на картковому рахунку клієнта №26058051604704 в банку.

Проаналізувавши зміст та умови вказаного договору, колегія суддів звертає увагу на те, що при оформленні договору були допущені помилки, так, зокрема, договір укладений приватним підприємцем ОСОБА_2 (а.с. 28 т.1), а підписаний позичальником ПП Зоєчко ОСОБА_8 ( а.с.33)..

Однак, враховуючи, що факт підписання договору про надання овердрафтного кредиту № CV255Z/1 та отримання від банку картки не заперечується відповідачем (зазначено у апеляційній скарзі від 08.01.2014р. а.с. 178-181 том І), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у вказаному договорі помилково вказано позичальника «ПП Зоєчко ОСОБА_8».

Відповідач заперечує проти отримання кредитних коштів та факт їх використання.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що факт підписання спірного договору не свідчить про отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки умовами договору чітко передбачено, що банк при наявності вільних грошових ресурсів зобовязується здійснювати овердрафтне обслуговування клієнта на підставі заявки на встановлення овердрафтного кредиту на картковий рахунок (додаток №1 до даного договору), що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами клієнта і використанням корпоративних платіжних карт, понад залишок засобів на картковому рахунку клієнта №26058051604704 в банку (далі картрахунок), за рахунок кредитних засобів у межах ліміту, встановленого відповідно до пункту 1.3 даного договору, шляхом дебетування картрахунку (п.1.1 договору № CV255Z/1 від 19.09.2007р.).

Позивачем долучено як доказ надання відповідачу кредитних коштів заявку на встановлення овердрафного кредиту на картковий рахунок та процентні ставки (а.с. 12-13 оригінал).

Однак, проаналізувавши дані докази, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вони містять розбіжності в нумерації його додатків та номеру кредитного договору, а також в Додатку № 3 позичальником зазначено «ПП ОСОБА_9М.». Так, позивачем долучено Додаток № 2 «Заявка на встановлення овердрафного кредиту на картковий рахунок» до договору про надання овердрафтового кредиту № CV288Z/1 від 19.09.2007р., натомість предметом розгляду є спірні відносини по договору № CV255Z/1 від 19.09.2007р. Крім того, договором № CV255Z/1 від 19.09.2007р. передбачено, що «Заявка на встановлення овердрафного кредиту на картковий рахунок» є Додатком № 1 до договору.

Ухвалами місцевого господарського суду від позивача неодноразово вимагалися оригінали «Заявки на встановлення овердрафного кредиту на картковий рахунок», який є Додатком № 1 до договору № CV255Z/1 від 19.09.2007р. та «Процентні ставки», який є Додатком № 2 до договору № CV255Z/1 від 19.09.2007р.

Проте, позивачем вимоги ухвал суду виконані не були, натомість 08.11.2013р. було подано письмові пояснення щодо розбіжностей в номерах додатків до договору (а.с. 115 том І) та заперечення на апеляційну скаргу від 26.10.2016р. (долучене до матеріалів апеляційного провадження), в яких позивач стверджує, що Додатку № 1 не існує, а Додатки №2 та №3 є відповідно «Заявкою на встановлення овердрафного кредиту на картковий рахунок» та «Процентні ставки за кредит». Відтак, в тексті договору допущена помилка (описка) стосовно нумерації його додатків та номеру кредитного договору у Додатку № 2.

Положеннями ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що договори є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В матеріалах справи відсутні докази узгодження з відповідачем виправлення неточностей (описок) в тексті договору стосовно нумерації його додатків та номеру кредитного договору, а також прізвища позичальника.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, у банка не було правових підстав для обслуговування карткового рахунку ПП ОСОБА_2, оскільки умовами договору № CV255Z/1 від 19.09.2007р. чітко передбачено, що банк зобовязується здійснювати овердрафтне обслуговування клієнта лише на підставі заявки на встановлення овердрафтного кредиту на картковий рахунок (додаток №1 до даного договору). Така заявка до спірного договору в матеріалах справи відсутня.

Долучена позивачем до матеріалів справи «Заявка на встановлення овердрафного кредиту на картковий рахунок» (Додаток № 2 до договору), як доказ прийняття та погодження ФОП ОСОБА_2 умов кредитного договору, судом не може братися до уваги, оскільки дана заявка стосується іншого договору, а саме договору про надання овердрафного кредиту № CV288Z/1 від 19.09.2007р., натомість предметом даного спору є договір про надання овердрафного кредиту № CV255Z/1 від 19.09.2007р.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено факт отримання та користування відповідачем кредитних коштів на підставі договору №Z/1 «Про надання овердрафного кредиту на картковий рахунок» від 19.09.2007р. із встановленим лімітом в 10 000,00 грн.

Твердження позивача про те, що доказом користування відповідачем кредитними коштами та погодження ним підняття банком кредитного ліміту є виписки з банку за період з 19.09.2007р. по 25.09.2013р. по рахунку №26058051604704 та виписку за період з 20.10.2008р. по 20.10.2011р. по рахунку №80913051672000 (а.с. 60-63, 86-107 том І), колегія суддів вважає безпідставним з огляду на недоведеність позивачем підписання ФОП ОСОБА_2 додатку № 1 «Заявки на встановлення овердрафного кредиту на картковий рахунок» до договору №Z/1 від 19.09.2007р.

Крім того, у п. 2.2.16 договору зазначено, що клієнт зобовязаний повідомити письмово банк про згоду чи незгоду із запропонованим банком лімітом, у термін не пізніше 2 (двох) банківських днів від дати одержання від банку повідомлення про перерахування ліміту.

Однак, як зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем банка про згоду на збільшення кредитного ліміту до 13 000,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено договором або законодавчим актом.

За ст. 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Позивачем було нараховано відповідачу за неналежне виконання ним своїх обовязків сума боргу у розмірі 12 994,43 грн. за кредитом, проценти за користування кредитом у розмірі 18 741,01 грн. та 13 236,82 грн. пені за період з 21.10.2008р. по 20.10.2011р. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с. 83-85 том І).

Однак, враховуючи, що позивачем не доведено отримання кредитних коштів ФОП ОСОБА_2 за договором №CV255Z/1 від 19.09.2007р., відсутність додатків №1 та №2 до нього, відтак у суду відсутні правові підстави для стягнення спірної суми, в тому числі процентів та застосування такого виду відповідальності, як пеня.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги необґрунтованими, відповідно до задоволенні не підлягають.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Статтею 49 ГПК України встановлено, що при відмові у задоволенні позову судовий збір покладається на позивача.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу задоволити.

2.Рішення господарського суду Чернівецької області від 30.06.2016р. у справі № 926/968/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

3.Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» (49094, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 14360570, МФО 305299, р/р 29098829000000) в дохід державного бюджету України (отримувач коштів-УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача - 38007620, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача -825014, рахунок отримувача 31216206782006, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір в розмірі 1 892,55 грн. за розгляд апеляційної скарги.

4.Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» (49094, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 14360570, МФО 305299, р/р 29098829000000) в дохід державного бюджету України (отримувач коштів- УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030104, код отримувача - 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, рахунок отримувача 31211254700007) судовий збір в розмірі 2 064,60 грн. за розгляд касаційної скарги.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

6.Справу передати до господарського суду Чернівецької області.

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Бойко С.М.

ОСОБА_1